Рішення

від 12.05.2014 по справі 922/1397/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/1397/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-Принт", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів Харківської області, про стягнення 10658,70 грн. за участю представників:

позивача - Чумаченко А.В. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Демос-Принт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Богодухівський молзавод", про стягнення заборгованості за договором № 340311 від 18.03.2011р. в сумі 10658,70 грн., в т.ч. основна заборгованість - 9251,00 грн., пеня - 1232,18 грн., річні - 175,52 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду за місцем реєстрації. Отримання відповідачем ухвали суду підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак про причини неявки відповідач суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи те, що відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами щодо участі в судовому засіданні та надання відзиву на позов не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.03.2011р. між ТОВ "Демос - Принт" (позивач, виробник) та ТОВ "Богодухівський молзавод" (відповідач, замовник) був укладений договір № 340311, за умовами якого виробник зобов'язався виготовити та передати у власність замовника самоклеючу етикетку (продукцію), а замовник, відповідно, зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її вартість.

Умовами договору визначено, що ціни на продукцію узгоджуються в момент здійснення кожного окремого замовлення та визначаються в видаткових накладних і рахунках. Оплата вартості продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника. Замовник сплачує вартість кожного замовлення протягом 10 календарних днів з моменту отримання готової продукції, попередня оплата - 50% вартості продукції (розділ 2 Договору).

Згідно зі специфікацією замовленням № 119 від 16.05.2013р. відповідачем було здійснено замовлення продукції самоклеючої етикетки "Продукт сирний плавлений Харківський ковбасний копчений-50%" на загальну суму 13251,00 грн.

В пункті 6 Специфікації визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються за попередньою оплатою (50% вартості товару), кінцевий розрахунок - в межах 30 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору згідно з специфікацією від 16.05.2013р. позивач передав відповідачу продукцію - самоклеючу етикетку "Продукт сирний плавлений Харківський ковбасний копчений-50%" на загальну суму 13251,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 119 від 16.05.2013р., довіреністю на отримання товару № 548 від 14.05.2013р.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 2.3 Договору оплата товару здійснюється протягом 10 календарних днів, однак в специфікації замовленні № 119 від 16.05.2013р. сторони щодо даної поставки змінили строк оплати та визначили, що кінцева оплата здійснюється протягом 30 календарних днів.

Таким чином, кінцевий строк оплати товару настав 15.06.2013 р.

Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково, з порушенням строку, а саме 10.09.2013р. було оплачено 4000,00 грн.

На теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за видатковою накладною № 119 від 16.05.2013р. складає 9251,00 грн.

Суд вважає, що Договір № 340311 від 18.03.2011р., укладений між сторонами, за своєю правовою природою є змішаним, в якому містяться елементи договору підряду та договору поставки.

Позивач свої зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції відповідачу виконав, у відповідача, відповідно, виникло зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, яке не було виконано відповідачам своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 9251,00 грн.

Згідно з п. 5.2. Договору за несвоєчасну сплату за виготовлену та поставлену продукцію замовник сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої, але несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого ним нарахована пеня за період з 27.05.2013р. по 09.09.2013р. на суму заборгованості 13251,00 грн., за період з 10.09.2013р. по 09.04.2014р. на суму заборгованості 9251,00 грн.

Щодо наданого розрахунку суд вважає за необхідне зазначити, що як встановлено судом сторонами змінений строк оплати продукції за спірною поставкою, а отже нарахування пені можливо з 16.06.2013р., а не 27.05.2013р.

Крім того згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована за більший період, при цьому договір № 340311 від 18.03.2011р. не містить умови щодо нарахування пені більше, ніж за 6 місяців. Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином суд вважає вірним нарахування пені за період з 16.06.2013р. по 16.12.2013р., при цьому за період з 16.06.2013р. по 09.09.2013р. нарахування здійснюється на суму заборгованості 13251,00грн. за період з 10.09.2013р. по 16.12.2013р. на суму заборгованості 9251,00грн. Нарахована пеня за зазначений період складає 749,84 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 482,34 грн. суд відмовляє.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховані річні за період з 27.05.2013р. по 27.11.2013р. та складають 175,52 грн.

Як вже зазначено судом нарахування 3% річних можливо з 16.06.2013р., а не 27.05.2013р., як визначено позивачем.

Суд також зазначає, що сплата трьох процентів річних не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а отже нарахування 3% річних не обмежено шестимісячним строком.

Суд зазначає, що позивачем самостійно визначений період нарахування 35 річних, що є його правом.

З урахуванням викладеного суд вважає, вірним нарахування 3% річних за період з 16.06.2013р. по 09.09.2013р. на суму заборгованості 13251,00грн. за період з 10.09.2013р. по 27.11.2013р. на суму заборгованості 9251,00грн. Нараховані річні за вказаний період складають 153,74 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в частині стягнення 3% річних у сумі 21,78 грн. суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, код 36537542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМОС-ПРИНТ" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 41/43, кв. 45, код 34468032) основну заборгованість у сумі 9251,00 грн., пеню в сумі 749,84 грн., 3% річних у сумі 153,74 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 16.05.2014 р.

Суддя В.О. Яризько