Постанова

від 19.05.2014 по справі 802/1254/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2014 р. Справа № 802/1254/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: Слободянюк В.М.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Торговий дім "СОВВА"

до: Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року Приватне підприємство "Торговий дім "СОВВА" (далі - ПП "Торговий дім "СОВВА", позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Козятинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що за наслідками виявлених порушень в ході проведення позапланової невиїзної перевірки ПП "Торговий дім "СОВВА", податковим органом сформовано податкове повідомлення рішення № 0001072200 від 04.10.2013 року, яким визначеного грошове зобов'язання в сумі 41746,00 грн. Оскільки виявленні порушення є безпідставними та не відповідають дійсності, позивач звернувся до суду з позовом щодо скасування зазначеного податкового повідомлення рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 56). Письмових заперечнь на дамінстартивний позов суду не надано.

Частина 4 статті 128 КАС України передбачає, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Приватне підприємство "Торговий дім "СОВВА" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 36721520, у відповідності до довідки АБ №439082 виданої управлінням статистики у Козятинському районі видами діяльності за КВЕД є: 47.30 - роздрібна торгівля пальним, 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.71 - оптова торгівля, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.21 - роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціальних магазинах, 47.25 - роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.26 - роздрібна торгівля тютюновими виробами спеціалізованих магазинах (а.с. 58).

Судом встановлено, що в період з 04.09.2013 року по 10.09.2013 року уповноваженими працівниками Козятинської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Торговий дім "СОВВА" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року

За результатами перевірки складено акт №54/22/36721520 від 16.09.2014 року, яким встановлено порушення ПП "Торговий дім "СОВВА" (а.с. 6-19):

1. п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, не неправомірно віднесено до податкового кредиту суми по податковим накладним виписаним ТОВ "ТГП" Центр" та відповідно завищено суму податкового кредиту на 33397,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 33397,00 грн.;

2. п.200.1, ст. 200 Податкового кредиту України, невірно визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню сплати до бюджету на 33397,00 грн., в тому числі за липень 2011 року.

На підставі висновків перевірки 04.10.2013 року Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001072200, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 41746,00 грн., з них 33397,00 грн. за основним платежем та 8349,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 5).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останнє таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам податкового органу, що стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки від 16.09.2013 року щодо повноти визначення податкового кредиту при здійсненні господарських операцій позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" за липень 2011 року, останньою встановлено його завищення на суму 33397,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що товар придбаний ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" у ПП "Укрнафта-Трейд" та в подальшому реалізований позивачу за відсутності сертифікатів якості. Окрім того, фінансова-господарська діяльність ПП "Укрнафта-Трейд" здійснюється поза межі правового поля, укладені правочини є фіктивними та без мети настання реальних правових наслідків, що на думку податкового органу свідчить про завищення податкового кредиту позивачем.

Надаючи правову оцінку виявленому порушенню, суд виходив з того, що у відповідності до п.1 договору поставки № 83 від 14.06.2011 року ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" як постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін, а ПП "Торговий дім "СОВВА", як покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти. Найменування, кількість та ціна товару зазначаються у накладних, та/або в актах приймання передачі, які є невід'ємною частиною цього договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі, що свідчать про одержання товару (а.с. 20-22).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як доказ транспортування бензину, на виконання вище зазначеного договору, виписано товаро-транспортну накладну № 304150 типової форми №1-ТН від 13.07.2011 року, за якою автопідприємство ЗАТ "Аскотранс" здійснило перевезення бензину А-92 та А-95 від вантажовідправника ТОВ "ТПГ "Центр" на адресу вантажоодержувача (позивача) (а.с. 23). Згідно даних ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №31648072 від 22.07.2011 року автопідприємство ТОВ "Гувер" здійснило перевезення бензину А-92 на адресу вантажоодержувача ПП "Торговий дім "СОВВА" (а.с. 25).

Згідно з п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, що передбачає п.11.4 та п.11.5 вказаних правил.

Тобто, в даному випадку, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак остання не є безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, на підтвердження права на віднесення сум до витрат та здійснення зазначеної вище господарської операції, позивач надано, а судом досліджено наступні документи: рахунки фактури № СФ-0000265 від 12.07.2011 року та № СФ-0000292 від 21.07.2011 року, видаткові накладні №РН-0000200 від 13.07.2011 року та №РН-0000226 від 22.07.2011 року та податкові накладні №19 від 13.07.2011 року та №45 від 22.07.2011 року (а.с.26-31).

Положення ч.1 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття "первинного документу" визначено ст.1 даного Закону, зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В ході розгляду справи в суді встановлено, що усі вище перераховані накладні та рахунки фактури, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій в перевіряємий податковим органом період між ПП "ТД "СОВВА" та ТОВ "ТПГ "Центр", відповідно до ст. 9 Закону №996 XIV та п. 2.4. Положення №88, є первинним документами, оформленими належними чином.

Крім того, суд зауважує, що позивачем вище вказані накладні були надані податковому органу в ході проведення перевірки, як доказ правомірності віднесення сум вартості з придбання товарів (бензин) до податкового кредиту. Зазначені первинні документи свідчать про виконання господарської операції у відповідності до договору поставки від 14.06.2011 року.

Щодо твердження податкового органу про те, що придбаний ТОВ "ТПГ "Центр" товар у ПП "Укрнафта-Трейд" та в подальшому реалізований позивачу за відсутності сертифікатів якості, суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, даною нормою встановлено обов'язок продавця передати покупцю всі належні документи стосовно якості товару. Однак, суд зауважує, що відсутність сертифікатів якості товару, не спростовує факту проведення самої господарської операції, на підставі чого, посилання податкового органу не беруться до уваги.

Окрім того, судом також надано правову оцінку посиланню податкового органу щодо того, що фінансова-господарська діяльність ПП "Укрнафта-Трейд", як контрагента постачальника ТОВ "ТПГ "Центр" здійснюється поза межі правового поля, укладені правочини є фіктивними та без мети настання реальних правових наслідків, відтак вказані факти свідчить про завищення податкового кредиту позивачем.

Дані порушення Козятинською ОДПІ виявлено за наслідками отриманого акту Броварської ОДПІ "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Торгово-промислова група "Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укрнафта-Трейд" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року".

Однак, суд критично відноситься до даних порушень з огляду на те, що до матеріалів справи представником відповідача в підтвердження виявлених порушень не надано жодного доказу, що свідчать про неналежне виконання встановлених обов'язків податкового органу.

Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає, що податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності нарахування сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Окрім того, чинним законодавство не передбачено, а податковим органом не доведено можливість застосування інституту відповідальності контрагента у випадку не дотримання вимог податкового законодавствам третіми особами, в даному випадку ПП "Укрнафта-Трейд".

Таким чином, виявленні порушення не знаходять свого реального підтвердження в ході судового розгляду справи, натомість надані первинні документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту за липень 2011 року та спростовують правову позицію податкового органу.

Зі змісту п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України слідує, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; б) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, що передбачає п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно до п.п.200.1, 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правовий аналіз наведеного нормативного положення свідчить про те, що право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.

В правомірність формування податкового кредиту за липень 2011 року позивачем надано первинні документи, що підтверджують виконання господарської операції за договором поставки від 14.06.2011 року та як наслідок спростовують позицію податкового органу в частині виявлених порушень.

Таким чином, факт придбання товарів (бензину) ПП "ТД "СОВВА" в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ "ТПГ "Центр" підтверджується вище переліченими видатковими накладними, рахунками-фактури та товарно-транспортними накладними.

Вказані обставини, свідчать про те, що господарська операція щодо купівлі нафтопродуктів (бензину А-95 та А-92) між позивачем та його контрагентом, була спрямована на реальне настання правових наслідків.

В даному випадку, ПП "ТД "СОВВА" віднесло до податкового кредиту на суму 33397,00 грн., за липень 2011 року, внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ ТПГ "Центр" на підставі відповідних накладних, які були видані останніми позивачу, а також первинних документів (рахунків-фактури та товарно-транспортних накладних), що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

Наведене дає можливість дійти до висновку, що висновки відповідача про безпідставність внесення до складу податкового кредиту, в зв'язку із відсутністю первинних документів, які б підтверджували спосіб та факт транспортування нофтопродуктів (бензин), в тому числі ТТН, є помилковим.

З урахуванням чого, порушення, що стали підставою для збільшення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 33397,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 8349,00 грн., відсутні та спростовуються первинними документами, які надано позивачем та досліджені в ході судового розгляду справи.

При прийнятті рішення, суд бере до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операції.

Окрім того, постановою Верховного суду України від 19.11.2010 року у справі №21-21а10 визначено, що не сплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд також враховано те, що будь-якого іншого обґрунтування в підтвердження правомірності формування податкового повідомлення рішення та обв'язку визначеного ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не наведено.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, тим самим визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001072200 від 04.10.2013 року.

Разом з тим суд зазначає, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, більше того, встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 04.10.2013 року №0001072200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Торговий дім "СОВВА" (код ЄДРПОУ 36721520) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 1644 грн. 30 коп. (одна тисячя шістсот сорок чотири гривені 30 коп.) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя : Томчук Андрій Валерійович