Постанова

від 19.05.2014 по справі п/811/1235/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року Справа № П/811/1235/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Нагібіної Г.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Управління будинками" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з комунального підприємства "Управління будинками" (далі - відповідач) адміністративно - господарські санкції у розмірі 8496,16 грн. та 20,40 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, які використовують найману працю та на яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно - господарські санкції.

Відповідачем своєчасно подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконано, оскільки на підприємстві норматив працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, а фактично на підприємстві інвалід працевлаштований не був.

Відповідачем адміністративно-господарські санкції у розмірі 8496,16 грн. в добровільному порядку сплачені не були. За несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій відповідачеві нараховано 20,40 грн. пені.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, надав суду клопотання, у якому просить суд розглядати справу у порядку письмового провадження(а.с.25).

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про визнання позовних вимог, просив розгляд справи провести у порядку письмового провадження(а.с.28).

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 року № 81, основними завданнями відділення є участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Кіровоградської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою цієї ж статті встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виходячи з приписів частини 9 статті 20 Закону № 875-XII спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач 15.01.2014 року подав до відділення Фонду звіт форми №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за вказаний період на підприємстві становила 13 осіб, а кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві - 1 особа.(а.с.9).

Вказаним звітом підприємством самостійно визначено середньорічну заробітну плату штатного працівника - 16992,31 грн.

Виходячи з встановленого законом нормативу щодо працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що на підприємстві, згідно правил, встановлених частиною першою статті 19 Закону № 875-XII кількість місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, становила 1 робоче місце (середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 13).

Отже, відповідач, згідно правил, встановлених статтею 19 Закону № 875-XII мав забезпечити 1 робоче місце для працівника зі встановленою інвалідністю.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Разом з тим, частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420.

Згідно отриманої на вимогу суду інформації від Компаніївського районного центру зайнятості від 05.05.2014 року №02-52/165/03, відповідач не звітував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів(а.с.20).

При цьому відповідач у 2013 році повинен був працевлаштувати 1 працівника зі встановленою інвалідністю, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників, а фактично згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік на підприємстві не працювало жодного інваліда(а.с.9).

Отже, так як відповідач не проінформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН, тобто не виконав обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає правомірним нарахування відділенням фонду адміністративно-господарських санкцій підприємству.

За приписами частини 4 статті 20 Закону № 875-XII відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити суму адміністративно - господарських санкцій у строк до 15 квітня 2013 року, проте цього не зробив.

Частиною 2 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно пункту 3.7 частини 3 Порядку нарахування пені та її сплати затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

За порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідачеві нараховано пеню у сумі 20,40 грн. (8496,16грн. х 0,03 %) х 8 дн. = 20,40 грн.), яка відповідачем також залишилася не сплаченою.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Фондом зі сплати адміністративно - господарських санкцій та пені на суму 8516,56 грн.

Під час розгляду справи відповідачем позовні вимоги визнано повністю(а.с.28).

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведено правомірність застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій та нарахування пені, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною 4 статті 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статей 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Управління будинками" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Управління будинками"(ідентифікаційний код 32059269) адміністративно - господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у сумі 8516(вісім тисяч п'ятсот шістнадцять)грн. 56коп. на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Нагібіна