Постанова

від 27.05.2014 по справі 910/492/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 910/492/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Журавльов О.С.

від відповідача - Чернецький О.Я.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "БК "Індустріальні Технології"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 08.04.2014 року.

у справі № 910/492/14 (суддя:Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Аудиторська компанія "Аксіома"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"БК "Індустріальні Технології"

про стягнення 47750, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Індустріальні Технології" (03151, місто Київ, вулиця Керченська, будинок 7/7; код ЄДРПОУ 35378453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Аксіома" (04214, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 43, квартира 333; код ЄДРПОУ 32979832) 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1647 (одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 95 коп. пені та 1019 (одну тисячу дев'ятнадцять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 21.02.2013 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір відновлення бухгалтерського обліку № 21-02/13, відповідно до п. п. 2.1., 2.2. якого між замовником та виконавцем виникають цивільно-правові відносини щодо надання комплексу бухгалтерських послуг на строк дії договору; до комплексу бухгалтерських послуг входить ряд дій, спрямованих на відновлення бухгалтерського обліку замовника згідно наявної первинної документації за 2009, 2010, 2011, 2012 роки, а також надання рекомендацій по виправленню допущених помилок.

Згідно з п. 6.1. Договору, сторони погодили, що прийом-передача виконаних робіт проводитиметься шляхом підписання акту прийму-передачі наданих послуг.

У відповідності до п. п. 10.1., 10.2. Договору, замовник здійснює оплату виконавцю визначених у п. 2.2. послуг. Вартість послуги становить 40000,00 грн.; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця згідно реквізитів, зазначених у виставленому рахунку-фактурі.

Згідно з п. 10.3. Договору, оплата здійснюється не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п. 12.1. Договору, він починає діяти з моменту підписання його сторонами.

Договір укладено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.2).

Згідно з п. 12.3. Договору, строк його дії може бути продовжений, якщо виконавець повідомить замовника про ускладнення, які виникли при наданні послуг, і якість надання послуг обумовлена таким продовженням строку.

Доказів припинення спірного Договору сторонами не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу відповідні послуги, про що сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 12.07.2013 р. на суму 25000,00 грн.

Для оплати наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000010 від 12.07.2013 р. на суму 25000,00 грн., отримання якого відповідачем не заперечується. Позивач направив відповідачу претензію на суму 25000,00 грн. від 24.09.2013 року.

Крім того, відповідно до пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 08.04.2014 р., відображених у протоколі судового засідання, в синтетичному бухгалтерському обліку відповідача на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" спірний Акт відображено, як такий, відносно якого існує заборгованість.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді першої інстанції, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 22750,00 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Пунктом 10.5. Договору сторони визначили, що у випадку прострочки оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Водночас, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом першої інстанції вірно здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір за обраний позивачем період нарахування з 17.07.2013 р. по 15.01.2014 р. включно з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ має становити 1647,95 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає висновок місцевого суду правильним, а щодо відсутності доказів виставлення позивачем рахунку на оплату, вважає за необхідне зазначити, що вказана обставина не може бути доказом для звільнення відповідача від обов'язку оплатити виконанні роботи.

Ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Позивач виконав своє зобов'язання перед відповідачем щодо надання відповідачу послуг на суму 25000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СФ-000043 від 12.07.2013 року. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 29.09.2009 року № 37/405.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2014 року у справі №910/492/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/492/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 27.05.2014 року.