Рішення

від 22.05.2014 по справі 924/525/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2014 р.Справа № 924/525/14

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом приватного малого підприємства "Тумен" м. Одеса

до приватного підприємства "ФАУНА-КЄ" м. Старокостянтинів, Хмельницької області

про стягненн 27652,55 грн.

Представники сторін:

позивача: Роздайгора С.С. - за довіреністю №1/05 від 15.05.2014р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 27652,55 грн., з яких 26095,16 грн. основного боргу, 671,33 грн. пені, 734,11 грн. нарахувань інфляції, 151,95 грн. 3 % річних за отриманий товар відповідно до договору поставки №283 від 14.10.2013р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

В судові засідання 13.05.2014р. та 22.05.2014р. відповідач за викликом не з'явився, доказів поважності причин неявки та відзиву на позов не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

14 жовтня 2013 року між ПП"Тумен" м. Одеса (Постачальник) та ПП "ФАУНА-КЄ" м. Старокостянтинів, Хмельницької області (Покупець) укладено договір поставки № 283, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити й передати у власність Покупця кабельно-провідникову та/або електротехнічну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити цю продукцію відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість і асортимент продукції, що є предметом поставки за даним Договором, визначаються в рахунках та/або видаткових накладних.(п.1 договору).

Відповідно до п.2 даного договору, постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами зазначеними у рахунках. Загальна вартість Договору визначається виходячи із загальної ціни, асортименту і кількості продукції, поставленої відповідно до умов Договору. Ціна продукції договірна й може бути змінена Постачальником при повідомленні про це Покупця не менш, ніж за три дні до дати поставки. Моментом відвантаження є дата зазначена у видаткових документах (видаткова накладна).

Згідно з п. 3 договору, асортимент продукції, що є предметом поставки за даним Договором, визначається в видаткових накладних. Якість продукції що постачається за даним Договором повинна відповідати вимогам загальноприйнятих стандартів, ДЕСТ, ТУ діючим в Україні. Комплектність продукції визначається відповідними відвантажу вальними документами.

Відповідно до п.4 договору, продукція постачається у тарі або пакуванні, що відповідає вимогам стандартів і технічних умов і забезпечує схоронність продукції під час перевезення і зберігання. Маркування продукції повинно відповідати вимогам стандартів і технічних умов. Покупець зобов'язується по мірі звільнення повертати оборотну (зворотну) тару та/або піддони Постачальнику. При цьому термін повернення не повинен перевищувати 30 календарних днів. Постачальник зобов'язаний на оборотну тару та/або піддони надати Покупцю товарні накладні в яких вказано їх залогову вартість і кількість. Покупець має право повернути Постачальникові таку ж кількість оборотної тари та/або піддонів, яке Постачальник поставив при черговій поставці продукції. У разі якщо Покупець збирається повернути оборотну тару та/або піддони у іншій кількості він зобов'язаний попередити про це Постачальника, а Постачальник підготувати довіреність на отримання оборотної тари та/або піддонів.

Оплата кожної партії продукції Покупцем здійснюється на протязі 7 календарних днів з моменту її відвантаження шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі повної вартості продукції, що постачається.(п.7 договору ).

На виконання умов договору поставки позивач здійснив поставку відповідачу товар на суму 26095,16грн., що підтверджується видатковими накладними № Хм-00008 від 23.01.2014р. на суму 6025,30 грн., Хм-00089 від 31.01.2014р. на суму 20069,86 грн.

Відповідачем заборгованість на поставлений позивачем товар не оплачена.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 26095,16 грн., що підтверджується розрахунком.

Оскільки, відповідач у добровільному порядку суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, з урахуванням п. 10.3 договору поставки №283 від 14.10.2013р. та норм чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 27652,55 грн., з яких 26095,16 грн. - основного боргу, 671,33 грн. - пені, 734,11 грн. нарахувань інфляції, 151,95 грн. - 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами 14.10.2013р. укладено договір поставки №283.

Правовідносини, які виникли між ПМП „Тумен" та ПП „Фауна КЄ" за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ПМП „Тумен" та ПП „Фауна КЄ" договору поставки №283 від 14.10.2013р. постачальник зобов'язується виготовити, поставити й передати у власність Покупця кабельно-провідникову та/або електротехнічну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити цю продукцію відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість і асортимент продукції, що є предметом поставки за даним Договором, визначаються в рахунках та/або видаткових накладних.(п.1 договору).

Судом враховується, що ПМП „Тумен" на виконання умов договору поставлено ПП „Фауна КЄ" товар на загальну суму 26095,16грн., що підтверджується видатковими накладними № Хм-00008 від 23.01.2014р. на суму 6025,30 грн., Хм-00089 від 31.01.2014р. на суму 20069,86 грн.

В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений Договором не виконав.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 26095,16 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа №06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

З урахуванням п.10.3. договору поставки №283 від 14.10.2013р. та норм чинного законодавства позивачем нараховано до стягнення з відповідача 671,33 грн. - пені.

За таких обставин, враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 651,32 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування пені.

В позові, в частині стягнення з відповідача пені на суму 20,01 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання нараховано індекс інфляції в сумі 734,11 грн. та 3% річних в сумі 151,95 грн.

Зазначені нарахування позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції в сумі 734,11 грн. підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 150,30 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування 3% річних. В позові, в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 1,65 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

При цьому, судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного малого підприємства "Тумен" м. Одеса до приватного підприємства "ФАУНА-КЄ" м. Старокостянтинів, Хмельницької області про стягненн 27652,55 грн. задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ФАУНА-КЄ" (м. Старокостянтинів, Хмельницької області, вул.. Миру, 15/1, оф.4, код 35820879) на користь приватного малого підприємства "Тумен" (м. Одесса, вул.. Сонячна,5, оф.608, код 22477547) - 26095,16 (двадцять шість тисяч дев'яносто п'ять гривень 16 коп.) основного боргу, 651,32 грн. (шістсот п'ятдесят одна гривня 32 коп.) пені, 734,11 грн. (сімсот тридцять чотири гривні 11 коп.) нарахувань інфляції, 150,30 грн. (сто п'ятдесят гривень 30 коп.) 3% річних, 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп. ) судового збору.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 1,65 грн. 3% річних та 20,01 грн. пені відмовити.

Повний текст складено 23.05.2014р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (65122, м. Одеса, вул. Ак. Вавілова,1-Б)

3 - відповідачу. (м. Хмельницький, вул. Зарічанська,34, оф.407) (прост.)