Постанова від 28.05.2014 по справі 910/23657/13

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 910/23657/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2014р. у справі № 910/23657/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд»

про стягнення боргу

Представники сторін:

від позивача (скаржник): Матвіюк М.А. (довіреність № 220/728/д від 28.11.2013р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» 49 794, 09 грн..

Ухвалою суду від 14.04.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України, у якій, позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014р. у справі № 910/23657/13 та прийняти нове рішення, яким задовільнити позов Міністерства оборони України.

В апеляційній скарзі зазначено, що виконавець (відповідач) належним чином не виконав договір, навмисно не розглянув по суті направлену на його адресу претензію щодо неповернення ним сплачених замовником коштів в сумі 49 794, 09 грн.. З посиланням на відносини, що склались між сторонами договору № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р., скаржник зазначає, що 27.01.2014р. була подана через канцелярію суду заява про зміну пункту 1 позовних вимог, якій не було надано правової оцінки судом першої інстанції.

В судове засідання призначене по розгляду апеляційної скарги не з'явились представники відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

Предметом заявленого позову у даній справі є вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» 49 794, 09 грн., які розглянуті судом згідно викладених у позовній заяві за вих. № 303/3/700 від 25.11.2013р. підстав із прийняттям рішення 27.01.2014р..

Виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин, підтверджених матеріалами справи, сума коштів в розмірі 49 794, 09 грн. заявлена до стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України є сумою, що сплачена товариству як оплата за виконання робіт згідно з договором № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р..

Оплату позивачем проведено на підставі акту № 1 здачі-прийняття робіт (коригування проектно-кошторисної документації) І етапу в загальному розмірі 102 583, 12 грн.. Вказаний акт складений 12.06.2013р. підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, свідчить про прийняття замовником (позивачем) виконання згідно договору на суму 102 583, 12 грн., а сплату коштів у цій сумі підтверджено платіжними дорученнями № 303/5/38 від 13.06.2013р., № 303/5/39 від 13.06.2013р..

Посилаючись на умови договору № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р., якими передбачено можливість зменшення договірної ціни (п. 2.2 договору), зазначаючи про наявність підстав для зменшення ціни договору після проведення експертизи за робочим проектом «Будівництво дизельної електростанції на військовому об'єкті спеціального призначення у в/м № 64 у м. Києві», позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в розмірі 49 794, 09 грн. та через невиконання претензії заявив позов до суду.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.06.2013р., вартість виконання робіт І етапу визначена сторонами в сумі 102 583, 12 грн., прийняття виконаних робіт на вказану суму підтверджено актом № 1 від 12.06.2013р., а про сплату коштів свідчать платіжні доручення № 303/5/38 від 13.06.2013р., № 303/5/39 від 13.06.2013р..

У п.2.2 договору № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р. сторони погодили, що вартість коригування проектно-кошторисної документації є динамічною та може бути зменшена (збільшена) за результатами проведення експертизи державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи». У разі зменшення договірної ціни, зайва сума коштів, які оплачені виконавцю, повертаються замовнику, про що складається додаткова угода, у разі збільшення, замовник оплачує суму збільшення договірної ціни, про що складається додаткова угода.

Таким чином, в силу погоджених сторонами умов, кошти, які оплачені виконавцю повертаються замовнику у випадку зменшення ціни договору за результатами проведення експертизи державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» про що сторонами складається додаткова угода.

За результатами проведеної експертизи (експертний звіт від 22.08.2013р. № 00-0838-13/КД), загальна кошторисна вартість будівництва у поточних цінах станом на 20.06.2013 складала 868,103 тис. грн., у тому числі: будівельно-монтажні роботи - 168,460 тис. грн. устаткування - 475,600 тис. грн., пусконалагоджувальні роботи - 30,929 тис. грн. інші витрати - 193,114 тис. грн..

При цьому, додаткова угода № 2 про зміну величини договірної ціни та про повернення коштів в сумі 49 794, 09 грн. (аркуш справи 36) не підписана відповідачем, і належних доказів щодо її укладення не представлено, матеріали справи таких не містять, а спір про зміну умов договору № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р. на вирішення суду не передавався, зазначене не спростовано належними доказами з боку позивача, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час розгляду апеляційної скарги міністерства.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Надаючи правову оцінку заяві позивача, що подана до канцелярії суду 27.01.2014р. та згідно з якою позивач просив п. 1 позовних вимог позовної заяви від 25.11.2013р. № 303/3/700 викласти в редакції: «1. зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» укласти додаткову угоду № 2 до договору на корегування (передачу) проектно-кошторисної документації № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р.» та відкласти розгляд справи, апеляційним господарським судом відзначається наступне.

В силу положень ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Право на отримання відповідачем позовної заяви, заяви у якій викладені вимоги до нього, які передаються на розгляд суду, гарантовано процесуальним законом, відповідно, направлення відповідачу заяви про зміну предмету позову є обов'язком позивача.

Заява позивача зареєстрована канцелярією суду за вхідним № 06-37/3196/14 27.01.2014р. о 11 годині 16 хвилин, тобто вже після проведення судового засідання у справі, де у присутності представника позивача вже було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Додатком до заяви позивача є копія довіреності представника (аркуш справи 68), тобто така заява була подана до суду першої інстанції після початку розгляду справи по суті та після розгляду справи судом, також, не містила доказів її направлення відповідачу.

Подання до матеріалів справи заяви про зміну предмету позову (зареєстрована Київським апеляційним господарським судом за № 09-11/3217 від 25.02.2014р. (аркуш справи 81-82)) свідчить лише про повне нерозуміння представником позивача норм процесуального закону, оскільки межі перегляду справи в апеляційній інстанції визначені ст. 101 ГПК України, згідно з частиною третьою якої, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заява позивача про зміну предмету позову подана з порушенням вимог процесуального закону як 27.01.2014р. (після початку розгляду справи по суті та після оголошення рішення, без доказів направлення відповідачу), так і 25.02.2014р. (подана до суду апеляційної інстанції, тобто після початку розгляду справи по суті та після оголошення рішення), не була предметом розгляду в суді першої інстанції, у відношенні викладених у цій заяві вимог судом першої інстанції не приймалось судове рішення, що є предметом оскарження згідно апеляційної скарги.

Доводи позивача викладені ним у апеляційній скарзі не підтверджують наявності підстав для розгляду в межах справи 910/23657/13 вимоги зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» укласти додаткову угоду № 2 до договору на корегування (передачу) проектно-кошторисної документації № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р., оскільки сам позивач обрав відповідний спосіб захисту та заявив позов про стягнення коштів, а, згідно положень ст. 43 ГПК України судом надано належну оцінку доводам позивача виходячи з предмету та підстав позову.

По суті заявлених позивачем вимог, при встановлених обставинах сплати коштів згідно договору № 303/3/12/13-13 від 17.05.2013р. за погодженою ціною (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 11.06.2013р.) відповідно до вартості прийнятих робіт за актом № 1 від 12.06.2013р., при відсутності зміни ціни договору в порядку передбаченому договором (п. 2.2 договору та ч. 2 ст. 632 ЦК України), вимоги Міністерства оборони України про повернення коштів в сумі 49 794, 09 грн., при наявності результатів проведеної експертизи (звіт від 22.08.2013р. № 00-0838-13/КД) не ґрунтуються на вимогах закону та договору, а отже правомірно визнані судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Кошти сплачені позивачем в сумі вартості робіт у відповідності з умовами договору, зміни до договору в частині зменшення ціни договору не внесені, і за таких обставин, відсутні підстави вважати, що кошти в розмірі 49 794, 09 грн. отримані відповідачем неправомірно.

Позиція представника позивача про необхідність укладення додаткової угоди вже після повернення коштів відповідачем не узгоджується та суперечить положенням ст. 629, 632 ЦК України, а також умовам договору якими погоджено та визначено ціну договору.

Доводи позивача про неналежне виконання договору з боку відповідача не підтверджені доказами, оскільки при укладенні договору сторонами враховувалась можливість зменшення чи збільшення за результатами проведення експертизи вартості корегування проектно-кошторисної документації (п. 2.2 договору), а експертним звітом щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (позитивний) за робочим проектом «Будівництво дизельної електростанції на військовому об'єкті спеціального призначення у в/м № 64 у м. Києві» (аркуш справи 27) не підтверджено неналежного виконання робіт, а навпаки: за результатами розгляду кошторисної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація, яка враховує обсяги робіт, передбачені робочим проектом, складена відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва».

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи № 910/23657/13 через недотримання порядку проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення в судовому засіданні 27.01.2014р. оцінюються апеляційним господарським судом критично з огляду на повідомлення зазначених обставин лише зі слів представника. Вимоги до оголошення рішення господарського суду та набрання ним законної сили вміщені у ст. 85 ГПК України, і повідомлені представником обставини не є доказами порушення приписів цієї статті, тобто не можуть розцінюватись як порушення визначених норм процесуального закону. В будь-якому випадку, доводи апеляційної скарги в цій частині, навіть у випадку їх підтвердження належними доказами, не є підставами для скасування постановленого судового рішення згідно положень ч. 2, 3 ст. 104 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно з'ясовані обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2014р. у справі № 910/23657/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23657/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала