Рішення

від 14.05.2014 по справі 910/24325/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24325/13 14.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітол»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг»

про стягнення 146 890, 94 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Медвідь М.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітол» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» про стягнення заборгованості за договором поставки № К/08/12 від 27.07.2012 р. у розмірі 40 380, 64 грн., а також 104 787, 76 грн. - пені та 1 722, 54 грн. - штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2013 р. позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітол» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват авто лізинг» про стягнення 146 890, 94 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24325/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. справу № 910/24325/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

Судове засідання призначене на 14.04.2014 р. не відбулось у зв'язку з участю судді Пригунової А.Б. у загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. (обрання нового керівництва суду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2014 р.

15.04.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітол» надійшли письмові пояснення щодо обґрунтування розрахунку ціни позову, у яких позивач зазначає, що заявлена до стягнення сума складається із основного боргу у розмірі 40 380, 64 грн., а також 97 583, 95 грн. - пені та 1 604, 13 грн. - штрафних санкцій.

В той же час, будь-яких клопотань в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем не заявлено, а відтак - суд розглядає вимоги, заявлені у позовній заяві.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням встановленого терміну зберігання.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.05.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітол» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» укладено договір поставки № К/08/12, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати у власність та оплачувати продукцію автомобільного призначення, кількісні характеристики, а також асортимент яких визначається виходячи з умов договору.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.7. договору ціна партії визначається у накладній. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за кожну партію товару на умовах відстрочки платежу 30 календарних дні від кожної поставленої партії товару.

Відповідно до п. 6.1. договору за несвоєчасні розрахунки, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0, 5 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 8.7. набирає чинності з моменту його підписання на 1 рік та вважається пролонгованим у разі відсутності повідомлення сторони про його припинення за місяць до закінчення строку дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 40 380, 64 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

25.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.03.2013 р. про сплату заборгованості за договором № К/08/12 від 27.07.2012 р. у розмірі 40 380, 64 грн. а також пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію або погашення заборгованості суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № К/08/12 від 27.07.2012 р. в частині розрахунків за проставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 40 380, 64 грн., яку позивач просить стягнути в судовому поряду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № К/08/12 від 27.07.2012 р. відповідач зобов'язаний був сплатити вартість товару не пізніше 30-ти календарних днів з дня поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітол».

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів оплати вартості поставленого товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

При цьому, суд відзначає, що факт отримання товару за договором № К/08/12 від 27.07.2012 р. відповідач не заперечує.

Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України а також положення договору № К/08/12 від 27.07.2012 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі первинами документами підтверджується поставка позивачем товару на загальну суму 40 380, 64 грн., а відповідачем доказів виконання грошових зобов'язань не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення боргу у сумі 40 380, 64 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 104 787, 76 грн. - пені за час прострочення грошового зобов'язання та 1 722, 54 грн. - штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

В той же час суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та виходячи з положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, що пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.07.2012 р. (дата виникнення заборгованості) 04.02.2013 р. (граничний термін нарахування пені відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України) становить 3 061, 64 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 1 722, 54 грн., суд відзначає, що за приписами Цивільного кодексу України неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язань та відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак умовами договору № К/08/12 від 27.07.2012 р. не передбачено такого виду забезпечення виконання грошових зобов'язання, як стягнення штрафу, а відтак - вимога позивача про стягнення штрафних санкцій визнаються судом безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 40 380, 64 грн. - основного боргу та 3 061, 64 грн. - пені.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітол» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» (02222, вул. Пухівська, 1-А, код ЄДРПОУ 35619215), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітол» (Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, 43/15, код ЄДРПОУ 32178897) 40 380, 64 (сорок тисяч ) триста вісімдесят грн. 64 коп.) грн. - основного боргу, 3 061, 64 (три тисячі шістдесят одна грн. 64 коп.) грн. - пені та 868, 85 (вісімсот шістдесят вісім грн. 85 коп.) грн. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.