Постанова

від 16.05.2014 по справі 810/2074/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року 810/2074/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., суддів Головенка О.Д., Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Київської обласної митниці про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Бориспільської митниці, Південної митниці про визнання протиправними і скасування наказів: Державної митної служби України від 09.01.2009 № 1-к, від 17.11.2008 № 584-к, Бориспільської митниці від 10.01.2009 № 4-к, Південної митниці від 17.11.2008 № 584-к, Державну митну службу України поновити позивача на посадах інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці та заступника начальника митного поста "Одеса-порт" Південної митниці; зобов'язання Державну митну службу України виплатити позивачеві заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2011, а резолютивну частину постанови залишено без змін.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині рішення Вищого адміністративного суду України зазначено, що, «зробивши висновок про неправомірність звільнення позивача за порушення Присяги, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов передчасних та необґрунтованих висновків, що поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді неможливо, оскільки на час вирішення спору закінчився строковий договір, за яким позивача було прийнято на посаду інспектора відділу митного оформлення №4 Бориспільської митниці. Разом з цим, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, ОСОБА_1 перебував на декретній посаді і підстав для припинення дії строкового договору відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України у відповідача не було. Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства».

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 справу № 2а-2101/10/1070 прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними і скасувати накази Державної митної служби України від 09.01.2009 № 1-к (правонаступник - Міністерство доходів і зборів України), Бориспільської митниці від 10.01.2009 № 4-к (правонаступник - Київська обласна митниця); зобов'язати Державну митну службу України поновити позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці; зобов'язати Державну митну службу України виплатити позивачеві заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті накази є незаконними, безпідставними та такими, що порушують права та його охоронювані інтереси, скільки позивачем Присяга не порушувалася та не вчинялися дії, які б слугували підставою для його звільнення з державної служби в митних органах.

Відповідачі позов не визнали, заперечення надали суду у письмовій формі та просили у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказали, що діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У ході розгляду справи, відповідно до положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом здійснено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Державної митної служби України її правонаступником Міністерством доходів і зборів України.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 12.05.2014 не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання від 12.05.2014 про подальший розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адмінінстративного судочиснтва України судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу в митих органах та прийняв присягу державного службовця. З 07.08.2008 позивач працював на посаді заступника начальника митного поста "Одесса-порт" Південної митниці.

Наказом Державної митної служби України № 2444-к від 17.11.2008 "За номенклатурою посад Голови Служби" було прийнято рішення про звільнення заступника начальника митного поста "Одесса-порт" Південної митниці ОСОБА_1 із займаної посади з 17.11.2008 у порядку переведення до Бориспільської митниці відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Наказом Бориспільської митниці Державної митної служби України № 1-к від 08.01.2009 "Про призначення", ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці з 08.01.2009 на умовах строкового трудового договору на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працівника відділу ОСОБА_3 у порядку переведення з Південної митниці.

Наказом Державної митної служби України № 1-к від 09.01.2009 "По особовому складу митних органів" ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків.

Підставою для видання наказу про звільнення слугували результати документальної перевірки дотримання посадовими особами митного поста "Одесса-порт" Південної митниці вимог чинного законодавства при здійсненні митного оформлення товару "запасні частини до велосипедів" за вантажними митними деклараціями №500060735/2008/19371, № 500060735/2008/19372 від 17.10.2008, внаслідок якої виявлено чисельні порушення вимог законодавства України.

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач в порядку цивільного судочинства звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вимогою поновити його на роботі.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2009 позов ОСОБА_1 задоволено.

Проте, ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суд Київської області від 28.07.2009 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2009 скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (а.с. 14-16).

У зв'язку з цим, 09.12.2009 позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з огляду на пропущення строків на звернення до суду.

Вивчаючи поважність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду Київський апеляційний адміністративний суд, з висновком якого погодився Вищий адміністративний суд України, зазначив, що у зв'язку перебуванням ОСОБА_1 у період з 21.09.2009 по 27.10.2009 та з 24.11.2009 по грудень 2009 року на амбулаторному лікуванні в Бориспільській поліклініці, а у період з 28.10.2009 по 23.11.2009 ОСОБА_1 доглядав за своєю малолітньою дитиною у зв'язку з її хворобою (а.с. 149-150) ним не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Тобто, оцінюючи обставини, що перешкоджали позивачеві здійсненню процесуального права на оскарження, суд оцінивши та проаналізувавши усі доводи, дійшов висновку, що позивач не мав можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 10 Закону України "Про державну службу" передбачені основні обов'язки державних службовців, серед яких, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавстваУкраїни; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Зокрема, у частині другій статті 17 Закону України "Про державну службу" наведено текст Присяги такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Тобто, в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги, слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну службу" регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Так, згідно зі статтею 408 Митного кодексу України (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначались Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом України "Про державну службу".

Відповідно до частини другої статті 410 Митного кодексу України у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

В абзаці першому преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, який затверджено Законом України від 06.09.2005 № 2805-IV (далі - Статут) встановлено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому, в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".

Відповідно до статті 21 Статуту, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 31 Статуту, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто, дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Норми Закону України "Про державну службу" можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Відповідно до частини другої статті 31 Статуту, застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

А відтак, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок службового розслідування, порядок проведення якого регулюється положеннями Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, затверджений наказом Державної митної служби України від 29.07.2002 № 408 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.08.2008за № 665/6953, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Крім цього, таке рішення має бути мотивовано.

Згідно з абзом 2 пункту 2.1 Порядку, службове розслідування проводиться у разі невиконання або неналежного виконання посадовими особами митної служби України службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду державі, підприємству, установі, організації, громадянинові чи об'єднанню громадян.

Метою службового розслідування є: об'єктивне й усебічне з'ясування обставин скоєння порушення; виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню порушення; установлення винних і визначення ступеня їх відповідальності за скоєне порушення; ужиття заходів до недопущення подібних порушень у подальшому (п. 2.3 Порядку).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку, рішення про проведення службового розслідування може бути прийняте Головою Державної митної служби України, керівником митного органу або спеціалізованої митної установи та організації або особою, що їх заміщує.

Наказом митного органу призначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, визначаються мета й дати початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно з пунктом 3.3 Порядку, керівник митного органу або спеціалізованої митної установи та організації, що призначив службове розслідування, контролює хід його проведення, забезпечує членів комісії всіма потрібними для нормальної діяльності умовами, документальними матеріалами, а при потребі звертається до правоохоронних органів з метою забезпечення особистої безпеки членів комісії.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що керівник має видати наказ про проведення службового розслідування з метою з'ясування усіх обставин дисциплінарного проступку, встановити терміни проведення, визначити голову та інших членів комісії та здійснювати контроль проведення такого розслідування.

Однак в матеріалах справи відсутній наказ № 795 від 02.12.2008 про проведення службового розслідування, на який є посилання в акті службового розслідування № 17/20-04 від 26.12.2008.

В силу положень пункту 6.1 Порядку, у ході розслідування з'ясовуються причини й мотиви, що сприяли скоєнню порушення: несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків; недосконалість технологічних схем митного контролю та митного оформлення; відсутність належної організації роботи підрозділу; недостатня професійна підготовка тощо.

Відповідно до пункту 7.1 Порядку, за результатами службового розслідування члени комісії складають акт службового розслідування, у якому зазначаються:

- факти й суть звинувачень або підозри, що стали підставою для проведення службового розслідування; посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби в митному органі й перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання посадовою особою митної служби покладених на неї завдань та обов'язків, інформація про застосовані до неї заохочення, дисциплінарні стягнення, ступінь участі у виконанні окремих доручень, завдань;

- висновок комісії з проведення службового розслідування; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; причини та умови, які призвели до порушення; вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з посадової особи митної служби України безпідставні звинувачення або підозру;

- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення посадової особи митної служби до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення згідно з Дисциплінарним статутом митної служби України.

З наявного в матеріалах справи акта службового розслідування № 17/20-04 від 26.12.2008 по факту порушення посадовими особами митного поста Південної митниці вимог чинного законодавства при здійсненні митного контролю й митного оформлення товару "запасні частини до велосипедів", який надійшов на адресу ПП "Рубін" у контейнерах MEDU 8136357 та TTNU 9835647, заявленого за ВМД № 500060735/208/19371 та №500060735/2008/19372 від 17.10.2008 вбачається, що колишнім керівництвом митного поста "Одесса-порт" Південної митниці (ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1) не було забезпечено належний рівень організації митного контролю відносно товарів у контейнерах MEDU 8136357 та TTNU 9835647, заявленого за ВМД № 500060735/208/19371 та №500060735/2008/19372 від 17.10.2008, з урахуванням отриманої інформації від представника місії EUBAM про можливе переміщення через митний кордон України товарів з порушеннями митних правил.

Згідно пропозицій, викладених у акті службового розслідування, у зв'язку з переведенням ОСОБА_1 до Бориспільської митниці, копію акта службового розслідування направити до Бориспільської митниці для вжиття відповідних заходів реагування.

Таким чином, акт службового розслідування, на підставі висновків якого видано оскаржуваний наказ, не містить рекомендацій щодо звільнення позивача з займаної посади за порушення Присяги державного службовця, що не відповідає приписам пункту 7.1 Порядку, відповідно до якого у разі прийняття рішення щодо притягнення посадової особи митної служби до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді з 11.01.2009, оскільки відповідно до наявних матеріалів справи останній робочий день ОСОБА_1 у митних органах та отримання заробітної плати є 10.01.2009 включно (том І а.с.145, 146, 184).

Як встановлено положеннями частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання щодо періоду вимушеного прогулу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Укладення трудового договору, як зазначено у статті 24 Кодексу законів про працю України, оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

08 січня 2009 року позивачем на ім'я начальника Бориспільської митниці подано заяву про призначення його з 08.01.2009 на посаду інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці на умовах строкового трудового договору на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працівника відділу ОСОБА_3 у порядку переведення з Південної митниці (а.с. 127).

Того ж дня, наказом № 1-к ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці на умовах строкового трудового договору на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працівника відділу ОСОБА_3 у порядку переведення з Південної митниці (а.с. 126).

Відповідно до довідки відповідача та наказу від 10.06.2008 № 531-кв «Про надання відпустки» ОСОБА_3 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 14.06.2008 по 11.04.2011.

Згідно наказу Київської обласної митниці № 234-кв від 07.04.2011, ОСОБА_3 - інспектору відділу митного оформлення № 9 Бориспільської митниці надано відпустку без збереження заробітної плати з 12.04.2011 по 11.10.2011, як матері, дитина якої потребує домашнього догляду.

Тобто, термін діі строкового договору, укладеного ОСОБА_1 із відповідачами з формулюванням «на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працівника відділу ОСОБА_3» закінчився 11.04.2011.

З огляду на зазначене та враховуючи ту обставину, що справа про поновлення позивача на роботі розглядається більше року не з його вини, суд дійшов висновку, що вимушеним прогулом у позивача є період з 11.01.2009 по 11.04.2011 (останній день дії строкового договору).

Відповідно до даних розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 (том ІІ а.с. 165), який надано відповідачами, розмір його заробітної плати за вказаний період становить 27294,01 грн.

Жодних зауважень щодо правильності здійснення математичного розрахунку сторонами суду не надано.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.03.2011 прийнятий на посаду агента з митного оформлення вантажів та товарів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтинг», про що прийнято наказ № 04-к від 28.02.2011.

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтинг» від 19.03.2012 № 05-ос позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням.

Тобто, у період з 01.03.2011 по 11.04.2011 позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату.

Водночас, у зв'язку з не наданням у ході розгляду справи суду довідки про розмір отриманої позивачем заробітної плати у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтинг» у період з 01.03.2011 по 11.04.2011, суд позбавлений можливості здійснити арифметичний розрахунок такої різниці, а відтак, конкретизувати розмір виплати, що підлягає стягненню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довели правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Державної митної служби України від 09.01.2009 № 1-к та наказ Бориспільської митниці від 10.01.2009 № 4-к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці з 11.01.2009.

Зобов'язати Київську обласну митницю виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня його звільнення до дати закінчення терміну дії строкового договору, за вирахуванням заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтинг» (Код ЄДРПОУ 32914932), у період вимушеного прогулу.

Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 4 Бориспільської митниці та виплати заробітної плати у межах суми за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Панченко Н.Д.

Суддя Головенко О.Д.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 травня 2014 року.