Постанова

від 14.05.2014 по справі 802/1124/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р. м. Вінниця

Справа № 802/1124/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Тростянецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Тростянецький районний центр зайнятості ( далі - Тростянецький РЦЗ, позивач ) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( далі - відповідач ) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянин ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Тростянецькому районному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 1420,87 грн. Проте, при опрацюванні даних отриманих від Пенсійного фонду України виявлено, що ОСОБА_1 отримує компенсаційні виплати по догляду за інвалідом І групи, що свідчить про віднесення відповідача до зайнятого населення та є перешкодою у набутті ним статусу безробітного та отриманні допомоги по безробіттю. Однак, безпідставно отримані кошти ОСОБА_1 у добровільному порядку не повертає, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження ( а.с. 22 ).

Відповідач в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 30 - 32).

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та немає необхідності заслухати свідка чи експерта у справі, суд, відповідно до вказаної частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2013 року до Тростянецького районного центру зайнятості звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання йому статусу безробітного, з виплатою допомоги по безробіттю. Вказана заява подана з відміткою про те, що відповідач будь-яких доходів, в тому числі грошової допомоги по догляду за інвалідом І групи, не отримує, та засвідчена підписом відповідача (а.с. 6).

18.11.2013 року ОСОБА_1. відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 22 та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено допомогу по безробіттю.

Протягом періоду з 18.11.2013 року по 05.02.2014 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 1420,87 грн.

Однак, в результаті опрацювання даних, отриманих від Пенсійного фонду України згідно Порядку обміну інформацією між ДПА України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості, затвердженого спільним наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України № 259/407 від 12.07.2006 року, Тростянецьким РЦЗ виявлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2010 року отримує компенсаційні виплати по догляду за інвалідом І групи (а.с. 7 ).

З урахуванням висновків зроблених під час проведення перевірки, позивачем прийнято наказ від 27.02.2014 року №НТ140227 про повернення коштів безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю у встановленому порядку, відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 (а.с. 8-9).

Встановивши факт безпідставності отримання відповідачем допомоги по безробіттю за період з 18.11.2013 року по 05.02.2014 року в сумі 1420,87 грн., Тростянецьким РЦЗ відповідачу надіслано повідомлення за № 01-25/387 від 28.02.2014 року, яким ОСОБА_1 запропоновано добровільно повернути на рахунок позивача отримані кошти (а.с. 10).

У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначене повідомлення відповідачем отримано 07.03.2014 року, однак станом на момент звернення до суду з позовом кошти в сумі 1420,87 грн. відповідачем не повернуто.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що п. 2 ч. ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п.2 ч. 1 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Зі змісту п. 5.8 ч.5 "Iнструкції про порядок реєстрації, перереєстрації та введення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості", затвердженої наказом Міністерства праці України від 01.03.1994р. № 14, вбачається, що громадяни, які згідно з встановленим порядком визнані безробітними, мають право на допомогу по безробіттю, якщо вони не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі встановлення, що виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

З аналізу даної норми слідує, що особа має право на виплату допомоги по безробіттю, якщо така виплата призначена на підставі документів, що містять виключно правдиві відомості.

Судом встановлено, що на момент звернення з заявою про надання статусу безробітного, відповідач отримував компенсаційні виплати по догляду за інвалідом І групи, проте таку інформацію працівникам центру зайнятості не повідомив (подав недостовірну інформацію), відтак не мав права на отримання відповідної допомоги по безробіттю.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 36 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначають, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, у відповідності до ч. 3 ст. 36 вказаного Закону.

Пунктом 8 частини 6 "Положення про Державну службу зайнятості", затвердженого Указом Президента від 16.01.2013р. №19/2013, визначено, що служба для виконання покладених на неї завдань має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним, у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Суд зауважує, що відповідач не надав ні заперечень на позов, ні доказів щодо добровільного повернення коштів.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів безпідставно отриманої допомоги по безробіттю є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Тростянецького районного центру зайнятості (р/р 37173304900549, банк: ГУДКУ у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 20088072, МФО 802015) кошти в сумі 1420,87 грн. (одна тисяча чотириста двадцять гривень 87 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: