Рішення

від 19.05.2014 по справі 136/970/14-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/970/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" травня 2014 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Липовецького районного суду з позовом до відповідача, про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 28.05.2011 року рішенням загальних зборів уповноважених членів Спілки Співвласників майна реорганізованого КСП "Промінь" с. Брицьке йому, ОСОБА_1 було виділено у вартість належних майнових паїв приміщення №7 (телятник), (літ. «А», загальною площею 1578,9 м.кв., що складається з телятника « 1-1», площею 1564 м.кв., комори « 1-2», площею 6,0 м.кв., комори « 1-3», площею 8,8 м.кв.), 1976 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1, вартістю 106962,34 гривень. Вказана будівля була передана згідно акта приймання - передачі від 01.06.2010 року. Оскільки будівлі були збудовані в 1976 році без дозволу на виконання будівельних робіт, будь - які документи на нього були відсутні, в зв'язку із чим позивач був змушений виготовити технічний паспорт, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі, що встановлюють відповідність будівлі вимогам надійності та безпечної експлуатації. В подальшому, при оформленні права власності на вказану будівлю та реєстрації її в передбаченому чинним законодавством порядку в Державній реєстраційній службі, згідно вимог чинного законодавства, обов'язкова наявність у суб'єкта містобудування земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт. Однак, як зазначає Головне управління Держземагенства у Вінницькій області в своєму листі, згідно положень ст.134 Земельного Кодексу України для того щоб оформити земельну ділянку під будівлею спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці.

Наведені норми законодавства прямо суперечать вимогам п.30 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012 року №5496-VI, де зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об'єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані.

Внаслідок викладених обставин Державна реєстраційна служба у Липовецькому районі відмовляє йому, ОСОБА_1, у прийнятті та реєстрації права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості. Ураховуючи наведене позивач вважає, що в даному випадку порушуються його права та охоронювані законом інтереси, що стосуються його права власності на нерухоме майно, відтак просив суд здійснити захист його прав у визначений законодавцем спосіб шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача сільський голова Брицької сільської ради Липовецького району в судове засідання також не з'явився, в заяві яку направив в адресу суду, вказав, що проти задоволення позову не заперечує, просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Ураховуючи те, що сторони скористались своїми правами, що передбачені ч.2 ст.158 ЦПК України, тому суд не вбачає перешкод для розгляду справи в даному судовому засіданні на підставі доказів, які містяться у справі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 328 ЦК України, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із здобутих у справі доказів судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 було вирішено передати в рахунок майнових паїв об'єкт нерухомого майна, що належав КСП "Промінь", на що вказує Протокол зборів №1 уповноважених членів спілки співвласників майна КСП "Промінь" від 22.05.2011 року.

Факт передачі майна було проведено відповідно до накладної, відповідно до якої зазначено приміщення №7 (телятник), його загальну вартість, в обсязі майнових паїв належних ОСОБА_1, що міститься в матеріалах справи.

Як убачається із технічної документації на приміщення АДРЕСА_1 що складений ТОВ "Вінстратегія - будекспертиза", вартість приміщення телятника становить 106962 грн. та складається воно з: Приміщення телятника літ. « 1-1», загальною площею 1564 м.кв., комори - літ. « 1-2», загальною площею 6,0 м.кв., комори - літ. « 1-3», загальною площею 8.8 м.кв., 1976 р. побудови.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Брицької сільської ради Липовецького району від 23.12.2013 року, адреса приміщення телятника визначено, АДРЕСА_1

За результатами проведеного ТОВ "Вінстратегія - будекспертиза" технічного обстеження нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення: телятника, АДРЕСА_1, було встановлено відповідність технічного стану наведених вище нежитлових будівель вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачем правомірно набуто об'єкт нерухомості, який відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації, що є предметом даного спору.

Задля офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, позивач звернувся до Державної реєстраційної служби з метою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному чинним законодавством. Проте йому було відмовлено, оскільки згідно норм діючого законодавства, передбачена обов'язкова наявність у суб'єкта містобудування земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт.

Як слідує із листа від 20.11.2013 року Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, згідно положень ст.134 Земельного Кодексу України для того щоб оформити земельну ділянку під будівлею спочатку необхідно оформити та зареєструвати в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на будівлі (споруди), які знаходяться на даній земельній ділянці, що прямо суперечить нормам п.30 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20.11.2012 року №5496-VI, де зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки може через ДАБІ України ввести в експлуатацію, і в подальшому зареєструвати в органах Укрдержреєстру речове право власності на об'єкти нерухомого майна, які на ньому розташовані.

Ураховуючи наведені обставини, а також відсутність правових норм щодо узаконення об'єкта нерухомості органами, які здійснюють державну реєстрацію у разі відсутності прав на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, тобто прогалини чинного законодавства, що вказує на оспорення прав власника на правомірно набуте ним нерухоме майно.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З аналізу вказаної правової норми закону слідує, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на таке майно.

Статтею 19 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якої, однією із підстав є рішення судів, що набрали законної сили.

З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета даного спору, суд дійшов до переконання, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наведені ним у позовній заяві, щодо неможливості реалізації свого права власності за наявності колізій у чинному законодавстві, що дає підстави суду для винесення рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.328, 331, 392 ЦК України, ст.10, 11, 58-60, 158, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення №7 (телятник), (літ. «А», загальною площею 1578,9 м.кв., що складається з приміщення телятника « 1-1», площею 1564 м.кв., комори « 1-2», площею 6,0 м.кв., комори « 1-3», площею 8,8 м.кв.), 1976 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1, вартістю 106962,34 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко