Рішення

від 27.05.2014 по справі 927/674/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

27 травня 2014 року Справа № 927/674/14

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал Агросервіс",

юридична адреса: вул. Костянтинівська, 68, м. Київ, 04080

адреса для листування: вул. Костянтинівська, 73, м. Київ, 04080

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Ойл Трейд",

вул. Шкільна, 14, с. Сираї, Козелецький район, Чернігівська область, 17081

предмет спору: про стягнення 35152,87 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 35000,00 грн. боргу та 3% річних в розмірі 152,87 грн. за період з 15.03.2014 року по 23.04.2014 року, за поставлений товар на підставі накладних: №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн.; №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн.; №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн.; №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. та отриманий згідно довіреностей: №8 від 19.04.2013 року, №13 від 07.05.2013 року та №16 від 31.05.2013 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №00021338 від 15.05.2014 року та № 00021400 від 22.05.2014р., але повноважного представника в судові засідання 20.05.2014 року та 27.05.2014р. не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 13.05.2014 року та від 20.05.2014р. суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2014 року надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 20.05.2014 року судом було здійснено огляд оригіналів документів: накладних №232 від 31.05.2013 року; №148 від 19.04.2013 року; №149 від 19.04.2013 року; №187 від 07.05.2013 року; довіреностей: №8 від 19.04.2013 року, №13 від 07.05.2013 року та №16 від 31.05.2013 року; витягів з Єдиного державного реєстру щодо державної реєстрації позивача та відповідача.

В судовому засіданні 20.05.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання 27.05.2014 року не з»явився.

До початку розгляду справи від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 20.05.2014 року сторони були повідомлені, що нез»явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

Оскільки судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовні заяву не надав та не направив повноважного представника в судове засідання для дачі пояснень по справі і про причини невиконання вимог суду не повідомив, а тому рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача , з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 11.04.2013р. було виставлено відповідачу рахунки № 155 на суму 29158 грн. 49 коп., № 173 від 19.04.2013р. на суму 59197 грн. 82 коп., № 174 від 19.04.2013р. на суму 17862 грн. 56 коп. та № 250 від 29.05.3013р. на суму 46374 грн. 44 коп. на оплату запчастин, в яких зазначено найменування товару, кількість, ціна за одиницю та сума.

Відповідно до виставлених рахунків, позивачем, згідно накладних: №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн.; №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн.; №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн.; №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. (а.с.10-13) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 151879,77 грн. Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.

Факт отримання відповідачем від ТОВ «Універсал Агросервіс» товару підтверджується довіреностями: №8 від 19.04.2013 року, №16 від 31.05.2013 року виданих на ім»я старшого майстера зерносуші ОСОБА_1; №13 від 07.05.2013 року, виданої на ім»я директора Осадчої Н.В.

Заперечень щодо факту отримання товару від відповідача до суду не надійшло.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами з приводу поставки товару вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем та скріплення печаткою спірних, зокрема, накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10, від 28.02.2012 №5002-8/481-2011.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по спірних накладних №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн.; №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн.; №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн.; №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. сторонами визначено не було і видаткові накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних видаткових накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме відповідно по накладних: №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн. - 31.05.2013 року; №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн. та №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн. - 19.04.2013 року; №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. - 07.05.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату товару, сплативши 116879,77 грн., а саме: 14.08.2013 року - 20000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 155 від 11.04.2013р.»; 26.09.2013 року - 17862,56 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 174 від 19.04.2013р.»; 07.11.2013 року - 1484 грн. 28 коп. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 173 від 19.04.2013р.» та 9158 грн. 49 коп. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 155 від 11.04.2013р.»; 11.11.2013 року - 20000,00 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 173 від 19.04.2013р.»; 19.11.2013 року - 20000,00 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 173 від 19.04.2013р.»; 13.12.2013 року - 3374,44 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. накл. № 232 від 31.05.2013р.»; 17.12.2013 року - 10000,00 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. накл. № 232 від 31.05.2013р.»; 17.04.2014 року - 15000,00 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. рах. № 173 від 19.04.2013р.», що підтверджується банківськими виписками: №139 від 14.08.2013 року; №149 від 26.09.2013 року; №219 від 07.11.2013 року; №222 від 11.11.2013 року; №230 від 19.11.2013 року; №252 від 13.12.2013 року; №253 від 17.12.2013 року; від 17.04.2014 року (а.с.19-26).

З урахуванням здійснених відповідачем платежів та їх призначень, зазначених в платіжних документах, заборгованість відповідача за товар отриманий по накладних № №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн. та №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн.; №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. становить 2000 грн., а по накладній №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн. - 33000 грн.

Відповідно, загальна заборгованість за поставлений товар, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат становить 35000,00 грн.

При визначенні суми заборгованості по накладній №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн., позивач безпідставно здійснені відповідачем платежі 13.12.2013 року - 3374,44 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. накл. № 232 від 31.05.2013р.»; 17.12.2013 року - 10000,00 грн. «оплата за запчастини до с/г техніки зг. накл. № 232 від 31.05.2013р.» зарахував частково в рахунок оплати за товар, отриманий по накладній № 187 від 07.05.2013р., без врахування визначених відповідачем призначень платежу.

11.03.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 07.03.2014 року, яка була отримано відповідачем 15.03.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00019732, копія якого додана до матеріалів справи, з проханням оплатити залишок заборгованості за поставлений товар. Проте, станом на дату подачі позову претензія позивача належним чином не виконана.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 9 грн. 83 коп. за прострочку оплати товару в сумі 3625 грн. 56 коп. по видатковій накладній № 187 від 07.05.2013р. за період: з 15.03.2014 року по 17.04.2014 року та 143 грн. 04 коп. 3 % річних за прострочку оплати товару в сумі 35000 грн. по видатковій накладній №232 від 31.05.2013 року за період: з 15.03.2014 року по 23.04.2014 року

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати 3625 грн. 56 коп. за товар отриманий по видатковій накладній № 187 від 07.05.2013р. за період: з 15.03.2014 року по 17.04.2014 року , тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані три проценти річних в розмірі 9 грн. 83 коп. на вказану заборгованість.

Щодо нарахування 143 грн. 04 коп. 3 % річних за прострочку оплати товару в сумі 35000 грн. по видатковій накладній №232 від 31.05.2013 року за період: з 15.03.2014 року по 23.04.2014 року, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 105 грн. 78 коп., оскільки при розрахунку 3% річних позивачем не було враховано, що платежі 13.12.2013 року в сумі 3374,44 грн. та 17.12.2013 року в сумі 10000,00 грн. були здійснені відповідачем як оплата за запчастини по накладній № 232 від 31.05.2013р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 35000,00 грн. боргу та 115,61 грн. 3% річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1825,06 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 610, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ойл Трейд", вул. Шкільна, 14, с. Сираї, Козелецький район, Чернігівська область, 17081 (р/р 26009352047 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ІНН 378948025082, св.№200074403, код ЄДРПОУ 37894806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Агросервіс", юридична адреса: вул. Костянтинівська, 68, м. Київ, 04080; адреса для листування: вул. Костянтинівська, 73, м. Київ, 04080 (п/р 26005101032 в АТ «Артем-Банк», МФО 300885, ІНН 323833926567, код ЄДРПОУ 32383392) 35000,00 грн. боргу; 115,61 грн. 3% річних та 1825,06 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М. Лавриненко