Рішення

від 22.05.2014 по справі 911/1350/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. Справа № 911/1350/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» до Гаражно-будівельного кооперативу «Феофанія» про стягнення 400 000, 00 грн. за участю представників:

від позивача: Смиковський С.Л.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 400 000, 00 грн. заборгованості (передоплати) за договором комісії № 261 від 23.09.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.05.2014 р.

15.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 9030/14 від 15.05.2014 р.) про приєднання документів до матеріалів справи.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.05.2014 р. (вх. № 9031/14 від 15.05.2014 р.), у якому відповідач зазначає про існування заборгованості перед позивачем та відсутність коштів для її сплати.

У судовому засіданні 15.05.2014 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.05.2014 р.

20.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.05.2014 р. (вх. № 9321/14 від 20.05.2014 р.), у якому останній визнав заявлений до нього позов та просив розглядати справу без його участі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 22.05.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.09.2009 р. між сторонами було укладено договір комісії № 261 від 23.09.2009 р., за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується від свого імені, але за рахунок позивача і за обумовлену винагороду закупити будівельні матеріали (далі-товар), кількість товару вказується у специфікації № 1 до даного договору. Ціна на товар не повинна перевищувати ціну, передбачену у специфікації № 1 до даного договору.

Згідно з п. 1.4 договору позивач зобов'язався перерахувати передоплату грошових коштів в розмірі, достатньому для виконання доручення позивача, відшкодувати відповідачу всі витрати по закупівлі і зберіганню товару, а також інші витрати, понесені відповідачем в процесі виконання цього договору, а також виплатити відповідачу винагороду в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний виконати доручення в термін до 31.12.2010 р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позивач здійснює 100% передоплату в розмірі 7 073 000, 00 грн. (сім мільйонів сімдесят три тисячі грн. 00 коп.) гривень для закупки товару до 31 грудня 2009 року.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір вважається таким, що набрав законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікацією до договору сторони визначили найменування, кількість та ціну товару.

На виконання умов договору комісії № 261 від 23.09.2009 р., позивач здійснював передоплату та перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 7 462 093, 34 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Проте, відповідач умов договору комісії № 261 від 23.09.2009 р. не виконав.

З огляду на зазначене, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору комісії № 261 від 23.09.2009 р., відповідно до якої сторони підтверджують, що загальна сума грошових коштів, перерахована позивачем відповідачу за договором комісії № 261 від 23 вересня 2009 року (далі-договір) станом на дату підписання даної додаткової угоди складає 7 462 093, 34 грн. (сім мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі дев'яносто три гривні 34 коп.).

Згідно з п. 2 додаткової угоди у зв'язку з повним невиконанням відповідачем умов договору, сторони дійшли згоди припинити дії договору з дати підписання цієї додаткової угоди. Відповідач зобов'язався повернути отримані від позивача за договором грошові кошти у наступному порядку:

- частину грошових коштів у розмірі 400 000, 00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 коп.) - в строк до 30 листопада 2013 року;

- іншу частину грошових коштів в сумі 7 062 093, 34 грн. (сім мільйонів шістдесят дві тисячі дев'яносто три гривні 34 коп.) - в строк до 31 травня 2014 р.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач у визначений додатковою угодою термін, а саме до 30.11.2013 р. кошти у розмірі 400 000, 00 грн. не повернув, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. по 15.05.2014 р., в якому зазначено, що заборгованість Гаражно-будівельного кооперативу «Феофанія» перед Публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» становить 7 462 093, 34 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Разом з тим, як вже зазначалося відповідач у своєму клопотанні б/н від 20.05.2014 р. (вх. № 9321/14 від 20.05.2014 р.) заявлені позивачем позовні вимоги визнав.

У разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що існування заборгованості відповідачем не заперечується, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 400 000,00 грн. заборгованості (передоплати) за договором комісії № 261 від 23.09.2009 р., є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Феофанія» (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1, ідентифікаційний код - 25274081) на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1, ідентифікаційний код - 25412361) 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. боргу та 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 26.05.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак