Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/5127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5127/14 20.05.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс"

про стягнення 742 402,98 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Гошкодер О.В. (дов. №б/н від 07.04.2014р)

Від відповідача Не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 742402,98 грн. за договором поставки № 293 від 01.04.2012 року, з яких 697208, 58 грн. основного боргу, 45194, 40 грн. пені, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5127/14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

16.04.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/5127/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/5127/14 прийнято до провадження судді Сіваковій В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/5127/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 20.05.2014 року представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надсилання поштової кореспонденції суду за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Витягу з ЄДРОПУ та позовній заяві, проте конверти повернуті до суду з приміткою "організація не знаходиться", правом на подання відзиву суду не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надано оригінали документів по справі для огляду судом в судовому засіданні та надано суду копії довіреностей на отримання ТМЦ для долучення до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 293 про поставку паливно-мастильних матеріалів від 01.04.2012 року в частині своєчасної оплати поставлених паливно-мастильних матеріалів за період з 30 квітня 2012 року по 31 січня 2013 року.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 29.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2012 року між позивачем, в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт", як постачальником за умовами договору, та відповідачем, як покупцем за умовами договору, було укладено договір поставки № 293 (далі за текстом - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити паливно-мастильні матеріали в кількості, в асортименті та за ціною згідно специфікації, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар в строк та на умовах цього договору (п.1.1 та п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.2.1. договору покупець зобов'язується оплачувати партію товару на підставі отриманого рахунку-фактури у розмірі 100 відсотків його вартості на умовах відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 5.1. договору поставки № 293 від 01.04.2012 року за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0, 2% від суми заборгованості за кожен день такої несвоєчасної оплати.

Відповідно до п. 5.4 договору сплата неустойки не звільняє сторону від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не установлено Договором або чинним законодавством.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар відповідності до видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 960 377 грн. 64 коп. На момент подання позовної заяви, за твердженням позивача, відповідачем умови договору стосовно оплати поставленого товару виконані частково - оплачена частина вартості поставленого товару на суму 263316,06 грн. Решта суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 697 208, 58 грн. сплачена на момент подання позовної заяви не була.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати відповідачем 697208,58 грн. заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 293 від 01.04.2012 р. є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 960377,64 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 263316,06 грн. станом на момент винесення рішення по справі основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 697208,58 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 697 208,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 697 208, 58 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45 194,40 грн. пені за загальний період прострочення з 24.09.2013 року по 24.03.2014 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з врахуванням часткових оплат, підлягають задоволенню з огляду на нижче викладене.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 45 194, 40 грн. у відповідності до п. 5.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок. Контррозрахунку пені відповідачем до матеріалів справи не надано.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс" (04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 31628954; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25412361) 697208 (шістсот дев'яносто сім тисяч двісті вісім) грн. 58 коп. основного боргу, 45194 (сорок п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 40 коп. пені та 14 848 (чотирнадцять тисячу вісімсот сорок вісім) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко