Постанова

від 20.05.2014 по справі 820/3066/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 820/3066/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 820/3066/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000602200 від 31.10.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 820/3066/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання, призначене на 20.05.2014 року не прибули.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.05.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" зареєстрований юридичною особою.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" з питання взаємовідносин з підприємствами ТОВ "Трансімпекс-захід", ТОВ "Лаптопер" за квітень 2013 р.

Результати перевірки оформлені актом від 07.10.2013 р. був складений акт за № 218/20-29-22/36833611.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 198.2, 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на додану вартість у сумі 1462710 грн. за квітень 2013 р.

На підставі висновків акту перевірки № № 218/20-29-22/36833611 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602200 від 31.10.2013 року на загальну суму грошового зобов'язання 1 828 387,50 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Трансімпекс-захід", ТОВ "Лаптопер" у квітні 2013 року, котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Трансімпекс-захід" (Постачальник) і ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" (Покупець) 29.04.2013 року укладено договір купівлі-продажу № 29/4, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Кількість, номенклатура товару зазначаються у Специфікаціях до Договору (п. 2.1 Договору). (а.с. 37- 40).

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання договору та поставки від ТОВ "Трансімпекс-захід" до ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" товарно-матеріальних цінностей, позивачем надано видаткові накладні (а.с. 48-50).

Також позивачем надано податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 45-47).

Колегія суддів відмічає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як визначено пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З дослідженого у судовому засіданні договору купівлі-продажу та специфікацій до нього слідує, що сторонами узгоджено порядок поставки товару на умовах EXW склад грузовідправника м. Харків, вул. Драгомирівська, 10 у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року: само вивіз товару транспортом Покупця зі складу постачальника.

Реальність здійснення господарської операції за ознаками придбання товарно -матеріальних цінностей та їх переміщення у просторі позивач підтверджує наявністю договору з перевізником - ТОВ «Фатрон» від 30.04.2013 року (а.с. 72-74), товарно-транспортною накладною (а.с. 75), а перевезення товару за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 131 - наявністю договору укладеного між ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" (Поклажодавець) і ТОВ «Фатрон» (Зберігач) зберігання від 30.04.2013 року (а.с. 78-82), відповідно до умов вказаного договору Зберігач приймає на себе зобов'язання за винагороду зберігати товар. Передача товару на склад і видача товару зі складу здійснюється за місцезнаходженням складу: м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 131.

Проте, колегія суддів відзначає, що вищенаведені договори не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано суду ані самостійно, ані на вимогу ухвали колегії суддів від 15.04.2014 року (а.с. 109) будь-яких доказів фактичного виконання вказаних договорів, в тому числі, актів виконаних робіт (наданих/отриманих послуг), здійснення оплати за отримані послуги.

Щодо наявності товарно-транспортної накладної, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Проте, відображені у товарно-транспортній накладній, як товаросупроводжуючи документи накладні не відповідають за номерами, виписаним накладним за договором між позивачем і ТОВ "Трансімпекс-захід". Колегія суддів також враховуючи положення ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин у справі, у зв'язку з чим у суді апеляційної інстанції у позивача в якості додаткових доказів були витребувані, в тому числі, і товарно-транспортні накладні. До суду апеляційної інстанції на виконання вказаного судового рішення позивачем надана повторно копія цієї товарно-транспортної накладної, інших доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей позивачем не надано.

Отже, з наявної у матеріалах справи товарно-транспортної накладної не вбачається, що вона оформлена саме на виконання перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором з ТОВ "Трансімпекс-захід".

Надана товарно-транспортна накладна також не відповідає вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в ній відсутнє зазначення даних щодо способу визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару, а тому не може бути визнана належним доказом у справі.

Колегія суддів також вважає за потрібне відмітити, що за умовами, визначеними у договорі, приймання товару за кількістю проводиться у відповідності з вимогами Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 року № П-6, а приймання товару за якістю - у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражду від 25.04.1966 року за № П-7 (п. 6 Договору).

Судом були витребувані докази приймання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог вказаних інструкцій, проте будь-яких доказів, в тому числі, сертифікатів виробника, паспортів якості, позивачем суду не надано, не надано і будь-яких пояснень з цього приводу.

Слід також відзначити, що відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивачем не надано суду як першої, так і апеляційної інстанції довіреності на отримання товару за договором, а також витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей.

Доказів використання у власній господарській діяльності, придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем також не надано.

При цьому колегія суддів наголошує, що дані документи витребувались судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим неодноразово відкладались судові засідання.

Також з матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Лаптопер» (Постачальник) та ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" (Покупець) укладено договір поставки від 29 квітня 2013 року № 2904-16 (а.с. 58-61).

За умовами даного договору ТОВ «Лаптопер» (постачальник) зобов'язувалося поставити, а ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" (Покупець) - прийняти товари та оплатити їх вартість.

Найменування, номенклатура товару зазначаються у Специфікаціях до Договору.

Постачання товару здійснюється автотранспортом покупця на умовах EXW - франко-завод, місце поставки - склад Постачальника (пункт 2.1 договору).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано накладні (а.с. 67-71), відповідно до змісту яких ТОВ «Лаптопер» здійснило поставку ТОВ "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" телевізорів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суду не надані специфікації до договору, у зв'язку з чим не можливо встановити, чи відповідає найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікаціях до договору.

На підтвердження приймання товару по якості у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої Постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7, позивачем надано сертифікати відповідності, прийнятих за договором товарно-матеріальних цінностей (а.с. 124-127), які судом не можуть бути визнані належним доказом, оскільки термін дії вказаних сертифікатів на момент здійснення досліджуємої господарської операції завершився.

Щодо транспортування товарно - матеріальних цінностей, колегія суддів відзначає, що позивачем надано досліджену по взаємовідносинам з ТОВ "Трансімпекс-захід" товарно-транспортну накладну, вказані в якій накладні також не відповідають номерам накладних, наданих позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Лаптопер».

Колегія суддів також звертає увагу, що надані позивачем квитанції та виписки по банківському рахунку не містять відмітки банківської установи, у зв'язку з чим не засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а отже зміни стану та структури активів і зобов'язань позивача.

За правилами ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України визначальною ознакою правомірності формування платником податків податкового кредиту є придбання товарів (послуг)/основних фондів з метою подальшого їх використання у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій.

При цьому, відповідно до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною другою статті 3 вказаного Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 820/3066/14 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДІНГ НОРД-ІСТ" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.