Рішення

від 12.05.2014 по справі 922/5277/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/5277/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Харківська міська рада, м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест", м. Дергачі про звільнення та повернення земельної ділянки. за участю представників сторін:

Представник позивача - Багліков В.С., за дов. № 08-11/5964/2-14 від 18.02.2014 року.

Представник відповідача - Генькіна Л.В., за дов., № 7 від 20.05.2013 року.

Третя особа - ОСОБА_3, дов. від 18.03.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ", м. Дергачі, в якому просить суд:

- зобов"язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові загальною площею 0,0654 га. та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Також позивач просить суд шляхом демонтажу самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. "А-1", двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу);

- зобов"язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові в межах договору оренди землі від 23 грудня 2002 року, реєстраційний № 7510/02;

- покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2013р. (суддя Хотенець П.В.) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.01.2014р.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 03.03.2014 року, у зв'язку із хворобою судді Хотенця П.В., справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення", в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2014р., за клопотання представника позивача, продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку, в порядку статті 69 ГПК України.

У призначеному судовому засіданні 12.05.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 12.05.2014р., в наданому до суду клопотанні (вх. № 13591) не заперечував проти повернення земельної ділянки по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові до земель запасу Харківської міської ради. Також представником відповідача, через канцелярію суду, надані додаткові докази по справі (вх. № 15272), які судом долучені до матеріалів справи.

Представники сторін та третя особа, присутні в судовому засіданні 12.05.2014р. пояснили, що ними надані всі документи для розгляду справи та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківської міської ради від 25.09.2002р. № 6 Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест» надано в оренду земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 загальною площею 0,0654 га для експлуатації будівель і споруд строком до 30.05.2012 року.

Відповідно до вищевказаного рішення, між Харківською міською радою (позивач, орендодавець) та ТОВ «Бест» (відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0654 га від 12.12.2002 року, зареєстрований у Харківському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 23.12.2002р. за № 7510/02.

Актом обстеження земельної ділянки по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові від 31.10.2013 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розміщено нежитлові будівлі та споруди, які використовуються ТОВ «Бест» в межах договору оренди землі від 23.12.2002 року.

Документи на право користування земельною ділянкою ТОВ «Бест» не поновлено.

Як вбачається з інформації Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 11.10.2013 року № 676 виїздом на місцевість встановлено, що земельна ділянка, загальною 0,0654 га по вул. Тимурівців. 29, частково огороджена та використовується ТОВ «Бест» в межах договору оренди землі № 7510/02 від 23.12.2002 року для експлуатації та обслуговування будівлі літ. «А-1», двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу), на яку відсутні документи, що посвідчують право власності.

Як зазначає позивач в наданому до господарського суду позові відповідачем без отримання жодних дозвільних документів, без належним чином розробленої та погодженої проектної документації, було розпочато самовільне будівництво будівлі літ. «А-1», двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу) на земельній ділянці комунальної власності.

Харківською міською радою відповідно до «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженого рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 року № 390/11 не надавалася згода на збереження об'єкту самочинного будівництва, а також не надавалося жодних дозволів відповідачу на початок будівельних робіт та не приймалось будь-яких рішень щодо продовження дії договору оренди від 23.12.2002 року, реєстраційний № 7510/02 по вул. Тимурівців, 29.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач зазначив про порушення відповідачем вимог ст.ст. 13, 376 ЦК України, 24 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст. 12, 125, 126, 212 Земельного Кодексу України, вимоги Порядку вирішення питань пов'язаних із самочинним будівництвом в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 року № 390/11, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду з позовом про: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові загальною площею 0,0654 га. та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. "А-1", двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу) та з зобов"язанням про повернення Харківській міській раді вказаної земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Тобто необхідною умовою застосування ст. 212 ЗК України (на яку посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту "самовільного зайняття земельної ділянки".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до ч. ч. 1, 3 якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд враховує, що аналогічна правова позиція зазначена в п.1.6 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства " N 04-06/15, 02.02.2010 року, в якій зазначено, що в порядку господарського судочинства розгляду підлягають, зокрема, про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

В обгрунтування позову, позивач посилається на те, що рішенням Харківської міської ради від 25.09.2002р. № 6 ТОВ «Бест» надано в оренду земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 загальною площею 0,0654 га для експлуатації будівель і споруд строком до 30.05.2012 року.

Відповідно до вищевказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ «БЕСТ» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0654 га від 23.12.2002 року, реєстраційний № 7510/02.

Натомість позивач вважає, що відповідач самовільно використовує спірну земельну ділянку та на підтвердження даного факту посилається на акт обстеження земельної ділянки по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові від 31.10.2013 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розміщено нежитлові будівлі та споруди, які використовуються ТОВ «Бест» в межах договору оренди землі від 23.12.2002 року та наголошує на непоновленні документів на право користування земельною ділянкою.

Також, позивач зазначає про самовільне будівництво відповідачем без отримання жодних дозвільних документів, без належним чином розробленої та погодженої проектної документації, будівлі літ. «А-1», двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу) на земельній ділянці комунальної власності.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з земельних ресурсів (в даному випадку - Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області), а згідно зі ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень саме державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але аж ніяк не до повноважень працівників виконавчого органу місцевої ради.

Повноваження державних контролюючих органів щодо своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі самовільного зайняття земельних ділянок, і вжиття заходів стосовно їх усунення визначені, насамперед, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб"єктами господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013р. № 132, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.03.2013р. за N412/22944 (надалі - Порядок), пунктами 1.3., 1.4. якого передбачено, що інспекційні органи здійснюють планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю), які здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок.

Пунктом 5.6. вказаного Порядку передбачено, що планові та позапланові заходи з питань перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ним у процесі ведення господарської діяльності, проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи чи у присутності фізичної особи - підприємця або його представника. Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа (представник) відмовляється бути присутнім при проведенні відповідного заходу, про це робиться відповідна відмітка в акті перевірки . У такому випадку захід здійснюється державними інспекторами без присутності суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи (представника).

Також, п. 5.8. Порядку встановлено, що у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори:

-з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства;

-установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення;

-встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

У разі, якщо посадова особа органу земельних ресурсів, яка розглядає матеріали про самовільне зайняття земельної ділянки (матеріали справи про адміністративне правопорушення), встановить, що в діях порушника наявні ознаки злочину, відповідальність за який передбачено ст. 1971 Кримінального кодексу України, вона приймає рішення відповідно до ст. 253 КУпАП про передачу матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання. При цьому посадова особа, керуючись п. 3 ст. 284 КУпАП, виносить постанову про закриття справи у зв'язку із передачею матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.

Натомість, господарським судом встановлено те, що в матеріалах справи протоколу виявлення порушення земельного законодавства та постанови про притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП "Самовільне зайняття земельної ділянки" не міститься.

Відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року), в якому зазначено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

За результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1289/21601) (пункт 5.3. Порядку).

Відповідно до п. 6.2. Порядку, акт перевірки складається у двох примірниках і підписується не пізніше останнього дня проведення перевірки державними інспекторами, які проводять відповідний захід, керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою чи фізичною особою - підприємцем або її представником.

Перший примірник акта залишається в інспекційному органі, який проводить перевірку, другий - вручається керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі чи фізичній особі - підприємцю або її представнику. При врученні акта перевірки у примірнику акта, який залишається в інспекційному органі, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує.

Якщо державні інспектори беруть участь у проведенні спільної перевірки разом з іншими контролюючими органами, вони складають в межах наданих повноважень окремий акт перевірки та передають копію такого акта керівнику, що очолює робочу групу.

Згідно з п. 6.3. Порядку, в разі відмови суб'єкта господарювання від ознайомлення з актом перевірки, його підписання, надання пояснень, отримання копії акта перевірки державні інспектори, що здійснюють планову/позапланову перевірку, вносять до акта перевірки відповідний запис, засвідчуючи це своїми підписами.

Другий примірник акта перевірки направляється суб'єкту господарювання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох робочих днів після закінчення здійснення відповідного заходу.

Проте, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, позивачем до матеріалів справи не надано передбачених діючим законодавством доказів проведення органом (Держсільгоспінспекцією), уповноваженим державою здійснювати перевірки у сфері дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, зокрема, матеріали справи про адміністративне правопорушення або доказів притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, а отже суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.

Також суд зазначає, що факт самовільного будівництва відповідачем без отримання жодних дозвільних документів, без належним чином розробленої та погодженої проектної документації, будівлі літ. «А-1», двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу) на земельній ділянці комунальної власності спростовується договором купівлі-продажу відповідачем будівлі літ "А-1" від 01.06.1994р. та зареєстрованому у Харківському бюро технічної інвентаризації за № 382-а від 07.07.1994р.

З зазначеного вбачається, що доводи позивача, викладені у позовній заяві не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених обставин не надав.

З огляду на відсутність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в спірних правовідносинах, відповідно відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку. Отже, вимога позивача про демонтаж самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. "А-1", двох металевих гаражів та одноповерхової цегляної будівлі (гаражу), яка є похідною від вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові, також не підлягає задоволенню.

Дослідивши вимогу позивача щодо зобов"язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові в межах договору оренди землі від 23 грудня 2002 року, реєстраційний № 7510/02, суд зазначає наступне.

Законом України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 1 Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону).

Судом встановлено, що згідно пункту 1.2. договору оренди, договір укладено строком до з 30.05.2002р. до 30.05.2012р. та у судових засіданнях сторони не спростували факт припинення дії договору оренди земельної ділянки від 12.12.2002р.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Разом з цим, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 3 пункту 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Таким чином, враховуючи, що строк дії договору оренди землі від 23.12.2002р. скінчився, враховуючи відсутність доказів поновлення строку дії зазначеного договору оренди землі, суд дійшла висновку про припинення договору оренди землі від 23.12.2002 року, у зв'язку з чим у відповідача відсутнє право на користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди землі від 23.12.2002 року, земельна ділянка повертається орендодавцю на протязі одного місяця по акту прийому-передачі після припинення дії цього договору.

За приписами ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі припинення договору найм,у наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Земельна ділянка є державної власністю і відповідно до пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Харківської міської ради.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Харківській міській раді обґрунтованими, такими, що підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 3, 116, 125, 126, 189 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 373, 631, 785, 792 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 27, 29, 33, 47-49, 75, 78, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" (Харківська область, м. Дергачі, вул. Садова, 135, код ЄДРПОУ 22629684) повернути Харківській міській раді (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 в м. Харкові в межах договору оренди землі від 23.12.2002р., реєстраційний №7510/02.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" (Харківська область, м. Дергачі, вул. Садова, 135, код ЄДРПОУ 22629684) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/5277/13