Рішення

від 12.05.2014 по справі 914/986/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 914/986/14

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Буського району, вул. Львівська, 6, м. Буськ, в інтересах держави в особі Державного підприємства "Буське лісове господарство", вул. Січових Стрільців, 39, м. Буськ, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства "Фаворит МО", вул. Заводська, 53, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область

про , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 3 490,97 грн.

За участю представників:

прокурора: Ковальчук О.Р., посвідчення №001015 від 20.08.2012 р.;

позивача: Баран С.В., довіреність № 19 від 24.04.2014 р.;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор Буського району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Буське лісове господарство" звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - приватного підприємства "Фаворит МО" про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 3 490,97 грн.

12.05.2014 р. Державним підприємством "Буське лісове господарство", за погодженням з прокурором, через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано заяву (вх. № 9469 від 12.05.2014 р.) про зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в сумі 22,79 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання прийматься судом.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор та позивач посилаються на невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу № 82 від 22.06.2011р., укладеного між сторонами, внаслідок чого у приватного підприємства "Фаворит МО" виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.04.2014р., який відкладався до 28.04.2014 р., а також до 12.05.2014 р.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 12.05.2014 р. прибули, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримали в повному обсязі, просять суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 64,87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвал суду від 04.04.2014 р., від 14.04.2014 р. та від 28.04.2014 р. не повернулися на адресу суду із відміткою про вручення адресату. В той же час, кореспонденція направлялася приватному підприємству "Фаворит МО" за адресою, що зазначена у позовній заяві, договорі купівлі - продажу № 82 від 22.06.2011 р., витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.04.2014 р., а саме: вул. Заводська, 53, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область. Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно із ч. 3 статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно з ч.1 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Стаття 2 ГПК України, визначає, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

22 червня 2011 року між Державним підприємством "Буське лісове господарство" (Продавець) та приватним підприємством "Фафорит МО" (Покупець) укладено договір № 82 купівлі - продажу , за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти і оплатити продукцію, а саме: пиломатеріали хвойні необрізні згідно специфікації до договору. Загальна кількість поставки становить 500 куб. м.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сторони узгодили, що кількість, асортимент, ціна, терміни і умови поставки продукції передбачені договором та вказуються у специфікаціях (додаток №1), які є невід'ємною частиною до Договору.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору, визначено, що продукція яку поставляє Продавець відпускається на умовах "франко-нижній склад" і сплачується Покупцем по цінах вказаних у специфікації. Розрахунок за поставлену продукцію здійснюється Покупцем шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3-х банківських днів до одержання товару.

Згідно п.4.1. Договору, учасники спірних правовідносин домовились, що продукція поставляється в кількості і асортименті згідно товарно-транспортної накладної, виписаної Продавцем . Дата поставки товару визначається датою прийому товару Покупцем.

Специфікації до договору підписані сторонами 22.06.2011 р. та 03.10.2011 р. без заперечень та вказують на взаємну згоду контрагентів щодо такої реалізації положень основного правочину.

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу статті 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов укладеного між сторонами правочину, продав відповідачу в листопаді 2011 року лісопродукцію на суму 3782,60 грн., що підтверджено товарно-транспортною накладною №060807 від 01.11.2011р.

Відповідач, в свою чергу, виконав частину умов договору, здійснивши передоплату в сумі 526,40грн., що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 14.10.2011 р.

Однак, як вбачається із даного платіжного доручення у графі "Призначення платежу", вказано, що передоплату проведено за ліс згідно договору № 75 А від 16.06.2011 р.

При цьому судом, із усних пояснень прокурора та представника позивача, а також письмового пояснення Державного підприємства "Буське лісове господарство" № 280/05 від 05.05.2014 р. (вх. 9337 від 08.05.2014 р.), встановлено, що між сторонами, окрім договору купівлі-продажу № 82 від 22.06.2011 р., було укладено ще один договір купівлі-продажу необробленої деревини № 75-А від 16.06.2011 р. та ПП "Фаворит МО", згідно платіжного доручення № 127 від 14.10.2011 р. на суму 9 000 грн., здійснило передоплату за замовлений товар згідно вищезазначених договорів, в т.ч. передоплату в сумі 526,40 грн. за лісопродукцію, що є предметом поставки згідно договору купівлі-продажу № 82 від 22.06.2011 р. та предметом розгляду у даній справі.

Позивач стверджує, що його контрагент свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар на умовах Договору виконав лише частково, відтак неоплаченою залишається сума в розмірі 3256,20 грн.

Наявність заборгованості у відповідача відображена і в акті звірки взаємних розрахунків від 31.12.2011 р., який підписаний представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені відтисками печаток.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 22.08.2013 р. надіслано своєму контрагенту претензію № 534/03 з вимогою виконати свої грошові зобов'язання, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманої продукції відповідач не виконав, а відтак, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 3256,20 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу 3256,20 грн., за період з грудня 2011 р. по січень 2014 р. включно, нараховано інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 22,79 грн. та 3 % річних в сумі 211,98 грн.

Розглянувши представлені розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, перевіривши правильність їх нарахування з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення останніх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними і допустимими доказами відповідачем.

За статтею 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 ГПК України).

Відповідно до п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

За таких обставин, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Фаворит МО" (вул. Заводська, 53, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 37315636) на користь державного підприємства "Буське лісове господарство" (вул. Січових Стрільців, 39, м.Буськ, Львівська область, код ЄДРПОУ 00992504):

- 3256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 20 коп. основного боргу;

- 211 (двісті одинадцять) грн. 98 коп. 3% річних;

- 22 (двадцять дві) грн. 79 коп. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з приватного підприємства "Фаворит МО" (вул. Заводська, 53, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 37315636) в дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 14.05.2014 через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька