Постанова

від 26.05.2014 по справі 904/1332/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 року Справа №904/1332/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Морозов Є.О., представник, довіреність №548 від 20.02.14;

від відповідача: Венська О.О., представник, довіреність №б/н від 24.03.14;

представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсгруп", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/1332/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датомакс", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсгруп", м.Дніпропетровськ

третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу

без самостійних ОСОБА_1

вимог на предмет

спору на стороні

позивача

про визнання недійсними договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року (суддя Петрова В.І.) у справі №904/1332/14 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок від 07.10.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Датомакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсгруп», зареєстрований в реєстрі за № 5007 і посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

При прийнятті зазначеного вище рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що договір від імені ТОВ «Датомакс» підписаний неуповноваженою особою, встановлено, що розрахунки за договором купівлі-продажу проведені не були, тобто, договір укладений з порушенням ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним з моменту вчинення.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом його процесуального права на захист. Окрім того, в обґрунтування своїх доводів щодо неправомірності оскаржуваного судового рішення, апелянт посилається на те, що даний спір господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто з порушенням підсудності. Так, на думку скаржника, справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу повинна розглядатись судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Апелянт стверджує, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року ТОВ «Абсгруп» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Тако,ж в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ОСОБА_3, що підписав спірний договір купівлі-продажу від імені ТОВ «Датомакс», на укладення даного правочину був належним чином уповноважений, що виключає визнання договору недійсним з зазначених господарським судом першої інстанції підстав.

В свою чергу, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Датомакс» викладені в останній доводи повністю відхиляє, вважає оскаржуване судове рішення правомірним, прийнятим за умов повного та всебічного розгляду наявних у справі доказів, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.101 ГПК України , в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення виявились неспроможними та спростованими наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Датомакс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсгруп» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно розділу 1 якого предметом купівлі-продажу є об'єкт незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, площа забудови 431,4 кв.м, висота 56,1 м, кількість поверхів - сімнадцять. Загальна кількість одиниць, розташованих на об'єкті: 250 приміщень, 15 балконів, лоджій; загальна площа незавершеного будівництва - 5043,5 кв.м, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Космічна 9А, секція 5.

Зазначений договір посвідчений 07.10.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 5007.

З преамбули договору купівлі-продажу від 07.10.2013 року вбачається, що під час укладення договору від імені ТОВ «Датомакс» на підставі Статуту діяв виконуючий обов'язки директора ОСОБА_3.

Однак, як встановлено судом під час вирішення даного спору місцевим господарським, єдиним учасником ТОВ «Датомакс» на час укладення спірного договору купівлі-продажу був ОСОБА_2.

Окрім того, згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.10.2013 року серії АВ №951979, особою, що обрана (призначена) до органу управління юридичної особи, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах х третіми особами, та особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, з 23.03.2012 року був ОСОБА_2, як його керівник (директор) і підписант.

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Датомакс», зареєстрованого Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.03.2012 року, номер запису №14801020000052666, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 21.03.2012 року (протокол №1), в редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору, виконавчим органом товариства є директор (п. 6.1.2). Прийняття рішень щодо відчуження майна товариства, вартість якого становить 50 і більше відсотків вартості майна товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства (п.6.3.17 Статуту).

Так, відповідно до п.4 спірного договору купівлі-продажу від 07.10.2013 року, продаж вчинений за ціною 2 472 828 грн. 00 коп.

При цьому, згідно п. 4.4 розділу 4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Датомакс», статутний капітал Товариства становить 400 000 гривень 00 копійок.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обов'язковість прийняття такого рішення вищим органом товариства - загальними зборами. А як вже зазначалось вище, місцевим господарським судом вірно встановлено, що єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Датомакс» на час виникнення спірних правовідносин був ОСОБА_2

В той же час, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсгруп» копії рішення єдиного учасника ТОВ «Датомакс» б/н від 26.09.2013 року про призначення ОСОБА_3 виконуючим обов'язки директора, а також, рішення єдиного учасника ТОВ «Датомакс» б/н від 26.09.2013 року про продаж належного ТОВ «Датомакс» нерухомого майна не приймаються колегією суддів в якості належних та допустимих доказів в розімінні ст.ст.33,34,36 ГПК України, оскільки підпис ОСОБА_2 на вказаних копіях документів належним чином не засвідчений.

Натомість, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відповідності вимогам чинного законодавства України договору купівлі-продажу від 07.10.2013 року приймається до уваги заява ОСОБА_2 від 26.03.2014 року. В даній заяві ОСОБА_2 стверджує, що ніколи не призначав ОСОБА_3 на посаду виконуючого обов'язки директора ТОВ «Датомакс», а також, не підписував та не засвідчував печаткою рішення про відчуження нерухомого майна, що належить ТОВ «Датомакс», зокрема, об'єкту незавершеного будівництва за проектом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, площа забудови 431,4 кв.м, висота 56,1 м, кількість поверхів - сімнадцять. Загальна кількість одиниць, розташованих на об'єкті: 250 приміщень, 15 балконів, лоджій; загальна площа незавершеного будівництва - 5043,5 кв.м, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, буд. 9А, секція 5. Справжність підпису ОСОБА_2 на зазначеній заяві засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, підпис зроблено у присутності нотаріуса, особу ОСОБА_2 нотаріусом встановлено, його дієздатність перевірено.

Згідно постанови Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі №3-16гс13, договір, укладений не уповноваженою на те особою, визнається недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК України , як такий, що за змістом суперечить вищезазначеним актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п.3,4 ст.203 ЦК України , особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зазначені вище докази є підтвердженням вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу від 07.10.2013р. ОСОБА_3 за відсутності у останнього необхідних на те повноважень, та, відповідно, за відсутності волевиявлення учасника ТОВ «Датомакс», до компетенції якого належало вирішення правочину про розпорядження майном товариства.

Крім того, згідно ст.655 Цивільного кодексу України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що на рахунки ТОВ «Датомакс» грошові кошти з оплати за договором купівлі-продажу від 07.10.2013 року не надходили (докази зворотного - відсутні).

Наведені вище докази колегія суддів вважає правовою підставою для визнання такого правочину недійсним з моменту його укладення.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень ТОВ "Абсгруп" з приводу порушення господарським судом під час вирішення даного спору норм процесуального права, а саме, неналежне повідомлення відповідача про час та місце вирішення спору, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, апелянт стверджує, що про час та місце розгляду справи дізнавався випадково з ЄДРСР України. Однак, дане твердження не відповідає дійсності, адже в якості доказів належного повідомлення відповідача про час та місце вирішення спору в матеріалах справи наявна телефонограма в адресу ТОВ "Абсгруп" про призначення судового засідання на 08.04.2014р. о 10 год. 00 хв. з попередженням про те, що неявка сторін розгляду справи не перешкоджає. (а.с.139 том 1).

Окрім того, в матеріалах справи наявні ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014р., 18.03.2014р. та 08.04.2014р. з відмітками канцелярії в лівому нижньому куті про відправлення сторонам відповідного процесуального документу, а також, протокол судового засідання від 15.04.2014р. При цьому, слід зазначити, що у судових засіданнях 08.04.2014р. та 15.04.2014р. була присутній уповноважений представник відповідача - Венська О.О., з огляду на що мав можливість скористатись наданим їм ст.22 ГПК України правом та надати суду всі необхідні докази та пояснення по суті спору.

Що ж до тверджень апелянта з приводу ігнорування судом його письмового клопотання від 17.04.2014р. про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до ст.77 ГПК України, відкладення розгляду справи в межах встановлених статтею 69 ГПК України строків у випадку, якщо спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, є правом, а не обов'язком господарського суду. Так, зокрема, підставами відкладення розгляду справи є нез'явлення в судове засідання представників сторін.

Проте, як вже зазначалось вище, уповноважений представник відповідача приймав участь у розгляді справи 08.04.2014р. та 15.04.2014р. та не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази та пояснення по суті спору.

Що ж стосується зауважень апелянта про порушення господарським судом під час вирішення даного спору правил підсудності, зокрема, з приводу того, що справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу повинна розглядатись судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Згідно з ч.5 зазначеної статті, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному ГПК України.

Згідно з п.80 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009 року №15, відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону, керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними, а згідно з частиною одинадцятою цієї ж статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною з наведених у цій частині підстав.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно з пунктом 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із внесеними до нього змінами і доповненнями), частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, в тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону ) у позовному провадженні, а не в межах провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, слід звернути увагу на той факт, що ані 08.04.2014р., ані 15.04.2014р. присутнім в судових засіданнях уповноваженим представником ТОВ «Абсгруп» вимог про необхідність розгляду вказаної справи в межах провадження у справі про банкрутство заявлено не було.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та документально не доведеними. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам та з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України , враховуючи результат вирішення спору, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.99.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсгруп", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/1332/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/1332/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.05.2014 р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов