Рішення

від 27.05.2014 по справі 912/962/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 рокуСправа № 912/962/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/962/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна", м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія", м.Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 24983,21 грн.

Представники сторін:

від позивача - Пантелєєв В.М., директор; Тихомирова Є.О., довіреність № б/н від 25.03.14 (приймали участь в судових засіданнях 25.04. та 16.05.2014);

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПромКонвенсія" 40013,25 грн. суми основного боргу, що є вартістю поставленого та не оплаченого відповідачем за договором купівлі-продажу № 171 від 18.07.2013 товару, 3564,83 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 814,28 грн. 3% річних за користування грошовими коштами та 435,09 грн. інфляційних, з покладенням на відповідача судового збору.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2014 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/962/14.

Заявою від 07.05.2014 позивачем, внаслідок часткової сплати відповідачем суми основного боргу та перерахунком пені, зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення: 25000,00 грн. сума основного боргу, 2943,48 грн. пені, 814,28 грн. 3% річних та 435,09 грн. інфляційних (а.с. 63-64).

Заявою від 16.05.2014 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з оплатою останнього в сумі 5000,00 грн., та просить стягнути з відповідача 20000,00 грн. суми основного боргу (а.с. 80-81). В іншій частині позовні вимоги про стягнення 2943,48 грн. пені, 814,28 грн. 3% річних та 435,09 грн. інфляційних залишено без змін.

26.05.2014 на адресу господарського суду надійшла заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 171 від 18.07.2013 у розмірі 2943,48 грн. (а.с. 92) та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв'язку з перерахунком 3% річних та інфляційних просить стягнути з відповідача: суму основного боргу в розмірі 20000,00 грн., 3% річних у розмірі 811,66 грн. та інфляційні в розмірі 1228,07 грн. (а.с. 94-95).

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, передбачені наведеною нормою права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. При цьому, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням наведеного вище, господарський суд приймає зазначені вище заяви позивача про зменшення і збільшення розміру позовних вимог та розглядає справу з урахуванням остаточної ціни позову, зазначеною позивачем в заяві від 23.05.2014.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань у даній справі.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 25.04.2014 та від 16.05.2014.

В судове засідання 27.05.2014 представники позивача та відповідача не з'явились. Між тим, на адресу господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи 27.05.2014 за відсутності представника позивача (а.с. 89). Відповідач своєчасно повідомлений про проведення судового засідання у даній справі 27.05.2014, свідченням чого є поштове повідомлення органу поштового зв'язку про вручення відповідачеві поштового відправлення (ухвали суду від 16.05.2014) 21.05.2014 (а.с. 91).

Враховуючи викладене, граничні строки вирішення спору у даній справі (позовна заява надійшла до суду 28.03.2014), фактичну участь представників позивача в судових засіданнях 25.04. і 16.05.2014 та приймаючи до уваги, що участь представників сторін в судовому засіданні є процесуальним правом, яким сторони останні зобов'язанні користуватися добросовісно, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 27.05.2014 за відсутності представників сторін та за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, врахувавши пояснення, які наводились представниками позивача в судових засіданнях 25.04. і 16.05.2014, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що 18.07.2013 між ТОВ "Торговий Дім Тіско Україна" (Продавець) та ТОВ "ПромКонверсія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 171 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача металопродукцію (Товар), а відповідач зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умова, викладених в Договорі (а.с. 35-36).

Сторонами в Договорі узгоджено, що кількість Товару оговорюється в рахунка-фактурах; кінцевий розрахунок по кількості здійснюється на підставі видаткової накладної, підписаної з обох сторін уповноваженими особами (пункт 2.1. Договору).

Ціна Товару вказується в рахунка-фактурах; загальна ціна Договору визначається як загальна вартість Товару, поставка якого здійснена згідно з видатковими накладними (пункти 3.1., 3.3. Договору).

Розрахунки по Договору здійснюються в національній валюті безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі пред'явленого рахунку (рахунку-фактури); допускається передача рахунка чи рахунка-фактури по факсимільному зв'язку.

Згідно пункту 6.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором згідно з діючим законодавством України.

Договір вступив в дію з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 року; закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання невиконаних зобов'язань (пункт 10.1. Договору).

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 173, 174 господарські договори є підставою виникнення господарських зобов'язань, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Як передбачає Цивільний кодекс України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов Договору передано, а відповідачем отримано згідно Договору Товар на загальну суму 124142,54 грн.

Передача Товару оформлена за видатковими накладними: № РН19/07-10 від 19.07.2013 на суму 48524,00 грн., № РН31/07-04 від 31.07.2013 на суму 42701,54 грн., № РН05/08-14 від 05.08.2013 на суму 19732,50 грн., № РН08/08-13 від 08.08.2013 на суму 13184,50 грн. (а.с. 39, 42, 44, 78).

Вказані видаткові накладні містять посилання на договір № 171 від 18.07.2013 та відомості про: постачальника і одержувача товару; вид, кількість і ціну товару; підписи обох сторін, печатки підприємств та відповідають основним вимогам первинного документа, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Товар за вказаними вище видатковими накладними отримано особою, уповноваженою відповідачем за довіреностями № 109 від 18.07.2013 та № 130 від 30.07.2013, що відповідає Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 N99

Окрім того, у відповідності до умов Договору позивачем виписано відповідачеві рахунки-фактури № № СФ-0000821 від 30.07.2013, СФ-0000839, СФ-0000843 від 05.08.2013, в яких обумовлена кількість Товару та його ціна (а.с. 41, 43, 45).

Відповідач отримання Товару за Договором не заперечив, натомість в Акті звірки розрахунків підтвердив зазначені вище поставки Товару (а.с. 46).

За вимогами частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу № 171 від 18.07.2013 передбачено 100% передоплату та встановлено, що кінцевий розрахунок по кількості здійснюється на підставі видаткової накладної, підписаної сторонами (пункти 2.1., 5.1. Договору).

Згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між тим, як повідомляє позивач та що підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення умов Договору за отриманий Товар розрахувався не в повному обсязі та з порушенням строків оплати. За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, на час подання позову до суду відповідач сплатив 84129,29 грн. (в т.ч. ПДВ) згідно рахунків-фактур:

- № 777 від 18.07.2013:

17.07.2013 - 35000,00 грн.,

24.07.2013 - 7000,00 грн.,

29.07.2013 - 6848,00 грн.;

- № 821 від 30.07.2013:

29.07.2013 - 13007,16 грн.

08.10.2013 - 5000,00 грн.

05.12.2013 - 2370,38 грн.;

- № 839 від 05.08.2013:

06.08.2013 - 14903,75 грн. (а.с. 74-77).

Таким чином, залишок заборгованості відповідача за поставлений Товар склав 40013,25 грн. (124142,54 грн. поставлений Товар - 84129,29 грн. оплата).

Наведені вище розрахунки за Товар та заборгованість відповідач підтвердив в Акті звірки розрахунків (а.с. 46).

Після порушення провадження у справі за повідомленням позивача відповідачем сплачено: 17.04.2014 - 5000,00 грн., 24.04.2014 - 10013,25 грн. та 15.05.2014 - 5000,00 грн., а всього - 20013,25 грн., внаслідок чого позивачем зменшено розмір суми основного боргу на сплачену суму та заявлено до стягнення 20000,00 грн. (40013,25 грн. - 20013,25 грн.).

Будь-яких інших відомостей та доказів оплати вартості Товару до господарського суду не надано.

Згідно вимог частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі викладеного, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати товару та відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем повної ціни отриманого Товару, позовні вимоги ТОВ "Торговий Дім Тіско Україна" до ТОВ "ПромКонверсія" про стягнення 20000,00 грн. суми основного боргу, що є вартістю поставленого та не оплаченого відповідачем за договором купівлі-продажу № 171 від 18.07.2013 Товару, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Як передбачено частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наведеної норми правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

ТОВ "Торговий Дім Тіско Україна" згідно поданого позову, з урахуванням заяви від 23.05.2014 (а.с. 94-95), з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 1228,07 грн. інфляційних нарахувань та 811,66 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення оплати вартості поставленого Товару.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наведений розрахунок, господарський суд зазначає, що при розрахунку індексу інфляції та 3% річних позивачем враховано граничний строк оплати Товару, здійснені відповідачем сплати та правомірно розподілено сплачені кошти відповідно до зазначеного в платіжних документах призначеннях платежу (посилання на рахунки-фактури).

Розрахунок інфляційних здійснено позивачем з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97. В період нарахування включено також періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), що відповідає вимогам законодавства.

Нарахування позивачем інфляційних втрат за період з серпня 2013 по березень 2014 згідно наданого розрахунку (а.с. 96-97), що загалом становить 1228,07 грн., є правомірним. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1228,07 грн. підлягає задоволенню.

Під час розрахунку 3% річних позивачем в окремих випадках включено в період нарахування дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок 3% річних в межах періоду розрахунку позивача (а.с. 97-98):

за видатковою накладною № РН31/07-04 від 31.07.2013 на суму боргу 29370,38 грн. за період прострочення з 01.08. по 07.10.2013 (68 к.дн) 3% річних складають 164,15 грн.; на суму боргу 24370,38 грн. за період прострочення з 11.10. по 04.12.2013 (55 к.дн.) 3% річних складають 110,17 грн.; на суму боргу 22000,00 грн. за період прострочення з 09.12.2013 по 25.03.2014 (107 к.дн.) 3% річних складають 193,48; а всього - 3% річних складають 467,80 грн.;

за видатковою накладною № РН05/08-14 від 05.08.2013 на суму боргу 4828,75 грн. за період прострочення з 08.08.2013 по 25.03.2014 (230 к.дн.) 3% річних складають 91,28 грн.;

за видатковою накладною № РН08/08-13 від 08.08.2013 на суму боргу 13184,50 грн. за період з 09.08.2013. по 25.03.2014 (229 к.дн.) 3% річних складають 248,16 грн.

З урахуванням наведеного вище розрахунку, позовні вимоги про стягнення 811,66 грн. 3% річних підлягають задоволенню в сумі 807,24 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині стягнення 3% річних господарський суд відмовляє з підстав неправильності розрахунку.

Окрім того, порушення зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій, зокрема пені, що передбачено ст. ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою пред'явив вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання, розмір якої зменшив до 2943,48 грн. згідно заяви від 16.05.2014 (а.с. 80-81).

Між тим, заявою від 23.05.2014 позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2943,48 грн. та просить припинити провадження у справі в даній частині (а.с. 92).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитись від позову повністю чи частково. За положеннями частини першої ст. 78 названого кодексу відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; заява підписується позивачем.

З огляду на викладене, враховуючи підтвердження повноважень особи, якою підписано заяву, на відмову від позову, приймаючи до уваги, що відмова позивача від позову у зазначеній частині не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 2943,48 грн. пені та припиняє провадження у справі в цій частині згідно пункту 4 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, з огляду на посилання позивача на положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд виходить з обізнаності позивача про наслідки припинення провадження у справі, які встановлені частиною другою ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та згідно яких у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "Торговий Дім Тіско Україна" до ТОВ "ПромКонвенсія" підлягають частковому задоволенню в сумі: 20000,00 грн. сума основного боргу, 807,24 грн. 3% річних та 1228,07 грн. інфляційні втрати. Провадження у справі в частині стягнення 2943,48 грн. пені господарський суд припиняє на підставі пункту 4 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, тоді як сума судового збору сплачена позивачем за мінімальною ставкою, господарський суд покладає на відповідача сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, пунктом 4 частини першої ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" від позову в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" пені в розмірі 2943,48 грн.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" (28006, Кіровоградська область, м.Олександрія, пр. Будівельників, 40, ідентифікаційний код 37668222) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9, оф. 24, ідентифікаційний код 37376273) пені в розмірі 2943,48 грн.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" суми основного боргу в розмірі 20000,00 грн., 3% річних у розмірі 811,66 грн. та інфляційних в розмірі 1228,07 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" (28006, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Будівельників, 40, ідентифікаційний код 37668222) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9, оф. 24, ідентифікаційний код 37376273) - 20000,00 грн. суму основного боргу, 807,24 грн. 3% річних та 1228,07 грн. інфляційних, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.В.Тимошевська