Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/4228/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4228/14 26.05.14 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ДАРНИЦЯ»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ»

про: стягнення 162 757,51 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: Мамонтова Ю.В. - пред. за довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ДАРНИЦЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ» 162 757,51 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору підряду № 14/11 від 06.11.2009 р. ( далі - Договір), укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 158 017,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано

3 % річних у розмірі 4 740,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4228/14 та призначено справу до розгляду на 14.04.2014.

У судове засідання 14.04.2014 представник позивача з'явився, надав пояснення стосовно заяви про забезпечення позову, викладеної в позовній заяві, та просив суд накласти арешт на грошові кошти і майно відповідача.

Згідно зі ст.66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У своїй заяві позивач належними доказами не підтвердив наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, за таких підстав, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 продовжено розгляд спору у справі № 910/4228/14 на п'ятнадцять днів і відкладено розгляд справи на 26.05.2014.

У судове засідання 26.05.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представником позивача у судовому засіданні подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та платіжні доручення на підтвердження оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.03.2014 та ухвала суду від 14.04.14р. були надіслані судом 19.03.2014 та 16.04.14р. за адресою відповідача зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дані листи повернулися на адресу суду з посиланням «адресат відсутній».

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.03.2014 та ухвала суду від 14.04.14р. були надіслані відповідачу за належною адресою, а саме, за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і повернуті з посиланням на те, що «адресат відсутній», відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, а тому, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи судом.

26.05.2014 у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 26.05.2014 відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2009 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір підряду № 14/11 від 06.11.2009 (далі - Договір)

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з благоустрою тротуарів, вимощення і тимчасової стоянки автомобілів без заїздів у дворову частину та до ТП на спорудженні загально соціального призначення та житла в с. Петропавлівська Борщагівка Києвосвятошинського району Київської області по вул. Авіаторів, 41 А відповідно до вимог замовника.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору, виконані роботи здаються підрядником замовнику по акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1.3. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником пропорційно фактично виконаним обсягам робіт.

Згідно з п. 2.1 Договору примірна вартість матеріалів і робіт по Договору у відповідності з договірною ціною (Додаток 1) становить 138 375,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, кінцева вартість визначається щомісячно по акту виконаних робіт (КБ-2в і КБ-3).

Відповідно до п.3.1.1. Договору, замовник перераховує аванс в розмірі 70 000,00 грн.

Згідно з п. 7.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання ними зобов'язань за Договором у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором, на суму 238 017,00 грн ., що підтверджується:

- Актом виконаних робіт за листопад 2009 року на суму 163 266,00 грн.

- Актом виконаних робіт за грудень 2009 року на суму 74 751,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи відповідачем оплачені в повному обсязі не були.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на суму 80 000,00 грн., а саме: 06.11.09р. сплачено 70 000,00 грн. - аванс відповідно до п. 3.1.1 Договору; 24.12.2009 відповідачем сплачено 5 000,00 грн. та 16.03.2011 відповідачем сплачено 5000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були проведені розрахунки з позивачем в повному обсязі.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 238 017,00 грн., відповідачем оплачено 80 000,00 грн., а щодо оплати решти суми відповідачем доказів не надано, то на час розгляду справи вартість неоплачених відповідачем робіт становить 158 017,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір підряду № 14/11 від 06.11.2009, суд прийшов до висновку про те, що укладений сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1.4 Договору, кінцевий розрахунок замовника з підрядником має бути про ведений не пізніше 20.12.2009.

Судом встановлено, що у строк, встановлений п.3.1.4. Договору, зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт відповідачем в повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується Актом виконаних робіт за листопад 2009 року і Актом виконаних робіт за грудень 2009 року та приймаючи до уваги те, що в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 158 017,00 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4740,51 грн ., посилаючись на ст. 625 ЦК України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 158 017,00 грн. за період з 17.03.2011р. по 17.03.2012р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, з огляду на наступне.

Оскільки, відповідач мав оплатити виконані позивачем роботи не пізніше 20.12.2009р., позивач має право на нарахування 3 % річних з 17.03.2011р.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

158 017,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 367 (к-ть днів за період з 17.03.2011 р. по 17.03.2012р.) = 4766,49 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 4 766,49 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 740,51 грн. 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по оплаті судового збору в частині позовних вимог, які підлягають задоволенню, покладаються на відповідача.

Витрати по сплаті судового зору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову, у зв'язку з відмовою судом у задоволенні вказаної заяви, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕЗ» (04080, м.Київ, вул.В.Хвойки, буд.21, код ЄДРПОУ 31628399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДАРНИЦЯ» (02217, м.Київ вул.М.Закревського, буд.20, код ЄДРПОУ 19127849) 158 017 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімнадцять) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 4 740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн. 51 коп. - 3 % річних, та 3255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.05.14р.

Суддя Капцова Т.П.