Рішення

від 28.05.2014 по справі 927/603/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?28? травня 2014 року справа № 927/603/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлярська садиба», вул. Ломоносова, буд. 58-А, корп. А, оф. 7, м. Київ, 03191 Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівстройсервіс», проспект Перемоги, 95, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14000 Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 163436,97 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлярська садиба» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівстройсервіс» про стягнення 163436,97 грн. заборгованості, з якої 156245,40 грн. основного боргу, 5843,15 грн. пені за період з 04.01.2014 р. по 18.04.2014 р., включно, 1348,42 грн. трьох відсотків річних за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 12 грудня 2013 р. поставки № 01.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Сторони у судове засідання не з'явилися, уповноважених представників не направили.

13.05.2014 р. на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без участі представника у судовому засіданні (а.с.28). Судом заявлене клопотання задоволено.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання був двічі повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 26,39).

Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представників сторін у судове засідання, неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 12.12.2013 р. укладено договір поставки № 01, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, умови та строки поставки і оплата якого визначена сторонами в заявках, ціна за одиницю виміру і загальна вартість визначена у видаткових накладних (п. 1.1 договору) (а.с.8-9). Транспортування товару до складу покупця здійснюється за рахунок покупця, власними силами або із залученням третіх осіб (п. 1.2 договору).

Ціна одиниці виміру товару і загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами у видаткових накладних та рахунках. Загальна вартість договору необмежена і визначається шляхом додавання вартості кожної партії товару по всім заявкам до даного договору. На підставі погоджених сторонами заявок, продавець формує та передає покупцю рахунок на оплату по кожній конкретній поставці товару (п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору).

Право власності на товар і ризик випадкового знищення виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується у накладній про прийняття товару або актом приймання - передачі товару. (п.п. 4.4 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем, відповідно до видаткової накладної № 15 від 12 грудня 2013 р. (а.с. 10) поставлено, а відповідачем, в особі директора Міненко В.Г., що діяв на підставі довіреності від 12.12.2013 р., отримано товар на загальну суму 195306,75 грн. (а.с.11).

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору у випадку згоди з цінами та асортиментом товару покупець проводить 20 % оплату шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений даним договором. Повний розрахунок за поставку товару (80%) здійснюється покупцем на протязі 14 банківських днів (п.п.3.1-3.2 договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.2 договору кінцевий строк оплати товару настав 02.01.2014 р.

Відповідач порушив умови договору - за вартість поставленого товару розрахувався частково на суму 39061,35 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 12 грудня 2013 р.(а.с. 32).

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару. Заборгованість відповідача за договором від 12 грудня 2013 р. поставки № 01 складає 156245,40 грн.

На день винесення рішення по справі відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 156245,40 грн. не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 156245,40 грн. є обґрунтованими, правомірними та підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 5843,15 грн. пені за період з 04.01.2014 р. по 18.04.2014 р., включно.

Згідно письмового пояснення наданого позивачем (а.с. 33), останній зазначає що розрахунок штрафних санкцій (пені) ним проведено на підставі п. 3.4 договору, яким сторони передбачили право позивача на отримання неустойки у випадку порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар.

Відповідно до п. 3.4 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати більше чим на 10 днів від дати фактичної поставки, покупець сплачує постачальнику неустойку (штраф) в розмірі 3% від неоплаченої вартості поставленого товару за кожний день прострочення. Оплата покупцем визначених даним договором та діючим законодавством України неустойки, штрафу, пені, збитків, заподіяних неналежним виконанням даного договору, не звільняє від зобов'язання виконання даного договору в повному обсязі.

За змістом вказаного пункту договору сторони під поняттям неустойка визначили штрафну санкцію, що нараховується за кожний день прострочення. Таким чином, даний пункт договору встановлює таку форму неустойки, яка своїми ознаками (нараховується у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення) підпадає під поняття пені, що закріплене ст. 549 Цивільного кодексу України.

Отже, в пункті 3.4 договору існує невідповідність назви штрафної санкції та її реального змісту.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України закріплено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що помилкова кваліфікація сторонами як штрафу заходу відповідальності механізм нарахування якого відповідає нормативно-правовому визначенню пені, не є підставою для відмови від її застосування.

Оскільки встановлений сторонами розмір неустойки перевищує її граничний розмір встановлений ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач обмежив нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 1348,42 грн. трьох відсотків річних за період з 04.01.2014 р. по 18.04.2014 р., включно.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та трьох відсотків річних в повному обсязі за заявлений період.

Позивачем пред'явлено до стягнення 3000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката. В обґрунтування заявленої суми позивачем надано договір від 03.04.2014 р. № 01/04/14 про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес-Право» (свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 14.04.2004 р. № 415 ) (а.с. 20) (фірма), згідно якого фірма бере на себе зобов'язання надавати позивачу правову допомогу (послуги адвоката) (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 61 від 23.02.2004 р.) (а.с. 21), що полягають у представлені його інтересів у справі за позовом ТОВ «Котлярська садиба» до ТОВ «Чернігівстройсервіс», код ЄДРПОУ 38880899, про стягнення боргу за поставлену позивачем на користь відповідача продукцію згідно умов договору поставки № 01 від 12.12.2013 р., а також про стягнення з відповідача на користь позивача відповідних сум пені і трьох відсотків річних (п. 1.1 договору від 03.04.2014 р.). (а.с. 13-17). У відповідності до п. 4.1 вказаного договору та на підставі рахунку № 5 від 03.04.2014 р. (а.с. 18) позивачем було сплачено 3000,00 грн., призначення платежу оплата за послуги адвоката згідно договору від 03.04.2014 № 01/04/2014, що підтверджується наданою банківською випискою, що міститься в матеріалах справи (а.с. 19).

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахувань обставин конкретної справи.

Згідно п. 6.3 вищевказаної Постанови витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, оплата послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. входить до складу судових витрат, та мають бути покладені на відповідача у відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського кодексу України.

Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівстройсервіс» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, пр.-т. Перемоги, 95, код ЄДРПОУ 38880899, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлярська садиба» (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд 58-А, корп. А, оф. 7, код ЄДРПОУ 37165217) - 156245,40 грн. основного боргу, 5843,15 грн. пені, 1348,42 грн. трьох відсотків річних, 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 3268,74 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко