Рішення

від 08.10.2007 по справі 2-368-2007

СТАРОМІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Справа №2-368-2007

Справа №2-368-2007

РІШЕННЯ

Іменем України

08

жовтня 2007року                                                                          м.  Вінниця

Староміський

районний суд м.  Вінниці в складі:

головуючого

судді                                                                Олійника

О.М.

при

секретарі                                                                       Якубовській

Ю.А.

з участю

представника позивача                                       ОСОБА_1.

представника

відповідача                                                   ОСОБА_2.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. 

Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4,  ОСОБА_5про стягнення боргу за договором

позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3про визнання договору позики

недійсним,  -

встановив:

ОСОБА_3.  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4. про

розірвання договору позики та стягнення боргу, 

мотивуючи позов тим,  що

25.12.2006 року вони уклали та посвідчили у нотаріуса договір позики на суму 1

262 500 грн.,  що становить еквівалент

250 000 доларам США,  і ОСОБА_4. зобов

*язався повернути всю суму боргу до 25.03.2007 року,  але своє зобов'язання вчасно не виконав.

ОСОБА_4.

подав зустрічний позов до ОСОБА_3.  та

просив визнати даний договір позики недійсним, 

оскільки він фактично гроші у ОСОБА_3. 

не позичав,  а уклали вони договір

з метою гарантії призначення його на посаду директора МП ТОВ «Слов^янка» і

отримання ОСОБА_3.  1/2 частки вартості

приміщення товариства після його продажу, 

але згодом засувалось,  що

ОСОБА_3.  став власником всього приміщення

і звільнив його з посади без попередження, 

таким чином ввів позивача в оману, 

що також,  є підставою для

визнання договору недійсним.

В

судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_3. 

та його представник ОСОБА_1. первісний позов підтримали та уточнили:

оскільки термін дії договору закінчився, 

просили суд лише стягнути з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3.  суму основного боргу - 1 262 500 грн.,  витрати на оплату судового збору в розмірі

1700 грн.,  витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи разом з касовим

обслуговуванням в розмірі 44, 80 грн.,  а

також суму витрат на правову допомогу в розмірі 126 250 грн.,  що підтверджується договором про  надання юридичних послуг і розпискою.  Зустрічний

позов не

визнали,  суду пояснили,  що при укладенні договору позики сторонами

були виконані всі умови і вимоги законодавства, 

ОСОБА_4. сам сплатив суму за вчинення нотаріальних дій,  діяв добровільно і розумів значення укладення

угоди,  тому підстав для визнання її

недійсною немає. Пояснення відповідача про те, 

що договір був укладений як гарантія повернення ОСОБА_3.  вартості 1/2 частини вартості приміщень ТОВ

«Слов^янка» вважають безпідставними, 

оскільки статутний фонд всього підприємства становить 159 100 грн. і є

значно меншим за суму позики,  а гроші

він позичав для ведення бізнесу.

Представник

відповідача - позивача ОСОБА_4.,  та

відповідачки ОСОБА_5. - ОСОБА_2. позов не визнав,  суду пояснив, 

що ОСОБА_4. грошей не позичав,  а

договір позики був укладений в зв"язку з господарською діяльністю МП ТОВ

«Слов*янка»,  оскільки ОСОБА_3.  потребував гарантій компенсації йому вартості

1/2 частини приміщення,  яке належало

даному підприємству і директором якого був призначений ОСОБА_4. Укладаючи

договір,  ОСОБА_4. не знав про те,  що ОСОБА_3. 

має намір заволодіти всім приміщенням шляхом виключення осіб зі складу

засновників товариства і звільнення ОСОБА_4. з посади директора,  тому його було введено в оману і сам договір

був укладений під впливом обману.

Вислухавши

пояснення представників сторін,  свідків, 

дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності,  суд прийшов до висновку,  що позовні вимоги ОСОБА_3.  підлягають частковому задоволенню,  а в задоволенні зустрічного позову необхідно

відмовити.

Судом

встановлено,  що 25.12.2006 року

ОСОБА_3.  та ОСОБА_4. уклали договір

позики,  посвідчений приватним нотаріусом

Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В.,  відповідно до якого позикодавець

ОСОБА_3.  передав у власність

позичальнику ОСОБА_4. грошові кошти в сумі 1 262 500 грн.,  що є еквівалентом 250 000 доларам США, 

а позичальник ОСОБА_4. зобов'язався повернути таку ж суму

гроиіових коштів до 25.03.2007 року (а.с. 

146). Таким чином,  сторони в

належній формі досягли згоди з істотних умов договору щодо його предмету і строку

виконання і даний договір відповідає вимогам cm. 1046

ЦК України.

В

установлений строк відповідач - позивач ОСОБА_4. не виконав своє

зобов'язання,  тим самим порушив умови

договору та вимоги cm.

1049 ЦК України.

Відповідно

до cm. 10 ЦПК

України,  кожна сторона повинна довести

ті обставини,  на які вона посилається як

на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд

розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних

осіб,  в межах заявлених ними вимог і на

підставі доказів сторін та інших осіб, 

які беруть участь в справі (cm. 11 ЦПК).

Обґрунтовуючи

свої заперечення і позовні вимоги представник відповідача-позивача ОСОБА_2.

посилався на  ст.  ст. 

230,  1051 ЦК

 України як на підстави визнання договору

позики недійсним,  а саме,  що зазначена угода укладена внаслідок обману

ОСОБА_3.  і те,  що грошові кошти насправді не були одержані

ОСОБА_4. від позикодавця.

Відповідно

до cm. 230 ЦК України,  якщо одна із сторін правочину навмисно ввела

другу сторону в оману щодо обставин,  які

мають істотне значення (помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін тощо),  такий правочин визнається судом недійсним.

Однак

суду не було надано доказів укладення спірної угоди під впливом обману і не

доведено навмисних дій ОСОБА_3.

Навпаки,  ОСОБА_4., 

підписуючи договір позики,  діяв

добровільно,  розумів значення своїх дій

і всі істотні обставини. Зміст статей 545, 

613,  1046,  1051 ЦК

України та cm.

cm. 65,  74 СК України йому було роз^яснено

нотаріусом,  про що зазначено в тексті

самого підписаного договору і в письмовій заяві приватного нотаріуса

СтеблюкН.В. (а.с.  135).

В

підтвердження добровільності укладення угоди свідчить також,  довідка приватного нотаріуса Стеблюк Н.В.

(а.с.  92),  в якій вказано,  що за вчинення нотаріальних дій з приводу

посвідчення договору позики,  ОСОБА_4.

було сплачена сума в розмірі 12 975 грн.

Свідок

ОСОБА_6. суду пояснив,  що договір позики

був укладений як гарантія передачі ОСОБА_4. ОСОБА_3.  частини вартості приміщень ТОВ «Слов^янка» і

він був присутній при укладенні договору позики,  але факту передачі грошей не бачив.

Свідок

ОСОБА_7. пояснив,  що він бачив,  як ОСОБА_3. 

передав гроші ОСОБА_4.,  але вони

були в пакеті,  тому номінальну вартість

і точну суму знати не може.

Суд не

приймає до уваги показання свідків ОСОБА_6. і ОСОБА_7.,  оскільки відповідно до ч. 2 cm. 1051 ЦК України,  якщо договір позики укладений в письмовій

формі,  рішення суду не може ґрунтуватися

на свідченнях свідків для підтвердження того, 

що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від

позикодавця або були одержані у меншій кількості,  ніж. встановлено договором.

Свідки

ОСОБА_8.  та ОСОБА_9. пояснили,  що вони не були присутні при підписанні

договору позики,  але знають,  що такий договір існує,  про що сам ОСОБА_4. розповів ОСОБА_9.

Додатково ОСОБА_9. пояснив,  що ОСОБА_4.

і йому винен 1 000 000 грн.,  а при його

зустрічі з ОСОБА_3.  і ОСОБА_4. останній

повідомив,  що розраховуватись з боргами

не буде.

Сума

основного боргу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4. в повному

обсязі,  в задоволенні позову в частині

стягнення боргу з його дружини ОСОБА_5. слід відмовити,  оскільки сторонами не було доведено,  що одержані за договором гроші були

використані в інтересах сім"і,  крім

того,  нерухоме майно,  на яке накладено арешт в забезпечення даного

позову,  належить відповідачу - позивачу

на праві особистої власності,  що також

передбачено шлюбним договором від 05.09.2006 року.

Представником

позивача також,  були заявлені вимоги про

стягнення на користь ОСОБА_3.  витрат на правову

допомогу в розмірі 126 250 грн.,  але на

думку суду дану суму необхідно зменшити до 10 000 грн.,  враховуючи обсяг і зміст проведеної

представником позивача роботи по складанню процесуальних документів і при

розгляді справи в суді.

Відповідно

до cm. 88 ЦПК

України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові

витрати,  понесені при подачі позову до

суду,  а саме судовий збір,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи разом з касовим збором, 

в загальному розмірі 1744, 80 грн.

На

підставі викладеного,  керуючись  ст. 

ст.  1046,  1049, 

1050,  1051 ЦК України,  cm. 65 СК України,  

ст.  ст.  5, 

8,  10,  11, 

57,  60,  88, 

209,  212, 214,  215 ЦПК України,  суд, -

вирішив:

Позов

ОСОБА_3задовольнити частково.

Стягнути

з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3суму боргу за договором позики в розмірі 1 262 500

(один мільйон двісті шістдесят дві тисячі п"ятсот) гривень,  суму судових витрат в розмірі 1744 (одна

тисяча сімсот сорок чотири) грн. 80 коп., 

а також: витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч)

грн.

В

задоволенні решти позовних вимог і в задоволенні позову до ОСОБА_5відмовити.

В

задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3про визнання договору позики недійсним

-відмовити.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду

Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення,  а апеляційну скаргу на рішення суду -протягом

двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.