Рішення

від 15.05.2014 по справі 253/3076/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

15.05.2014 Суддя: Зайченко С. В.

Справа № 253/3076/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

Головуючого - судді Зайченко С.В.,

при секретарі Бабець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аванті» про розірвання договору, повернення сплачених коштів та відшкодування майнової шкоди, завданої порушенням прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що 03.09.2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємством «Аванті»,продавцем та надавачем послуг з постачання італійської сантехніки та сантехнічних виробів, укладено договір купівлі-продажу № 207/13, умовами якого (п. 2.1. договору)передбачено зобов'язання відповідача передати у власність Позивача сантехнічні вироби, виробництва «Ліберті», (товар) впродовж встановленого договором строку з моменту внесення останнім передплати у розмірі 82,64% від загальної суми договору в національній валюті, еквівалентній 3626,86 євро по курсу продажу євро, встановленому ЗАТ КБ «Приватбанк» на день платежу, із зобов'язанням позивача - прийняти та розрахуватись із відповідачем в повному обсязі по факту передачі товару. Кількісні та якісні характеристики товару сторони визначили у заказі специфікації № 207/13, яка є невід'ємною частиною договору.

Укладаючи договір, відповідач, як суб'єкт господарювання, прийняв на себе зобов'язання з надання послуг по доставці та передачі замовлених сантехнічних виробів позивачу, як фізичній особі, замовнику даних послуг для особистих потреб, не пов'язаних ані з підприємницькою діяльністю, ані з виконанням обов'язків найманого працівника, тобто споживачу у розумінні п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач прийняті на себе зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару виконав належним чином, а саме, 03.09.32013 року сплатив відповідачеві 2997,1 євро по курсу, на день оплати, про що свідчить зроблений відповідачем запис у заказі-специфікації від 03.09.2013 року про прийняття оплати, посвідчений підписами сторін та скріплений печаткою відповідача.

З моменту отримання передплати у відповідача почався перебіг строку поставки. Згідно договору Відповідач зобов'язався передати Товар протягом п'ятидесяти робочих днів, як це передбачено п. 2.2 договору. Зазначений цифрами у даному пункті термін - 60 робочих днів, позивач визнає друкарською помилкою, оскільки прописом у договорі зазначено (дослівно) «впродовж п'ятидесяти робочих днів з моменту внесення ним передплати». Таким чином, застосовуючи зазначений строк передача товару після отримання передплати повинна відбутись Позивачеві до 11.11.2013 року. Проте у передбачені договором строки відповідач прийняті зобов'язання не виконав, передачу товару своєчасно не здійснив.

23.12.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою, якою призначив відповідачеві строк для усунення невиконання зобов'язання, а саме: встановив додатковий строк передачі товару до 31.12.2013 року включно, при цьому зобов'язав відповідача сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання (прострочення передачі Товару). До цього повідомив, що у випадку неотримання товару до встановленого додаткового строку, позивач буде змушений розірвати договір в односторонньому порядку, витребуванням повернення коштів, сплачених в порядку передплати, із застосуванням індексу інфляції та штрафних санкцій відповідно до законодавства.

Зазначену вимогу позивач особисто вручив секретарю відповідача під підпис 24.12.2013 року. До тог ж, направив вимогу факсимільним зв'язком .

Зазначена вимога залишилась без розгляду та відповіді. У телефонному режимі відповідач сповістив позивача про те, що у зв'язку з необхідністю отримання з Італії ще однієї партії товару у лютому 2014 року, з метою зменшення митних витрат по перетинанню кордону, доставка меблів відбудеться наприкінці лютого 2014 року. Проте ні у лютому, ні у березні 2014 року позивач Товар не отримав. До того ж, відповідач взагалі пропав, перестав відповідати на телефонні дзвінки, двері офісу - магазину -за адресою його реєстрації - зачинені.

Зважаючи на ситуацію, що склалася, позивач 09.01.2014 року направив відповідачеві заяву про припинення зобов'язання по договору купівлі-продажу від 03.09.2013 року, вимагаючи повернення сплаченої передплати та штрафних санкцій на суму 4785,92 євро. Зазначену заяву позивач направив на адресу відповідача цінною кореспонденцією.

Проте зобов'язання не було виконано.

На підставі вищезазначеного позивач просить суд:

Розірвати договір від 03.09.2013 року № 207/13, укладений між мною, ОСОБА_1 та приватним підприємством «Аванті».

Стягнути з приватного підприємства «Аванті», код ЄДРПОУ31959595, суму передплати у розмірі 49 751,86 гривень, розрахованої по курсу продажу євро, встановленому ЗАТ КБ «ПриватБанк» на день розгляду справи.

Стягнути з приватного підприємства «Аванті», код ЄДРПОУ31959595 пеню за прострочення виконання договірних зобов'язань у розмірі 188 062,03 гривень (із розрахунку 49 751,86 гривень х 126 днів прострочення х 3% за кожен день прострочення).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином в порядку ч. 4. С. 74 ЦПК України, причини неявки суду невідомі.

Суд, дослідивши письмові докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

03.09.2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємством «Аванті»,продавцем та надавачем послуг з постачання італійської сантехніки та сантехнічних виробів, укладено договір купівлі-продажу № 207/13, умовами якого (п. 2.1. договору)передбачено зобов'язання відповідача передати у власність Позивача сантехнічні вироби, виробництва «Ліберті», (товар) впродовж встановленого договором строку з моменту внесення останнім передплати у розмірі 82,64% від загальної суми договору в національній валюті, еквівалентній 3626,86 євро по курсу продажу євро, встановленому ЗАТ КБ «Приватбанк» на день платежу, із зобов'язанням позивача - прийняти та розрахуватись із відповідачем в повному обсязі по факту передачі товару. Кількісні та якісні характеристики товару сторони визначили у заказі специфікації № 207/13, яка є невід'ємною частиною договору.

Позивач прийняті на себе зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару виконав належним чином, а саме, 03.09.32013 року сплатив відповідачеві 2997,1 євро по курсу, на день оплати, про що свідчить зроблений відповідачем запис у заказі-специфікації від 03.09.2013 року про прийняття оплати, посвідчений підписами сторін та скріплений печаткою відповідача.

З моменту отримання передплати у відповідача почався перебіг строку поставки. Згідно договору Відповідач зобов'язався передати товар протягом п'ятдесяти робочих днів, як це передбачено п. 2.2 договору.

Зазначений цифрами у даному пункті термін - 60 робочих днів, суд не бере до уваги, оскільки прописом у договорі зазначено (дослівно) «впродовж п'ятдесяти робочих днів з моменту внесення ним передплати». Таким чином, застосовуючи зазначений строк передача товару після отримання передплати повинна відбутись позивачу до 11.11.2013 року.

Проте у передбачені договором строки відповідач прийняті зобов'язання не виконав, передачу товару своєчасно не здійснив.

23.12.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою, якою призначив відповідачеві строк для усунення невиконання зобов'язання, а саме: встановив додатковий строк передачі товару до 31.12.2013 року включно, при цьому зобов'язав відповідача сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання (прострочення передачі Товару). До цього повідомив, що у випадку неотримання товару до встановленого додаткового строку, позивач буде змушений розірвати договір в односторонньому порядку, витребуванням повернення коштів, сплачених в порядку передплати, із застосуванням індексу інфляції та штрафних санкцій відповідно до законодавства.

Зазначену вимогу позивач особисто вручив секретарю відповідача під підпис 24.12.2013 року. До тог ж, направив вимогу факсимільним зв'язком (звіт про відправку та отримання відправленої кореспонденції від 24.12.2013 о 10-53 год.).

09.01.2014 року позивач направив відповідачеві заяву про припинення зобов'язання по договору купівлі-продажу від 03.09.2013 року, вимагаючи повернення сплаченої передплати та штрафних санкцій на суму 4785,92 євро. Зазначену заяву позивач направив на адресу відповідача цінною кореспонденцією. Відправку заяви цінним листом позивач підтверджує описом вкладення від 09.01.2014 року, квитанцією про відправку та поштовим повідомленням про вручення листа уповноваженій особі відповідача 21.01.2014 року. Отримана пропозиція також залишена відповідачем без розгляду. Відповіді на заяву позивач не отримував.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII споживачі мають право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.

При вирішенні спорів про захист прав споживача тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі і за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготовникові).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII ,споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до положень договору від 03.09.2013 року № 207/13 відповідач повинен був передати товар позивачу протягом 50 робочих днів, тобто до 11.11.2013 року.

Оскільки зобов'язання до сьогодні не було виконано, виходячи із волевиявлення позивача, договір від 03.09.2013 року № 207/13 між фізичною особою ОСОБА_1 та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємством «Аванті» - підлягає розірванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст..533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 03.09.2013 року було сплачено 2 997,1 євро в гривневому еквіваленті, курс євро становив 10,85, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи те, що на даний час курс євро значно зріс, купівельна спроможність гривні знизилась (станом на 14.05.2014 року складає 16,6, що підтверджується матеріалами справи), позивач вже не має можливості придбати аналогічні товари за аналогічну ціну.

Виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку стягнути з відповідача сплачену позивачем суму передплати 2 997,1 євро в гривневому еквіваленті за курсом на час ухвалення рішення (2 997,1 х 10,85= 49 751,86 гривень).

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином вартість невиконаного зобов'язання складає - 49 751,86 гривень

Кількість днів прострочення - 126 днів.

Неустойка ( пеня) складає : 49 751,86 гривень х 126 днів х 3 % = 188 062,03 гривень.

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Однак, вирішуючи спір в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до положення частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку щодо необхідності зменшення неустойки (пеню) до гривень 49 751,86 гривень.

В іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Питання судових витрат слід вирішити в порядку ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст..ст. 209, 213-215 ЦПК України.

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аванті» про розірвання договору, повернення сплачених коштів та відшкодування майнової шкоди, завданої порушенням прав споживачів - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі - продажу від 03.09.2013 року № 207/13, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Аванті».

Стягнути з приватного підприємства «Аванті», код ЄДРПОУ31959595 на користь ОСОБА_1 суму передплати у розмірі 49 751,86 гривень.

Стягнути з приватного підприємства «Аванті», код ЄДРПОУ31959595 на користь ОСОБА_1 суму неустойки (пені) у розмірі 49 751,86 гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з приватного підприємства «Аванті», код ЄДРПОУ31959595 на користь суму судового збору в розмірі 995,04 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. В. Зайченко