Рішення

від 14.05.2014 по справі 910/11350/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11350/13 14.05.14

За позовом Приватного підприємства "Джахангір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС і Ко"

про стягнення 448 642, 37 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Баскакова І.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Джахангір" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС і Ко" про стягнення заборгованості за договором № 2509/01 від 25.09.2012 р. у розмірі 448 642, 37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань відповідно до умов вищевказаного договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви заявлена до стягнення позивачем сума складається з основного боргу у розмірі 376 154, 66 грн., 37 615, 46 грн. - штрафу, 29 060, 21 грн. - пені та 5 812, 04 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11350/13 та передано її на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 910/11350/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. справу № 910/11350/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

Судове засідання призначене на 14.04.2014р. не відбулось у зв'язку з участю судді Пригунової А.Б. у загальних зборах суддів Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. (обрання нового керівництва суду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та отримані представником відповідача, про що свідчить підпис останнього на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.05.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 р. між Приватним підприємством "Джахангір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС і Ко" укладено договір поставки № 2509/1. за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати у власність та оплачувати будівельні матеріали (щебінь та пісок річковий), кількісні характеристики, а також асортимент яких визначається у видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування відповідачем оплати вартості партії товару протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.

У відповідності до п. 8.5. договору у разі прострочення оплати товару позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 580 725, 37 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Також наявними у справі виписками з банківського рахунку Приватного підприємства "Джахангір" підтверджується оплата відповідачем грошових коштів на суму 204 570, 71 грн.

18.03.2012 р. Приватне підприємство "Джахангір" звернулось до відповідача з вимогою вих. № 1803-13/1 про здійснення розрахунку за поставлений товар на суму 376 154, 66 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію або погашення заборгованості суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 2509/01 від 25.09.2012 р. в частині розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 376 154, 66 грн., яку позивач просить стягнути в судовому поряду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 2509/01 від 25.09.2012 р. відповідач зобов'язаний був сплатити вартість товару протягом трьох календарних днів з моменту поставки товару Приватним підприємством «Джахангір».

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів оплати вартості поставленого товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

При цьому, суд відзначає, що факт отримання товару за договором № 2509/01 від 25.09.2012 р. позивач не заперечує.

Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України а також положення № 2509/01 від 25.09.2012 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі первинами документами підтверджується поставка позивачем товару на загальну суму 580 725, 37 грн. та його часткова оплата у сумі 204 570, 71 грн., суд дійшов про обґрунтованість вимог Приватного підприємства «Джахангір» в частині стягнення боргу у розмірі 376 154, 66 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 37 615, 46 грн. - штрафу, 29 060, 21 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та 5 812, 04 грн. - 3 % річних

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.11.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 07.05.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно з урахуванням відповідної поставки товару та його часткової оплати) становить 29 060, 21 грн., розмір 3 % від простроченої суми за вказаний період становить 5 812, 04 грн. - 3 % річних

Штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості становить 37 615, 46 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного підприємства "Джахангір" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС і Ко" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1, код ЄДРПОУ 37226541), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Джахангір" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, код ЄДРПОУ 36000712) основний борг у розмірі 376 154, 66 (триста сімдесят шість тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 66 коп.) грн., 37 615, 46 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 46 коп.) грн. - штрафу, 29 060, 21 (двадцять дев'ять тисяч шістдесят грн. 21 коп.) грн. - пені, 5 812, 04 (п'ять тисяч вісімсот дванадцять грн. 04 коп.) грн. - 3 % річних та 8 972, 84 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві грн. 84 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.