Рішення

від 26.05.2014 по справі 914/1279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 р. Справа № 914/1279/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авторемпостач», м. Львів,

до відповідача Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область,

про стягнення 8792,48 грн.

За участю представників:

від позивача - Данилко Р.Б. - представник,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авторемпостач» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення боргу в сумі 8792,48 грн., в тому числі: 8295,16 грн. заборгованості за поставлені товари, 184,52 грн. збитків від інфляції та 312,80 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язання по розрахунку за поставлений товар у відповідний строк, а також ст.ст. 526, 610, 625, ч. 1 ст. 692, ч. 2 ст. 712 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 14.04.2014р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 14.05.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 14.04.2014р. та 14.05.2014р. не виконав.

Враховуючи відсутність клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню чатсково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692, ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі видаткових накладних № АП-1844 від 31.07.2012р., № АП-2973 від 30.11.2012р., № АП-0000192 від 31.01.2013р., № АП-0000412 від 28.02.2013р., № АП-0000413 від 06.03.2013р., № АП-0001875 від 24.09.2013р. та довіреностей № Л-2148 від 31.07.2012р., № Л-5943 від 30.11.2012р., № Л-3414 від 30.01.2013р., № Л-3851 від 28.02.2013р. на одержання цінностей, позивачем поставлено відповідачу товар за найменуванням, кількістю та вартістю, вказаною у вищезгаданих видаткових накладних. Отримання товару відповідачем підтверджується підписами уповноваженої особи на видаткових накладних згідно виданих довіреностей. Отримання товару по видатковій накладній № АП-0001875 від 24.09.2013р. підтверджується печаткою юридичної особи - відповідача. При цьому, роблячи такий висновок суд виходив з наступного. Підпис сторони на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Наявність печатки відповідача є свідченням його схвалення останнім та скріплення документа. З урахуванням вищенаведеного, а також того, що у матеріалах справи відсутні докази втрати печатки відповідачем чи її незаконного використання, суд дійшов висновку про те, що наявність печатки відповідача на видатковій накладній № АП-0001875 від 24.09.2013р. підтверджує факт отримання товару. Вказане відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 01.11.2011р. у справі № 21/235-09.

Всього, згідно названих вище накладних позивачем поставлено відповідачу товар на суму 8295,16 грн. Однак, у строк встановлений ч. 1 ст. 692 ЦК України оплата за поставлений товар відповідачем проведена не була. Враховуючи наведене, а також відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення боргу, позовна вимога про стягнення 8295,16 грн. заборгованості за поставлені товари підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім цього, позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 184,52 грн. збитків від інфляції та 312,80 грн. 3% річних. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»). Однак, при нарахуванні збитків від інфляції позивачем цього не взято до уваги. Суд виходить з того, що згідно доданого до позовної заяви розрахунку індексу інфляції періодом, за який позивач просить стягнути збитки від інфляції є проміжок часу з вересня 2012 року по лютий 2014р. включно. Індекс інфляції за певний період визначається шляхом перемноження між собою індексів інфляції за відповідні місяці в межах цього періоду, з урахуванням періодів часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці. Такий висновок суду відповідає висновкам, викладеним в абз. 3 п. 3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Відтак, позовна вимога про стягнення 184,52 грн. збитків від інфляції підлягає задоволенню частково - в сумі 118,84 грн. Позовна ж вимога про стягнення 312,80 грн. трьох процентів річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авторемпостач» (79052, м. Львів, вул. Рудненська, буд. 14А, ідентифікаційний код юридичної особи 31291416) 8295,16 грн. заборгованості за поставлені товари, 118,84 грн. збитків від інфляції, 312,80 грн. трьох процентів річних та 1813,35 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.