Рішення

від 08.05.2014 по справі 441/2368/13-ц

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2368/13-ц 2/441/80/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2014р . Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сорока М.В.

представника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Городку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Дух нації», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про спростування інформації, захисту честі, гідності, ділової репутації та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Громадської організації "Дух нації", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про спростування інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги в основному мотивує тим, що інформація, викладена відносно нього у газеті "Слово нації" НОМЕР_4 за ІНФОРМАЦІЯ_4 року, в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", а саме: "одним із секретарів райкому партії; пенсію в розмірі 3 650 грн.; коли зайшла в кабінет інспектора, товариша ОСОБА_2. А той, вивчивши документи про ув'язнення жінки, нецензурно вилаяв її. Представник тоталітарного режиму став погрожувати беззахисній людині, при ній зателефонував до райвідділу міліції, аби її у жодному разі не приписували в місті, бо вона є, мовляв, бандерівкою - бандиткою; до "яскравих заслуг" пана ОСОБА_2 та "комункомпанії", безперечно, належать такі рішення, як знесення пам'ятника "Борцям за волю України" у 1981 році, де захоронені Січові Стрільці, безглузда зміна русла річки Верещиця, що призвело до непоправних негативних наслідків для екосистеми міста та зупинення робочого млину по вул. Парковій; За незалежної України, як і більшість з радянської номенклатури, пан ОСОБА_8 добре влаштував своє життя, побудував новий двохповерховий житловий будинок по вул. Сагайдачного, отримує надміру достойне пенсійне забезпечення, має у власності ще декілька земельних ділянок на території міста, котрі здобув "непосильним трудом", будучи при владі", є недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, просить про її спростування та про опублікування вибачення в газеті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить про задоволення позову, крім того, пояснив, що на посаді секретаря та інспектора райкому партії ніколи не працював, в його обов'язки не входив безпосередній прийом громадян, двохповерхового будинку по вул. Сагайдачного в м.Городку Львівської області та декількох земельних ділянок не має, будь-які рішення, в тому числі відносно пам'ятника "Борцям за волю України", роботи млину, не приймав, оскільки таких повноважень не мав, просить про задоволення позову.

Представник відповідачів щодо позовних вимог чіткої позиції не мав, в обґрунтування покликався на застосування оціночних суджень.

Відповідачі в судове засідання з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 66-68).

Заслухавши позивача, представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. При цьому дані докази повинні бути належними та допустимими, як це передбачено ст.ст. 58-59 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.3 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" забороняється використання друкованих засобів масової інформації для завдання шкоди честі і гідності особи.

Відповідно до абзацу 5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки, згідно зі ст. 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Так, із пояснень позивача, долученої до матеріалів справи копії трудової книжки та оглянутого в суді оригіналу (а.с.10-15) вбачається, що ОСОБА_2 з 09.12.1967р. до 01.02.1968р. працював експедитором в Городоцькому споживчому товаристві; з 02.02.1968р. до 19.09.1970р.- інструктором та з 19.09.1970р. до 13.11.1972р.- завідуючим організаційним відділом РК ВЛКСМ; з 11.12.1972р. до 29.11.1973р.- кореспондентом-організатором в редакції районної газети "Серп і молот"; з 29.11.1973р. до 03.10.1974р.- головою робочого комітету Вишнянського сільськогосподарського технікуму; з 11.10.1974р. до 11.09.1975р.- секретарем первинної партійної організації колгоспу "Прогрес"; з 11.09.1975р. до 15.10.1978р.- заступником редактора і завідуючим відділенням партійного життя районної газети "Серп і молот"; з 16.10.1978р. до 29.06.1982р.- інструктором райкому компартії України; з 29.06.1982р. до 29.06.1987р.- головою виконкому Городоцької міської ради народних депутатів; з 27.07.1987р. до 25.08.1988р.- начальником загального відділу Городоцької міської ради народних депутатів; з 25.08.1988р. до 10.07.1990р.- директором Городоцької районної дирекції кіномережі; з 29.06.1990р.до 25.05.1992р. - заступником голови виконкому Городоцької міської ради народних депутатів; з 25.05.1992р. до 28.12.1993р.- помічником першого заступника голови Городоцької районної державної адміністрації; 28.12.1993р. до 29.07.1994р.- заступником голови Городоцької районної державної адміністрації; з 29.07.1994р до 02.08.2005р.- заступником голови виконкому міської ради народних депутатів (заступником міського голови).

За наведеного, твердження в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6" щодо займаної посади "секретар райкому партії" та "інспектор" з огляду на записи в трудовій книжці, свого підтвердження не знайшли, а отже, є недостовірним.

Із пояснень в суді позивача ОСОБА_2, вбачається, що "інспектором" він не працював, в його обов'язки під час трудової діяльності не входив безпосередній прийом громадян, він підписував документи, попередньо завізовані секретарем, відповідач, всупереч вимог закону доказів того, що інформація "Коли зайшла в кабінет інспектора, товариша ОСОБА_5 той вивчивши документи про ув'язнення жінки, нецензурно вилаяв її. Представник тоталітарного режиму став погрожувати беззахисній людині, при ній зателефонував до райвідділу міліції, аби її в жодному разі не приписували в місті, бо вона є, мовляв, бандерівською - бандиткою" є достовірною, суду не представив, а отже, суд надає віри твердженням позивача, а отже, приходить переконання, що ця інформація є недостовірною.

Із реєстраційного посвідчення від 29.11.1982р. (а.с.16) видно, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності.

З долученого до матеріалів справи поверхового плану на будинок по АДРЕСА_1, державного акту на право приватної власності на землю від 23.05.1996р. (а.с.17) вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку та одноповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 Із довідки № 1303 виконкому Городоцької міської ради від 21.10.2013р. (а.с.20) видно, що позивач ОСОБА_2 проживає АДРЕСА_1, інших земельних ділянок, крім 0,68 га для обслуговування цього житлового будинку та інших житлових будинків у власності не має.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації" Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Як вбачається з пояснень позивача в суді та відповідачем не доведено зворонього, копії трудової книжки (а.с.11), в період з 1978р. по 1982р., позивач працював інструктором райкому партії, повноважнь щодо прийняття будь - якого рішення в тому числі, у 1981р. про знесення пам'ятника та про зміну русла річки Верещиця, не мав.

З огляду на вищенаведене, інформація про "новий двоповерховий будинок по вул. Сагайдачного та декілька земельних ділянок" є недостовірною інформацією, а отже, підлягає спростуванню.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд відмовляє у спростуванні інформації, а саме: "пенсію в розмірі 3650 грн;", оскільки позивач в суді такий розмір своєї пенсії не заперечив, а отже, така інформація є достовірною, а також у спростуванні "отримує надміру достойне пенсійне забезпечення", вважаючи таку фразу оціночним судженням, яке не містить фактичних даних.

Іншу інформацію, викладену в статті "ІНФОРМАЦІЯ_6", яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, суд оціночними судженнями не вважає, оскільки речення містять фактичні дані (знесення пам'ятника, зміна русла річки, житлове будівництво тощо), хоч і з використанням мовних засобів.

Положення щодо межі допустимої критики щодо публічної особи чи політичного діяча суд вважає, що застосуванню не підлягає, оскільки позивач є пенсіонером, в публічній діяльності не задіяний.

Згідно ст. 12 Загальної декларації прав людини, ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно зі ст.37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

За наведеного, оскільки у судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що інформація, поширена в газеті "Слово нації" " НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_4 року в статті - "ІНФОРМАЦІЯ_6" відносно позивача ОСОБА_2 в частині: "одним із секретарів райкому партії; коли зайшла в кабінет інспектора, товариша ОСОБА_2. А той, вивчивши документи про ув'язнення жінки, нецензурно вилаяв її. Представник тоталітарного режиму став погрожувати беззахисній людині, при ній зателефонував до райвідділу міліції, аби її у жодному разі не приписували в місті, бо вона є, мовляв, бандерівкою - бандиткою; до "яскравих заслуг" пана ОСОБА_2 та "комункомпанії", безперечно, належать такі рішення, як знесення пам'ятника "Борцям за волю України" у 1981 році, де захоронені Січові Стрільці, безглузда зміна русла річки Верещиця, що призвело до непоправних негативних наслідків для екосистеми міста та зупинення робочого млину по вул. Парковій; За незалежної України, як і більшість з радянської номенклатури, пан ОСОБА_8 добре влаштував своє життя, побудував новий двоповерховий житловий будинок по вул. Сагайдачного, має у власності ще декілька земельних ділянок на території міста, котрі здобув "непосильним трудом", будучи при владі", є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права, та такою, що порочить честь і гідність особи, та підлягає спростуванню, відповідач, всупереч вимог закону достовірність поширеної ним інформації в суді не довів, оціночні судження спростуванню не підлягають, зобов'язання вибачитись не є способом захисту честі і гідності, а отже, суд вважає, що позов слід задоволити частково. Підстав для задоволення решти позовних вимог, з огляду на вищенаведене, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10,11, 88, 160,213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Визнати недостовірною інформацію, опубліковану в газеті «Слово нації» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_4 року, засновником якої є ГО «Дух нації», в статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», а саме:

- «одним із секретарів райкому партії»;

- «коли зайшла в кабінет інспектора, товариша ОСОБА_2. А той, вивчивши документи про ув'язнення жінки, нецензурно вилаяв її. Представник тоталітарного режиму став погрожувати беззахисній людині, при ній зателефонував до райвідділу міліції, аби її у жодному разі не приписували в місті, бо вона є, мовляв, бандерівкою - бандиткою»;

- «до «яскравих заслуг» пана ОСОБА_2 та «комункомпанії», безперечно, належать такі рішення, як знесення пам'ятника «Борцям за волю України» у 1981 році, де захоронені Січові Стрільці, безглузда зміна русла річки Верещиця, що призвело до непоправних негативних наслідків для екосистеми міста та зупинення робочого млину по вул. Парковій»;

- «За незалежної України, як і більшість з радянської номенклатури, пан ОСОБА_8 добре влаштував своє життя, побудував новий двоповерховий житловий будинок по вул. Сагайдачного», «має у власності ще декілька земельних ділянок на території міста, котрі здобув «непосильним трудом, будучи при владі».

Зобов'язати Громадську організацію «Дух нації», в особі головного редактора ОСОБА_3 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування на тій самій шпальті, тим самим шрифтом, у номері газети «Слово нації», в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили, під заголовком «Спростування» повідомлення наступного змісту - інформація, викладена у газеті «Слово нації» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_4 року, засновником якої є ГО «Дух нації», у статті - «ІНФОРМАЦІЯ_6», автором якого є ОСОБА_7, а саме: «одним із секретарів райкому партії; коли зайшла в кабінет інспектора, товариша ОСОБА_2. А той, вивчивши документи про ув'язнення жінки, нецензурно вилаяв її. Представник тоталітарного режиму став погрожувати беззахисній людині, при ній зателефонував до райвідділу міліції, аби її у жодному разі не приписували в місті, бо вона є, мовляв, бандерівкою - бандиткою; до «яскравих заслуг» пана ОСОБА_2 та «комункомпанії», безперечно, належать такі рішення, як знесення пам'ятника «Борцям за волю України» у 1981 році, де захоронені Січові Стрільці, безглузда зміна русла річки Верещиця, що призвело до непоправних негативних наслідків для екосистеми міста та зупинення робочого млину по вул. Парковій; За незалежної України, як і більшість з радянської номенклатури, пан ОСОБА_8 добре влаштував своє життя, побудував новий двоповерховий житловий будинок по вул. Сагайдачного», «має у власності ще декілька земельних ділянок на території міста, котрі здобув «непосильним трудом, будучи при владі» - є недостовірною.

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Громадської організації «Дух нації» (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Нижні Пасіки, буд.22, ЄДРПОУ 36769269) в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ід. НОМЕР_2, зареєстрованого АДРЕСА_1 - 114,7 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, ід. НОМЕР_3, зареєстрованого АДРЕСА_2, в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ід. НОМЕР_2, зареєстрованого АДРЕСА_1 - 114,7 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

С у д д я Перетятько О.В.