Рішення

від 27.05.2014 по справі 923/467/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 923/467/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" м. Херсон

до публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" м. Херсон

про стягнення 755346грн. 99коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Овсяніченко О.В.

від відповідача - уповноважена особа Сапіга Д.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Георесурси" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (відповідач) 719358грн. 31 коп. основного боргу, 25745грн. 66 коп. пені, 4301грн. 70 коп. втрат від інфляції, 5941грн. 32 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за поставлений товар відповідно до договорів поставки №7/13 П від 21.01.2013року та № 1/14 П від 01.01.2014року.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст.. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 13.05.2014рлоку за клопотанням відповідача для надання часу врегулювання судового спору.

В засіданні суду 27.05.2014року позивач позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

Відповідач не заперечує наявність боргу перед позивачем. Його представник надав усні пояснення з посиланням на те, що через відсутність коштів не зміг здійснити розрахунки з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Георесурси» (позивач) та публічним акціонерним товариством "Таврійська будівельна компанія" (відповідач) укладено договори поставки №7/13 П від 21.01.2013року та №1/14 П від 01.01.2014року згідно з якими позивач в передбачені договорами строки зобов'язався поставити відповідачу водним транспортом на причал відповідача будівельний пісок (товар) Кардашинського родовища, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість у строки і на умовах визначених договорами.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до пунктів 3.4 договорів поставки №7/13 П від 21.01.2013року та №1/14 П від 01.01.2014року датою переходу права власності на товар до відповідача вважається дата передачі товару відповідачу, зазначена в накладній.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки за договором поставки і передав відповідачу будівельний пісок за договором №7/13 П від 21.01.2013 року на загальну суму 1893681грн.00коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними (аркуші справи 15-53).

Крім того, за договором №1/14 П від 01.01. 2014року позивач передав відповідачу будівельний пісок на загальну суму 102408 грн.00коп, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними (арк. справи 54-55).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договорів поставки №7/13 П від 21.01.2013 року та №1/14 П від 01.01. 2014року відповідач здійснює попередню оплату отриманого товару в розмірі 100% його вартості. В разі, коли сторони прийшли до згоди, що позивач постачає товар без попередньої оплати, відповідач сплачує його вартість на протязі 3 банківських днів з моменту його отримання.

Факт отримання товару за вищезазначеними договорами поставки представник відповідача визнає, тому, у разі нездійснення попередньої оплати, він зобов'язаний здійснити розрахунок за товар на протязі 3 банківських днів з моменту його отримання.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день звернення з позовом розрахунки за отриманий товар відповідач здійснив частково, сплативши 1276730грн.00коп. за товар отриманий згідно з договором №7/13 П від 21.01.2013 року, тому його борг за цим договором становить 616950грн.00коп.

За товар, отриманий відповідно до умов договору №1/14 П від 01.01. 2014року розрахунки відповідачем не здійснювалися взагалі і його борг за цим договором становить 102408грн.00коп.

Загальна сума боргу на день звернення з позовом становила 719358грн.00коп., що крім зазначеного, підтверджується також і підписаним сторонами актами звірки розрахунків від 14.04.2014року, відповідно до яких за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача обліковується заборгованість перед позивачем за вищезазначеними договорами поставки на загальну суму 719358грн.31коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладені між сторонами договори поставки №7/13 П від 21.01.2013 року та №1/14 П від 01.01.2014року з моменту їх укладення набирають силу закону. Вони є обов'язковими для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договорами.

Оскільки станом на день розгляду справи відповідачем не надано належних доказів на підтвердження погашення боргу в сумі 719358грн.31коп., позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона за договором повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено невиконання відповідачем обов'язків по грошових розрахунках, позовні вимоги про стягнення 5941грн. 32 коп. 3% річних та 4301грн. 70 коп. втрат від інфляції також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При укладені договорів поставки сторони пунктами 6.3 узгодили, що в разі порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Оскільки документального підтвердження причин невиконання розрахунків за отриманий товар відповідачем не надано, враховуючи вищезазначені вимоги закону та договору, позивачем обґрунтовано нараховано 25745грн. 66коп. пені за прострочку сплати грошових коштів, які також підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, р/рахунок 2600910928 в ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, р/рахунок 26009052312717 в Херсонській філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, ідентифікаційний код 32702078 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурси" м. Херсон, вул. Причальна, 5, р/рахунок 26005799954572 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 380838, ідентифікаційний код 31390456 - 719358грн. 31 коп. основного боргу, 5941грн. 32 коп. - 3% річних, 4301грн. 70 коп. втрат від інфляції, 25745грн. 66 коп. пені та 15106грн. 94 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 травня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова