Постанова

від 19.05.2014 по справі 816/993/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/993/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченка О.Є.,

та представників сторін:

від позивача - Риль В.Є.,

від відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлір» (надалі по тексту - позивач, ТОВ «Юлір») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0000291555/596, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14 143,25 грн, з яких: 10508,00 грн за основним платежем, 3635,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ "Юлір" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Наголошував на тому, що доводи відповідача про порушення ТОВ "Юлір" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Юлір" повністю. При цьому посилався на відомості, викладені у акті Кременчуцької ОДПІ від 30 вересня 2013 року №2474/16-03-15-02-08/30941236 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юлір», код за ЄДРПОУ 30941236, по питанню взаємовідносин з ПП «Таір-1», код за ЄДРПОУ 34451048, за період з 01.09.2009 по 31.08.2012.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Юлір" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30941236, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 07 січня 2011 року /т. І, а. с. 11-12, 13-14, т.ІV, а.с. 78, 79/.

Одним із основних видів діяльності ТОВ «Юлір» за КВЕД-2010 є будівництво житлових і нежитлових будівель, надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриття для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах /т. І, а. с. 15/.

У період з 30.09.2014 по 30.09.2013 згідно наказу №847 від 30.09.2013, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Юлір» по питанню взаємовідносин з ПП «Таір-1» за період з 01.09.2009 по 31.08.2012.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

За результатами перевірки складено акт від 30 вересня 2013 року №2474/16-03-15-02-08/30941236 (далі по тексту - Акт перевірки), у якому вказано на порушення платником податків вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження ТОВ "Юлір" податку на додану вартість загалом в розмірі 10508,00 грн (в т.ч., за листопад 2010 року - 1035,00 грн, за грудень 2010 року - 10,00 грн, за січень 2011 року - 371,00 грн, за березень 2011 року - 381,00 грн, за квітень 2011 року - 135,00 грн, за травень 2011 року - 657,00 грн, за червень 2011 року - 1173,00 грн, за липень 2011 року - 183,00 грн, за серпень 2011 року - 3775,00 грн, за вересень 2011 року - 1415,00 грн, за жовтень 2011 року - 752,00 грн, за листопад 2011 року - 20,00 грн, за січень 2012 року - 382,00 грн, за лютий 2012 року - 111,00 грн, за травень 2012 року - 108,00 грн) /т. І, а. с. 9-17/.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 14 жовтня 2013 року складено податкове повідомлення-рішення №0000291555/596 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Юлір" з податку на додану вартість на суму 14 143,25 грн, з яких: 10508,00 грн за основним платежем, 3635,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціямиє

При цьому, донарахування грошового зобов'язання здійснено за період, що відповідає строку давності у 1095 днів.

У порядку адміністративного узгодження дане податкове повідомлення-рішення позивач не оскаржив.

Натомість, не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на доводи про безтоварний характер господарських операцій ТОВ «Юлір» з придбання у ПП «Таір-1» будівельних матеріалів.

Однак, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Юлір» та ПП «Таір-1» 01 січня 2011 року та 03 січня 2012 року укладено договори поставки №Т/21 та, відповідно, №Т/10, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору /т. ІІІ, а.с. 25-16, 27/.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, на підставі вказаних договорів ТОВ «Юлір» придбавало у ПП «Таір-1» будівельні матеріали для використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Таір-1» позивачем надано договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки з особового рахунку, реєстри отриманих і виданих податкових накладних /том І, а.с. 18-29, т. ІІІ, а.с. 25-211, том ІV, а.с. 80-113/.

Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП «Таір-1» товарів є підставою для віднесення спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії видаткових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Зауваження щодо змісту та форми видаткових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Таір-1» будівельні матеріали ТОВ «Юлір» використовувало для здійснення власної господарської діяльності, а саме для виконання будівельних робіт за договірними зобов'язаннями перед ПАТ «Кременчуцький гормолокозавод», на підтвердження чого суду надано акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідки про вартість будівельних робіт форми №КБ-3 /т. І, а.с. 31-250, т. ІІ, а.с. 1-255, т. ІV, а.с. 114-145/.

Відповідач у Акті перевірки не заперечує факт оприбуткування товарів та їх реалізації третім особам.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Таір-1» товарів.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Таір-1» товарів, встановлено факт сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеними, належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14 жовтня 2013 року №0000291555/596 необхідно визнати протиправними та скасувати, а позов ТОВ "Юлір" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 182,70 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

При розподілі судового збору, відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача від сплати судового збору звільнено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлір» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 14 жовтня 2013 року №0000291555/596.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлір» (код ЄДРПОУ 30941236) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба