Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/4481/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4481/14 20.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс»

про стягнення 34 503,14 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Чередник І.А. (представник за довіреністю від 10.04.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» (надалі також - відповідач) суми заборгованості за надані послуги в розмірі 34 503,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, вартість наданих позивачем послуг не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/4481/14, розгляд призначено на 15.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 13.05.2014р.

В судове засідання 13.05.2014р. представник від відповідача повторно не з'явився, розгляд справи було відкладено до 20.05.2014р., окрім того у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на 15 днів терміном до 02.06.2014р.

В судове засідання 20.05.2014р. представники від відповідач не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 20.05.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012р. між позивачем (виконавець - за Договором) та відповідачем (замовник - за Договором) було укладено Договір №140212/01-М про медикаментозне забезпечення (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання щодо забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення (надалі - медикаменти) відповідача та клієнтів відповідача.

У відповідності до п. 2.1.5. Договору до обов'язків позивача входить до 01 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу документи: рахунок та Акт виконаних робіт за період з 01 по 15 число звітного місяця. До 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу документи: рахунок та Акт виконаних робіт за період з 16 по кінець звітного місяця. В акті виконаних робіт вказується перелік медикаментів, відпущених клієнтам у звітному періоді, їх ПІБ, № стразового посвідчення, дату відпуску, вартість кожного з медикаме6нтів, сума до сплати відповідачем.

Згідно п. п. 2.3.1. Договору відповідач зобов'язаний вчасно сплачувати вартість медикаментів, що були надані позивачем клієнтам відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 2.3.2. Договору зазначено, що зобов'язанням відповідача є вчасно розглядати, підписувати та надсилати позивачу Акти виконаних робіт, а саме: відповідач протягом п'яти робочих днів з моменту отримання Акту виконаних робіт зобов'язаний розглянути, підписати Акт виконаних робіт та направити його позивачу, або протягом того ж самого терміну направити свої заперечення до Акту.

У випадку якщо відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені п. 2.3.2. даного Договору, роботи вважаються виконаними в повному обсязі та прийняті відповідачем, а Акт виконаних робіт підписаним в односторонньому порядку. (п. 2.3.3. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору оплата відповідачем послуг позивача здійснюється на підставі рахунку протягом 5 робочих днів з моменту підписання відповідачем Акту виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться наступні Акти надання послуг:

- №7/К/13/2 від 31 липня 2013р. на суму 3 242,07 грн.;

- №8/К/13/1 від 15 серпня 2013р. на суму 3 450,57 грн.;

- №8/К/13/2 від 31 серпня 2013р. на суму 3 270,47 грн.;

- №9/К/13/1 від 15 вересня 2013р. на суму 2 619,53 грн.;

- №9/К/13/2 від 30 вересня 2013р. на суму 7 881,97 грн.;

- №10/К/13/2 від 31 жовтня 2013р. на суму 659,66 грн.;

- №10/К/13/1 від 15 жовтня 2013р. на суму 5 561,53 грн.;

- №11/К/13/1 від 15 листопада 2013р. на суму 274,17 грн.;

- №11/К/13/2 від 30 листопада 2013р. на суму 7543,17 грн.

Однак, в зазначених Актах надання послуг в графі «від замовника» відсутні підписи відповідальних осіб про прийняття послуг та відбитки печатки товариства, як того вимагає ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем також було підготовлено для відповідача рахунки:

- №7/К/13/2 від 31 липня 2013р. на суму 3 242,07 грн.;

- №8/К/13/1 від 15 серпня 2013р. на суму 3 450,57 грн.;

- №8/К/13/2 від 31 серпня 2013р. на суму 3 270,47 грн.;

- №9/К/13/1 від 15 вересня 2013р. на суму 2 619,53 грн.;

- №9/к/13/2 від 30 вересня 2013р. на суму 7 881,97 грн.;

- №10/к/13/2 від 31 жовтня 2013р. на суму 659,66 грн.;

- №10/К/13/1 від 15 жовтня 2013р. на суму 5 561,53 грн.;

- №11/К/13/1 від 15 листопада 2013р. на суму 274,17 грн.;

- №11/К/13/2 від 30 листопада 2013р. на суму 7 543,17 грн.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідач за період з 31 липня 2013р. по 30 листопада 2013р. було отримано послуг за переліченими вище Актами надання послуг на загальну суму 34 503,14 грн., а як на підставу позову позивач посилається на п. 2.3.2. та п. 2.3.3. та зазначає, що докази направлення Актів надання послуг в матеріалах відсутні, оскільки вони надавались відповідачу з рук в руки. На думку позивача послуги за Договором є прийнятими, а Акти надання послуг підписані в односторонньому порядку (п. 2.3.2. Договору), є підставою для проведення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем.

Оскільки відповідач за вказані послуги відповідно до умов договору оплату вартості наданих послуг не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 6, 627-629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., про прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення (в тому числі листа) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Належним доказом направлення відповідачу Актів надання послуг є бланк опису вкладення, який згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Як зазначалось вище, у відповідності до пункту 2.3.2. Договору зобов'язанням відповідача є вчасно розглядати, підписувати та надсилати позивачу Акти виконаних робіт, а саме: відповідач протягом п'яти робочих днів з моменту отримання Акту виконаних робіт зобов'язаний розглянути, підписати Акт виконаних робіт та направити його позивачу, або протягом того ж самого терміну направити свої заперечення до Акту. У випадку якщо відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені п. 2.3.2. даного Договору, роботи вважаються виконаними в повному обсязі та прийняті відповідачем, а Акт виконаних робіт підписаним в односторонньому порядку. (п. 2.3.3. Договору).

Таким чином, задля того, щоб роботи за не підписаними відповідачем Актами виконаних робіт вважались такими, що надані позивачем, в матеріалах справи, у відповідності до зазначених вище норм, повинні міститись докази направлення Актів виконаних робіт відповідачу.

Однак, в підтвердження обставин направлення відповідачу (отримання відповідачем) зазначених вище Актів надання послуг докази в матеріалах справи не містяться.

З огляду на викладене, у суду відсутні фактичні підстави вважати, що позивачем були надані послуги відповідачу, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження направлення відповідачу Актів надання послуг відповідно до умов Договору.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 34 503,14 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/4481/14 є недоведеними та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір, у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014р.

Суддя Морозов С.М.