Ухвала

від 14.02.2014 по справі 906/184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

УХВАЛА

"14" лютого 2014 р. Справа № 906/184/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

Розглядаючи справу

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Житомир" (м.Житомир)

про стягнення 37650,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014р. позивачем ФОП ОСОБА_1 пред'явлено позов про стягнення з відповідача ТОВ "Фалбі -Житомир" на його користь 37 650, 00 грн. заборгованості по орендній платі.

Одночасно у позові позивач виклав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту:

- на кошти відповідача;

- на майно відповідача.

2) заборони відповідачеві вчиняти дії, пов'язані з відчуженням належного йому майна та аптечної продукції.

В обгрунтування підстав вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що представник відповідача в усній розмові повідомила про те, що збиратиметься продавати меблі, якими облаштована аптека, тобто зупинити свою підприємницьку діяльність, тому існує загроза невиконання рішення суду та повної втрати можливості такого виконання.

Господарський суд не знайшов підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову (ст.66 ГПК України), господарський суд враховує, серед іншого, адекватність заходу до забезпечення позову, тобто наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" ( далі - Постанова № 16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача за позовом про їх стягнення є адекватним заходом.

Водночас адекватність заходу забезпечення позову не є достатнім критерієм для його вжиття, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак позивач таких обставин не підтвердив належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 ГПК України.

Окрім того, за змістом пункту 7.2. Постанови № 16 арешт на майно боржника є адекватним заходом забезпечення позову про визнання права власності (іншого речового права) на майно або витребування майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та , за необхідності, місцезнаходження майна.

З врахуванням предмету позову, арешт рухомого та нерухомого майна відповідача не є адекватним заходом його забезпечення, а заява в цій частині не відповідає також вище викладеним вимогам п.7.2 Постанови № 16.

Крім того, при винесенні ухвали про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п. 9 Постанови №16).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову припущення стосовно інформації про продаж майна відповідача - меблів, якими облаштована аптека, не є достатньою підставою, відтак, суд не вбачає обгрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений останнім способами.

Окрім того, підп. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1827, 00 грн.

Натомість, позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 13.02.2014р. за №3.

Ухвала про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу (рек.).