Рішення

від 13.05.2014 по справі 911/672/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 911/672/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Бородянського району Київської області,

07800, Київська обл., смт Бородянка, вул. Комуністична, 4

в інтересах держави, в особі:

Немішаєвської селищної ради,

07853, Київська обл., смт Немішаєве, вул. Садова, 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор ЛТД",

07853, Київська обл., смт Немішаєве, вул. Заводська, 50

про стягнення 132 019,90 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки

за участю представників:

прокурора - Безрук А.С. (службове посвідчення, видане 07.04.2014 № 025412);

позивача - Лавриненко Т.К. (довіреність від 24.03.2014 № 01-10/212);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

Прокурор Бородянського району Київської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Немішаєвської селищної ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 132 019,90 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що невиконання відповідачем умов договору оренди землі спричиняє шкоду економічним інтересам держави, функції якої в частині розпорядження землями в межах селища виконує позивач.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 02.03.2006, що є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.03.2014.

У судове засідання 18.03.2014 прокурор та представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 05.03.2014 не виконали, розгляд справи відкладено на 29.04.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7023/14 від 15.04.2014) подано клопотання від 02.04.2014 № 01-10-262, відповідно до якого позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.04.2014 прокурором подано клопотання про продовження строку розгляду спору у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для отримання ним нових доказів позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2014 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судове засідання 29.04.2014 представники позивача і відповідача не з'явилися, розгляд справи відкладено на 13.05.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8788/14 від 13.05.2014) прокурором подано заяву від 13.05.2014 № 148вих.14 про відмову від позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.03.2006 у зв'язку з закінченням строку дії спірного договору.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8800/14 від 13.05.2014) позивачем подано клопотання, яким підтримано відмову прокурора від позовної вимоги про розірвання договору.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; до прийняття відмови від позову господарський суд роз'яснює наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника.

У судовому засіданні 13.05.2014 судом встановлено, що заяву прокурора від 13.05.2014 № 1483вих.14 про часткову відмову від позову підписано прокурором Бородянського району Кимлик Р., заяву позивача від 13.05.2013 № 3840 про відмову від позову підписано уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - Лавриненко Т.К. (довіреність від 24.03.2014 № 01-10/212), відмова від позову у даній справі відповідає вимогам статті 78 Господарського процесуального кодексу України, а також, за висновками суду, з огляду на частину 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, відтак, суд приймає відмову прокурора від позову.

У судовому засіданні 13.05.2014 прокурору та представнику позивача роз'яснено, що наслідком відмови від позову, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, є припинення провадження у справі та, відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, неможливість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.05.2014 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги про стягнення заборгованості та повернення земельної ділянки. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу та повернуті Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до господарського суду Київської області з посиланням на вибуття адресата.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.05.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) осіб у відносинах з державою.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві прокурором визначено, що несплата відповідачем коштів, стягнення яких є предметом позову, порушує економічні інтереси держави, функції якої в частині розпорядження спірною землею виконує позивач.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності є сільські, селищні, поселкові, міські ради в межах їх повноважень, визначених Законом.

Підставою виникнення спірних правовідносин сторін є договір оренди земельної ділянки від 02.03.2006 (далі - Договір), що укладений між Немішаєвською селищної радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор ЛТД" (далі - орендар), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва виробничої бази, яка знаходиться на території Немішаєвської селищної ради в смт Немішаєве, вул. Заводська, 50 (пункт 1. Договору).

Згідно з пунктом 8. Договору, Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 43. Договору).

11.04.2006 Договір зареєстровано Бородянським районним відділом Київської регіональної філії № 8 «Центр ДЗК», про що зроблено запис у Державному реєстрі земель № 040032400010.

18.02.2011 у зв'язку з проведенням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за спірним Договором, укладено Додаткову угоду до Договору.

Відповідно до пункту 9. Договору (в редакції, що викладена у Додатковій угоді від 18.02.2011), орендна плата нараховується відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Відповідно до витягу від 18.03.2011 № 985 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Немішаєве, проведеної в 2010 році, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,1170 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт Немішаєве, вул. Заводська, 50, становить 4 526 298,34 грн. Копія витягу наявна в матеріалах справи.

Додатковою угодою від 18.02.2011 термін Договору продовжено на 3 роки. За твердженнями прокурора та позивача, після закінчення терміну дії Договору, він сторонами не продовжувався. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Відтак, суд дійшов висновку, що термін дії спірного Договору закінчився 18.02.2014.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди) земельної ділянки. Згідно з частинами 1, 2 статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у нам разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі, відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В порушення умов Договору, відповідачем систематично протягом 2012-2013 років не сплачувалася орендна плата за спірним Договором.

Судом врахована правова позиція пленуму Вищого господарського суду України, викладена у підпункті 2.23. пункту 2. постанови «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 про те, що доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

До матеріалів справи доданий розрахунок суми податкової заборгованості по земельній ділянці площею 1,1170 га Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор ЛТД» станом на 29.01.2014, який засвідчений підписом начальника Бородянського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції та скріплений відбитком її печатки.

Зважаючи, що вказаний розрахунок підписаний уповноваженою особою державної податкової інспекції та скріплений відбитком її печатки, на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом взято її до уваги в якості письмового доказу невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, а, відтак, наявності заборгованості перед позивачем.

У результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором, за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 132 019,90 грн.

Відповідачем до матеріалів справи не додано доказів оплати спірної заборгованості за Договором.

Під час розгляду справи, прокурором подано заяву від 13.05.2014 № 148вих.14 про відмову від позовної вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 02.03.2006 у зв'язку з закінченням строку дії спірного Договору. Позивачем подано клопотання, яким підтримано відмову прокурора від позовної вимоги про розірвання договору.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника.

Враховуючи те, що відмова позивача від частини позову у даній справі відповідає вимогам частини 4 статті 22, статті 78 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, з огляду на частину 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також, зважаючи на те, що прокурору та позивачу відомі наслідки часткової відмови від позову, часткову відмову позивача від позову прийнято судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову і прийняттям відмови господарським судом.

Крім того, прокурором заявлено позовну вимогу про повернення земельної ділянки.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії спірного Договору закінчився 18.02.2014 у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, що встановлено судом вище.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з пунктом 23. Договору, після припинення дії Договору, орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з твердженнями позову, земельна ділянка за спірним Договором позивачу не поверталася. У матеріалах справи відсутні докази повернення спірної земельної ділянки, відповідачем вказане не спростовано.

Відтак, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний Договір оренди, строк дії якого закінчився, зобов'язання, що визначене законом і договором відповідачем не виконане, суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення позивачу земельної ділянки підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 132 019,90 грн. та повернення земельної ділянки є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. В решті позовних вимог провадження підлягає припиненню.

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 132 019,90 грн., яка згідно з статтею 55 Господарського процесуального кодексу України є вимогою майнового характеру, та вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку, яка, зважаючи на обставини справи, є вимогою немайнового характеру, оскільки статтею 55 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено правила визначення ціни позову, не віднесено позови про зобов'язання повернути майно після припинення договору, на підставі якого його передано, до числа тих, що підлягають грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2014 у справі № 51/509, від 17.03.2014 у справі № 5011-47/15551-2012, від 24.04.2014 у справі № 910/15710/13.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене та відповідно до частин 1, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача в доход бюджету підлягає стягненню судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру у розмірі 3 858,40 грн.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 55, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор ЛТД" (07853, Київська обл., смт Немішаєве, вул. Заводська, 50, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31647998) на користь місцевого бюджету (рахунок одержувача 33218812600129, код одержувача 23569872 ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018) 132 019 (сто тридцять дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 90 коп. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор ЛТД" (07853, Київська обл., смт Немішаєве, вул. Заводська, 50, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31647998) повернути земельну ділянку площею 1,1170 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт Немішаєве, вул. Заводська, 50 до комунальної власності Немішаєвської селищної ради.

4. Провадження у справі в решті позовних вимог припинити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вектор ЛТД" (07853, Київська обл., смт Немішаєве, вул. Заводська, 50, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31647998) до державного бюджету 3 858 (три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя С.О. Саванчук