Рішення

від 26.05.2014 по справі 902/404/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 р.

Справа № 902/404/14

за позовом :Дочірнього підприємства "ЕНЕРГООБЛІК" Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гремпіс" ( вул. Стеценка,5, м. Вінниця, 21000)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" СП "Соколівський цукор" ( вул. Чехова, 16-Б., смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600)

про стягнення 35 117,60 грн. боргу згідно договору №315 від 24.05.2013р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Іваніцький Ю.В.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов дочірнім підприємством "ЕНЕРГООБЛІК" Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гремпіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" СП "Соколівський цукор" про стягнення 35 117,60 грн. боргу згідно договору №315 від 24.05.2013р.

Ухвалою суду від 04.04.2014 року порушено провадження у справі за № 902/404/14 з призначенням судового засідання на 29.04.2014 року.

Ухвалою суду від 29.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 26.05.2014 року з об'єктивних причин.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача правом захисту не скористався, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 3111 від 12.05.2014 р., яке знаходиться в матеріалах справи. При цьому, слід вказати, що відзиву та/або будь - яких клопотань по справі від останнього не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.05.13 р. між Дочірнім підприємством "Енергооблік" товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гремпіс" (позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" СП «Соколівський цукор» (відповідач, замовник) був укладений договір № 315 на проведення реконструкції вузла обліку витрат газу на звужуючому пристрої та приведення до вимог ДСТУ 8.586.1-5:2009, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу обладнання та виконати роботи по реконструкції вузла обліку витрат газу згідно кошторису, а відповідач зобов'язався прийняти обладнання та виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно п.2.1. договору загальна вартість договору складається з вартості обладнання та вартості робіт згідно кошторису і становить 77 230,80 грн., в т.ч. ПДВ 12871,80 грн..

За умовами договору (п.2.3) відповідач мав провести розрахунок в 2 (два) етапи згідно з додатком № 3 до Договору:

1-й етап: замовник в строк до 01 червня 2013 р. здійснює передоплату в розмірі 42 730,80 грн. в т.ч. ПДВ 7121,80 грн., яка складається із вартості обладнання та вартості робіт по виготовленню проектної документації, розрахунку звужуючого пристрою та виготовленню струминовипрямляча.

2-й етап: проводить остаточний розрахунок, сплативши остаточну суму 34 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 5750,00 грн. з відстрочкою платежу до 10 жовтня 2013 року.

В ході виконання умов договору, сторони дійшли згоди про необхідність використання додаткових матеріалів для проведення реконструкції газорозподільного пристрою та вузла обліку витрат газу, про що уклали додаткову угоду до договору № 315 від 24.05.2013р., згідно умов якої вартість додаткових матеріалів складає 8332,80 грн. з ПДВ.

Позивач свої зобов'язання по договору № 315 від 24.05.2013р. виконав належним чином та передав виконані роботи відповідачу без жодних претензій та зауважень, про що свідчать акт № ОУ- 0000142вд від 25.09.2013 року здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткова накладна № РН-0000733 від 25.09.2013р.; акт № ОУ-0000141 від 25.09.2013 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткова накладна № РН-0000732 від 25.09.2013р.

Загальна вартість поставленого обладнання та виконаних позивачем робіт становить 85 563,60 грн. з ПДВ.

Відповідач частково оплатив вартість обладнання та виконаних робіт по реконструкції вузла обліку витрат газу, перерахувавши на рахунок позивача кошти в сумі 52 000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 4387 від 18.10.2013 року на суму 34 500,00 грн., платіжним доручення № 3774 від 29.07.2013 року на суму 5 000,00 грн., платіжним доручення № 3388 від 27.06.2013 року на суму 10 000,00 грн., платіжним доручення № 3228 від 17.06.2013 року на суму 2 500,00 грн.

Оскільки, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані роботи та отримане обладнання, за ним утворилась заборгованість в розмірі 33 563,60 грн., про що свідчить обопільно підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.14 р.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1554,00 грн. пені за порушення строків оплати виниклої заборгованості.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 315 від 24.05.2013 р. належним чином, що підтверджується обопільно підписаними актами здачі - приймання виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 33 563,60 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.2014 р.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 33 563,60 грн. за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1554,00 грн. пені за весь час прострочення боржника за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.2.1. договору сторони обумовили, що за порушення строків оплати вартості обладнання та виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок в ІПС "Законодавство" заявленої до стягнення суми, суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки нарахована вірно та відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на оплату судового збору покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 837, 853, 854 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" СП "Соколівський цукор" (вул. Чехова, 16-Б., смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600; код ЄДРПОУ 36327881) на користь дочірнього підприємства "Енергооблік" Товариства з обмеженою відповідальністю Науково- виробничого підприємства "Гремпіс" (21000, м.Вінниця, вул.Стеценка, 5, код ЄДРПОУ 30453237) 33 563,60 грн. основного боргу, 1554,00 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 28 травня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( вул. Чехова, 16-Б., смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600)