Постанова

від 18.04.2014 по справі 823/654/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року справа № 823/654/14

м. Черкаси

09 год. 32 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Шепель А.М., Дуженко С.А.,

за участю представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області Гнізділова І.О. - за довіреністю № 1650/01-13 від 20.12.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області, в якому просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області 2 580 грн. 75 коп. понесених витрат, за період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р., з виплати пенсій по трудовому каліцтву, професійному захворюванню, у зв'язку з втратою годувальника та цільових та адресних допомог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4, не приймає до заліку та не відшкодовує позивачеві витрати на виплату пенсії пенсіонерам, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, а також ОСОБА_2, яке отримує пенсію як інвалід з дитинства, загальний розмір витрат за період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. становить 2 580 грн. 75 коп.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд провести засідання без участі представника управління, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати здійснюються з того часу, коли відповідні підприємства передали Фонду документи, які підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати, або таке право встановлене в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують одержувати страхові виплати від роботодавця. Документи щодо призначення соціальних виплат, передбачені статтями 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», до Фонду не надавались, тому рішення про призначення соціальних виплат громадянам, які одержали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, не приймались. Окрім того, представник відповідача зазначає, що питання відшкодування понесених позивачем витрат на виплату адресної допомоги з метою захисту його порушеного права має вирішуватись виключно на централізованому рівні у зв'язку з чим позов повинен подаватися на рівні центральних органів сторін.

Заслухавши пояснення та доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем у жовтні 2013 року-лютому 2014 року були понесені витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності, в тому числі внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на загальну суму 2 580 грн. 75 коп., що підтверджується Списками осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, між позивачем та відповідачем за жовтень 2013 року-лютий 2014 року, а також Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за відповідний період.

Разом з тим, відповідачем при проведенні щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнято до відшкодування виплачені позивачем суми пенсій по інвалідності, в тому числі внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, перелічені вище на загальну суму 2 580 грн. 75 коп., що підтверджується Таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень 2013 року-лютий 2014 року.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. (далі по тексту - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсійне страхування, що включає: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 ч. 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. (далі по тексту - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Статтею 2 Закону № 1105-XIV, в свою чергу, визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (надалі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно статті 5 Угоди визначено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

У відповідності до п. 1 статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених п. 3 статті 6 цієї Угоди.

Згідно з ч. 4 статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене ч. 2 статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до п. 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р., Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду № 15 від 20.04.2001р., крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 04.06.2013р. у справі № 21-150а13.

Відповідно до ч. 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої п. 1 ч. 1 статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин суд дійшов висновку про достатність підстав для стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області заборгованості з виплати пенсій по інвалідності за період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. в розмірі 2 580 грн. 75 коп.

Посилання представника відповідача на досягнення ОСОБА_2 23 років, що згідно статті 33 Закону № 1105-XIV позбавляє останню права на одержання щомісячних страхових виплат, спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника. До непрацездатних членів сімей ч. 2 означеної статті відносить, зокрема дітей померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області № 3663/10 від 02.04.2014р. ОСОБА_2 перебуває на обліку як пенсіонер в разі втрати годувальника, інвалід з дитинства 3 групи, безстроково.

Статтею 33 Закону № 1105-XIV, в свою чергу, визначено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, зокрема інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в в м. Умані Черкаської області, ідентифікаційний код 25875076, на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області, ідентифікаційний код 37908064, заборгованість з виплати пенсій по інвалідності за період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. в розмірі 2 580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2014 року.