Рішення

від 22.04.2014 по справі 908/513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/17/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2014 Справа № 908/513/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1 б)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Сигнал" (69006, м. Запоріжжя, вул. Верхня, 11 б. кв. 24)

про стягнення 13 911, 94 грн.

Суддя:Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Міхантьєв М. Д., на підставі довіреності № 344 від 11.06.2012 р.;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Сигнал" про стягнення заборгованості в сумі 13911, 94 грн. за договором поставки № 131(13)/141(13) від 28.10.2013 р., яка складається з основного боргу в розмірі 13 230 грн. 00 коп., пені в розмірі 457 грн. 07 коп., інфляційних витрат в розмірі 119 грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 105 грн. 48 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 19.02.2014 р., справу 908/513/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2014 р., порушено провадження у справі № 908/513/14. Справі присвоєно номер провадження 10/17/14, її розгляд призначено на 05.03.2014 р.

У судовому засіданні 05.03.2014 р. представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання 05.03.2014 р. не з'явився, відзив не направив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, зважаючи на ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, та для отримання всіх необхідних документів, судом було відкладено розгляд справи на 24.03.2014 р. на 09 год. 15 хв.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2014 р. надав відзив на позовну заяву в якому визнав позовні вимоги частково в частині суми основного боргу в розмірі 13 230, 00 грн. та просив суд розстрочити виплату боргу на 4 календарні місяці.

Судом було оголошено перерву на 14.04.2014 р. о 09-15 год.

14.04.2014 р. представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Представник позивача 11.04.2014 р. направив до суду додаткові письмові пояснення в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, судом було відкладено розгляд справи на 22.04.2014 р. на 09 год. 15 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2014 р. підтримав вимоги викладені в позові.

Представник відповідача до суду 22.04.2014 р. вдруге не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 22.04.2014 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов договору № 131(13)/141(13) від 28.10.2013 р. Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій № 1», 28 жовтня 2013 року здійснило ТОВ «Інфо Сигнал», поставку бетону на загальну суму 13230 (тринадцять тисяч двісті тридцять) грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи за довіреністю відповідача на видатковій накладній та товаротранспортних накладних.

Згідно з п. 4.3 договору № 131(13)/141(13) від 28.10.13р. відповідач зобов'язався сплатити вартість отриманого бетону з урахуванням транспортних послуг протягом п'ятнадцяти днів з моменту його отримання, тобто до 12 листопада 2013 року, однак до цього часу свого зобов'язання відповідач виконав.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, а також ст.193 Господарського кодексу України передбачається, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк відповідно до умов договору. В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, що передбачені договором та діючим законодавством України (ст.611 ЦКУ).

За невиконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманої продукції та послуг Відповідачу були нараховані наступні штрафні санкції:

- п. 6.5 договору № 131(13)/141(13) від 28.10.13р. передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня (6,5%), від суми простроченого зобов'язання (13230,00) за кожен день прострочення (з 13.11.13р. по 17.02.14р. - 97 днів): 13230,0x13/100/365x97 = 457,07 грн.;

- відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні витрати за листопад, грудень, січень (100,2%, 100,5%, 100,2%) 2013 року: 13230,0х 100,2/100x100,5/100x100,2/100-13230,0 = 119,39 грн.;

- три відсотка річних від суми простроченого зобов'язання (13230,0 грн) за кожен день прострочення (з 13.11.13р. по 17.02.14р.-97 днів): 13230,0x3/100/365x97= 105,48 грн.

На момент подання позову до суду з урахуванням основного боргу та штрафних санкцій заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 131(13)/141(13) від 28.10.2013р складає 13911 (тринадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) 94 коп.

Згідно з п. 5.3 договору № 131(13)/141(13) від 28.10.13р., покупець приймає товар за кількістю відповідно до інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р., а за якістю - Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.

В своїх письмових поясненнях позивач зазначає. що приписами п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Пунктом 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№ П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Таким чином відповідно до норм діючого законодавства України, саме Відповідач повинен надати суду письмові докази (акт, акти, рекламації) того, що Постачальник поставив Покупцю продукцію з простроченням строку доставки, що спричинило матеріальні збитки останнього.

Будь яких інших нормативних документів, що конкретизують порядок приймання продукції Постачальником на даний час в Україні не існує, а отже суд при встановлені висновків відносно факту неналежного виконання умов договору позивачем повинен керуватись зазначеними принципами.

Як стверджує позивач, що за період дії договору, відповідач не заявляв позивачу жодних претензії рекламаційного характеру щодо кількості та якості продукції за договором чи відносно наявності будь яких збитків викликаних простроченням поставки бетону на об'єкт, а отже з наведеного вбачається, що свої обов'язки по постачанню продукції позивач виконав в повному обсязі відповідно до умов договору постачання.

В процесі розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджує факт неналежного виконання позивачем умов договору, в тому числі претензії /повідомлень відносно того, що товар покупцем був поставлений з простроченням та не в обумовлені сторонами строки.

Позивач зазначає, що надана суду претензія відповідача на адресу позивача не направлялась та відповідно останнім не розглядалась.

Позивач звертає увагу суду на те, що всі первині та товаротранспортні документи з поставки товару підписані відповідальною особою відповідача без зауважень, заперечень на претензію позивача № 29 від 21.04.2014 року в порядку передбаченому п. 8 ст. 222 Господарського кодексу України збоку відповідача не направлялась, і відповідач протилежного не довів.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України (загальні умови виконання господарських зобов'язань) "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 193, Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, в тому числі, є його невиконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 131(13)/141(13) від 28.10.2013 р. становить 13 911, 94 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 13 230 грн. 00 коп., пені в розмірі 457 грн. 07 коп., інфляційних витрат в розмірі 119 грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 105 грн. 48 коп.

Факт порушення відповідачем умов договору поставки № 131(13)/141(13) від 28.10.2013 р., а також факт заборгованості., за договором, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач до суду направив відзив, в якому частково визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 4 місяці. Суд заяву про розстрочку виконання рішення суду не розглядав у зв'язку з ненаданням відповідачем необхідних документів. Доводи та заперечення відповідача щодо нарахування йому штрафних санкцій за договором поставки суд до уваги не приймає, так як вони не знайшли свого документального підтвердження та повністю спростовуються доказами наданими до суду позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Сигнал" про стягнення заборгованості в сумі 13911, 94 грн. за договором поставки № 131(13)/141(13) від 28.10.2013 р., яка складається з основного боргу в розмірі 13 230 грн. 00 коп., пені в розмірі 457 грн. 07 коп., інфляційних витрат в розмірі 119 грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 105 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Сигнал" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Сигнал» (69006, м. Запоріжжя, вул. Верхня, 11 б, кв. 24, код ЄДРПОУ 31380144) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1», (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1 б, код ЄДРПОУ 13628220) - основний борг в розмірі 13 230 (тринадцять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 07 коп., інфляційні витрати в розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 105 (сто п'ять) грн. 48 коп. та суму судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп..

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 25.04.2014 р.