Рішення

від 15.05.2014 по справі 923/415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р. Справа № 923/415/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РИМЗ", м. Херсон

до приватного підприємства "Жилсервіс", м. Херсон

про стягнення 76638,03 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шелудько С.М. - представник, довіреність №41 від 21.02.2014р.;

від відповідача: Лесечко М.В. - представник, довіреність від 01.10.2013р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "РИМЗ" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Жилсервіс" (відповідач) суму боргу у розмірі 76638,03 грн., з якої: 73535,51 грн. - сума основного боргу, 2520,78 грн. - сума пені та 581,74 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договорів про надання послуг з видалення побутових відходів №12-К/13 від 09.01.2013р., №12-К/14 від 27.12.2013р., ЗУ "Про відходи", положення ст.ст. 526, 551, 610, 612, 625, 903 ЦК України, ст.ст. 180, 193, 230-232 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.05.2014р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заявлена позивачем сума позовних вимог є необґрунтованою та безпідставною, та просить суд про наступне: зобов'язати позивача надати розрахунок пені; зобов'язати позивача надати на огляд суду та відповідача оригінали актів виконаних робіт; зобов'язати позивача уточнити позовні вимоги. Даний відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав на огляд суду та представнику відповідача акти надання послуг, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що акти надання послуг підписано не директором ПП "Жилсервіс" (замовник), тобто невідомою особою, а тому вказані акти не є належними доказами у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 09.01.2013р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання послуг з видалення побутових відходів №12-К/13 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з видалення на міському звалищі малонебезпечних побутових відходів IV класу небезпеки, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

На підставі п.4.3. договору, замовник розраховується за надання послуг з видалення побутових відходів на міському звалищі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або внесення до каси виконавця 100% передоплати за послуги до 25-го числа кожного місяця за наступний місяць.

Згідно п.2.2.1. договору, замовник зобов'язується оплачувати послуги надані виконавцем в установлені договором строки.

На виконання умов договору №12-К/13 позивачем у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2013 року надано відповідачу послуг з видалення побутових відходів на загальну суму 74608,05 грн., що підтверджується актами надання послуг №0002737 від 30.09.2013р., №0002890 від 31.10.2013р., №0003076 від 30.11.2013р., №0003233 від 31.12.2013р., які підписані та скріплені печатками підприємств виконавця та замовника, без претензій та зауважень.

Відповідач в порушення умов договору №12-К/13 не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати отриманих послуг, що призвело до виникнення у нього станом на 26.03.2014р. заборгованості перед позивачем у розмірі 36131,31 грн.

Крім того, 27 грудня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "РИМЗ" (виконавець) та приватним підприємством "Жилсервіс" (замовник) був укладений ще один договір №12-К/14, умови якого аналогічні договору №12-К/13 від 09.01.2013р.

На виконання умов договору №12-К/14 позивачем у січні, лютому 2014 року надано відповідачу послуг з видалення побутових відходів на загальну суму 42404,20 грн., що підтверджується актами надання послуг №0003233 від 31.01.2014р., №003235 від 28.02.2014р., які підписані та скріплені печатками підприємств виконавця та замовника, без претензій та зауважень.

Відповідач в порушення умов договору №12-К/14 не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати отриманих послуг, що призвело до виникнення у нього, станом на 26.03.2014р., заборгованості перед позивачем у розмірі 37404,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензії №470 від 05.12.2013р., №493 від 27.12.2013р., з вимогами своєчасно та в повному обсязі сплатити кошти за надані послуги з видалення побутових відходів, та запропоновано графік погашення заборгованості. Дані претензії залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 73535,51 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України, визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що приватним підприємством "Жилсервіс" здійснено перерахування коштів на поточний рахунок або внесення до каси позивача загальної суми боргу у розмірі 73535,51 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 73535,51 грн., є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2520,78 грн. та суми 3% річних у розмірі 581,74 грн., підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 5.1.2. договорів передбачено, що замовник несе відповідальність за несвоєчасне та (або) не в повному обсязі здійснення оплати за послуги, шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені та 3% річних (пені за період з 01.11.2013р. по 25.03.2014р. та 3% річних за період з 01.11.2013р. по 25.03.2014р. - визначений позивачем) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення сум пені та 3 % річних підлягають задоволенню, як такі що нараховані правомірно.

Доказів сплати нарахованих сум пені у розмірі 2520,78 грн. та 3 % річних у розмірі 581,74 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву суд відхиляє через їх недоведеність та невідповідність як нормам матеріального права так і фактичним обставинам справи.

Суд відзначає надуманість тверджень відповідача щодо недоведеності заявленої позивачем вимоги про стягнення пені, оскільки пунктами 5.1.2. договорів сторони узгодили, що замовник несе відповідальність за несвоєчасне та (або) не в повному обсязі здійснення оплати за послуги, шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати. Інформація про розмір облікової ставки НБУ находиться у вільному доступі, а саме: друкується в офіційних засобах масової інформації та розміщується на офіційних веб-сайті Національного банку України. Правильність застосованих позивачем показників облікової ставки НБУ була перевірена судом і визнана вірною.

В свою чергу, відповідачем іншого розміру ставок НБУ, ніж той, що зазначений позивачем у розрахунку суми позову, не доведено.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача, що акти надання послуг підписано не директором ПП "Жилсервіс" (замовник), а тому вказані акти не є належними доказами у справі, з огляду на наступне.

Акти надання послуг за вересень 2013 року по лютий 2014 року підписані та скріплені печатками підприємств виконавця та замовника.

Суд зазначає, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника..

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач частково розраховувався з позивачем за виконані роботи на підставі актів надання послуг, які, як зазначає відповідач він не підписував. Дані обставини свідчать про обізнаність та визнання відповідачем вказаних актів надання послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Жилсервіс" (73000, м. Херсон, вул. Патона, 4-А, код ЄДРПОУ - 31848870) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМЗ" (73000, м. Херсон, вул. 21 Січня, 37, код ЄДРПОУ - 36329606) суму основного боргу у розмірі 73535,51 грн., суму пені у розмірі 2520,78 грн., суму 3% річних у розмірі 581,74 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.05.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко