Рішення
від 05.05.2014 по справі 921/365/13-г/9
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2014 р.Справа № 921/365/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", вул. С. Бандери, 81А, м. Тернопіль, 46000

до відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд", вул. Микулинецька, 3а, каб. 101, м. Тернопіль, 46000

2) Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держземагенства у м. Тернополі, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль

про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд"

За участю представників сторін:

позивача: Авдєєнко Владислав Валерійович - посвідчення № 41 від 22.12.08 р.

відповідача-1: Микитович Петро Михайлович - доручення № 37 від 24.03.14 р.

відповідача-2: Горохівський Антон Миколайович, довіреність № 1248/01 від 16.03.11 р.

третя особа : Серетний Тарас Ігорович, довіреність № 11 від 05.05.14 р.

Представникам позивача, відповідачів 1,2 та третьої особи (в попередніх судових засіданнях) роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст.20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами (звукозапис) не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 05.05.2014р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", вул. С. Бандери, 81А, м. Тернопіль (далі по тексту також - позивач або ОСББ "Злагода-В") звернулося до господарського суду з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд", вул. Микулинецька, 3а, каб. 101, м. Тернопіль (далі по тексту також - відповідач1 або ТОВ "Компанія Добробуд") та 2) Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль (далі по тексту також - відповідач2 або Тернопільська міська рада) про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд".

Ухвалою господарського суду від 08.04.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.04.2013 р. о 15 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 14.05.2013р. на 15 год. 00 хв., на 27.05.2013р. на 14 год. 20 хв., на 04.06. 2013 року на 16 год. 00 хв., на 10.06.2013р. на 15 год. 40 хв. та на 17.06.2013р. на 15 год. 00 хв.

Ухвалою від 23.04.2013р. №921/365/13-г/9 суд залучив до участі у справі в якості - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагенства у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль в особі його Державного кадастрового реєстратора.

Розглянувши клопотання відповідача1 від 13.05.2013р. № 104 (вх. № 9269 від 14.05.2013р.), від 24.05.2013р. № 133 (вх. № 9978 від 27.05.2013р.) про зупинення провадження у справі №921/365/13-г/9 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 819/249/3-а суд відмовив у його задоволенні з огляду подальшого зупинення провадження у справі з інших підстав.

Так, суд ухвалою від 17.06.2013р. провадження у справі зупинив до вирішення і набрання законної сили ухвали (рішення) у справі № 4/48/5022-411/2012 по розгляду заяви № 153 від 11.06.2013р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 , що знаходиться в провадженні господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 (суддя Шумський І.П.) у справі №4/48/5022-411/2012 в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012 відмовлено, оскільки наведені заявником факти не відповідають ознакам нововиявлених обставин згідно ст. 112 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Данко Л.С.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заяву ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 скасовано, в позові відмовлено. Постанову мотивовано наявністю нововиявлених обставин.

ОСББ "Злагода-В" звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 касаційну скаргу у справі № 4/48/5022-411/2012 прийнято до провадження.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України від 11.03.2014 у справі № 4/48/5022-411/2012 касаційну скаргу ОСББ "Злагода-В" задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 скасовано. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 у справі №4/48/5022-411/2012 залишено без змін.

21 березня 2014р. вх. № 6881 матеріали справи №4/48/5022-411/2012 повернулись у господарський суд Тернопільської області.

Із змісту п. 3,11 ч.1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках серед іншого такі дії по підготовці справи до розгляду: - викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

В порядку п. 3,11 ч.1 ст. 65 ГПК України, беручи до уваги положення ст. 69 ГПК України та стислі строки розгляду справи, які залишились з урахуванням її попереднього розгляду та зупинення провадження у справі, суд з метою підготовки справи до розгляду, без поновлення провадження у справі призначав у справі судові засідання з метою підготовки справи до розгляду та вирішення питання про поновлення провадження у справі на 25.03.2014 р. о 15 год. 10 хв., на 18.04.2014р. на 10 год. 30 хв. та в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.04.2014р. на 10 год. 00 хв. та до 30.04.2014р. на 12 год. 00 хв.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою від 30.04.2014р. суд поновив провадження у справі та у судовому засіданні 30.04.2014р. перейшов до розгляду справи.

10.04.2014р. у справі надійшло клопотання №9-19-09-1054/2-14 від 08.04.2014р. (вх. №7939 від 10.04.2014р.) про заміну сторони за підписом заступника начальника Головного управління Держземагенства у Тернопільській області. У даному клопотанні з посиланням на ст.ст.9,24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та з врахуванням того, що земельна ділянка зазначена у позовній заяві розташована на території м. Тернополя, викладено прохання замінити Головне управління Держземагенства у Тернопільській області на Відділ Держземагенства у м. Тернополі (м. Тернопіль, вул. Лисенка,20а, ідентифікаційний код 38739943). Дане прохання мотивоване тим, що Постановою КМУ від 10.04.2013р. №251 "Про реорганізацію деяких територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів", Головне управління Держземагенства у Тернопільській області реорганізовано шляхом поділу в результаті чого утворено відділ Держземагенства у Тернопільському районі та відділ Дерземагенства у м. Тернополі. Відповідно: 21.06.2013 року зареєстровано юридичну особу Головне управління Держземагенства у Тернопільській області та відділ Дерземагенства у м. Тернополі. Повноваження щодо внесення відомостей до державного земельного кадастру передано до компетенції Відділу Дерземагенства у м. Тернополі, що підтверджується долученою копією Положення про Відділ Дерземагенства у м. Тернополі.

Розглянувши та оцінивши зазначене клопотання, суд ухвалою від 30.04.2014р. в порядку ст.25 ГПК України, замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагенства у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держземагенства у м. Тернополі, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль.

Розгляд справи, згідно ухвали від 30.04.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України, відкладався на 05.05.2014р.

Строк вирішення спору у справі № 921/365/13-г/9 встановлено по 04.06.2013р.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. суд, в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, за клопотанням представника третьої особи розгляд справи продовжив на 15-ть днів.

Згідно ст. 52 ГПК України перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі . З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується .

Відповідно до ч. 3 ст. 51 ГПК України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином, з врахуванням зупинення провадження у справі та його поновлення, а також продовження строку розгляду справи судом на 15-ть днів, в силу того, що 01.05.2014р. являється офіційним святковим вихідним днем а наступним за ним робочим днем є понеділок 05.05.2014р. останнім днем строку розгляду справи № 921/365/13-г/9 в силу ст.ст. 51,52,69,79 ГПК України є 05.05.2014р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Так, у поданій позовній заяві від 04.04.2012р. вх. № 403 позивач зазначає наступне.

Підставою звернення ОСББ "Злагода-В" з позовом є порушення відповідачами права товариства на користування земельною ділянкою площею 223 кв.м., що розміщена за адресою проспект С.Бандери,81а, яка є юридичною адресою позивача.

Так, за зверненням виробничого кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" (правонаступник ТОВ "Компанія Добробуд"), рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. Ст. Бандери, 81а виробничому кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" надано дозвіл товариству на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0170 га терміном на п'ять років для проїзду та проходу, з подальшим використанням земельної ділянки згідно погодженої містобудівної документації за адресою просп. С. Бандери,81а.

Містобудівна документація погоджена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №183 від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" яким надано ТІЗ "Добробуд" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки площею 223кв.м. за адресою просп. С.Бандери,81а для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру.

Рішенням Тернопільської міської ради від 17.08.2012р. №6/23/102 "Про розгляд

звернення ТОВ "Компанія Добробуд" дозволено товариству змінити конфігурацію сервітутної

земельної ділянки без зміни площі та цільового призначення за адресою проспект

С.Бандери,81а та зобов'язано товариство в місячний термін оформити додаток до сервітутної

угоди від 17.10.2011р., зареєстрованої в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за

№128 від 26.10.2011р.

Рішення міської ради прийняті з порушенням чинного законодавства, так як ТОВ "Компанія Добробуд" не є землекористувачем земельної ділянки площею 223кв.м. за адресою просп. С.Бандери,81, а право ОСББ "Злагода-В" на користування земельною ділянкою площею 223 кв.м. та відсутність такого права у ТОВ"Компанія Добробуд" встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 за позовом ОСББ "Злагода - В" до відповідачів Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ТІЗ "Добробуд", яким: - визнано за Об'єднанням співвласників багатоповерхового будинку "Злагода-В" (м.Тернополі, просп.С.Бандери.81,а, ідентифікаційний код 34227170), право на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00кв.м. відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери; - визнано недійсним з моменту прийняття рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" яким надано ТІЗ "Добробуд" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру; - визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.10.2003р. укладеного між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд" в редакції змін, внесених договором про внесення змін до договору оренди від 03.04.2007р.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 року рішення суду залишено без змін.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова Вищого господарського суду України не підлягає касаційному оскарженню.

За встановленими судами обставинами: - питання про виділення 4300кв.м. землі саме під забудову 35-квартирного будинку вирішено рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103. в яке зміни щодо цільового використання ділянки не вносилися; встановлено факт належності спірної земельної ділянки площею 223 кв. м. до ділянки 4300 кв. м., закріпленої за 35-ти квартирним житловим будинком з гаражами - стоянками по пр. С.Бандери, 81а, який знаходиться на балансі та в обслуговуванні ОСББ "Злагода-В"; підтверджено факт порушення ТІЗ "Добробуд" (правонаступник ТОВ "Компанія Добробуд") права ОСББ на користування 223 кв. м. земельної ділянки на якій по плану будівництва (в Робочий проект (том 3) змін в проект будівництва-35- ти квартирного будинку щодо забудови 223 кв.м. не вносилося), мав бути розміщений майданчик для відпочинку дорослих (№13 по генплану) та майданчик для чистки домашніх речей (№15), які не були виконані ТІЗ "Добробуд"; встановлено, що містобудівні умови та обмеження видані ТІЗ "Добробуд" на спірну площу земельної ділянки 0,0223га без доказів права користування земельною ділянкою (за відсутності договору оренди, доказів відведення даної земельної ділянки під будівництво нового об'єкта за проектом відведення, доказів встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)) та на площу земельної ділянки, яка не підлягає забудові згідно генерального плану м. Тернополя; визнанні недійсними містобудівні умови видані на підставі рішення виконавчого комітету; визнано недійсним договір оренди та встановлено, що такий припинив свою дію у 2005 році, після передачі зданого будинку в експлуатацію СК "Злагода"; встановлено, що ТОВ "Компанія Добробуд" розпочало будівництво не маючи закріпленої за новим будівництвом земельної ділянки, що заважає позивачу оформити договір оренди, і саме за захистом цього права ОСББ зверталося до господарського суду.

Факти, встановлені рішенням господарського суду у справі №4/48/5022-411/2012, відповідно до ст.35 ГПК України, не потребують доведення у даній справі.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України,ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Оскільки, зазначені рішення прийняті у зв'язку з виданими на підставі рішення виконавчого комітету від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" містобудівними умовами, яке рішенням суду у справі № 4/48/5022-411/2012 визнано недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету, а тому на думку позивача є підстави для визнання рішень міської ради недійсними.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого порушеного немайнового або майнового права та інтересу у спосіб встановлений ст.16 ЦК України, ст.20 Господарського кодексу України, одними із яких є визнання недійсними актів органу місцевого самоврядування та в частині земельних відносин, способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України, одними з яких є визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі наведеного позивач просить суд задовольнити позов та визнати недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81,а виробничому кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" (м. Тернопіль, вул. Микулинецька, За/каб.101.індент.код24633454).

Представник відповідач 1 в судове засідання з'явився проти позову заперечив у повній мірі.

При цьому, у відзиві на позов від 17.04.2013р. № 80/а (вх. № 8459 від 23.04.2013р.) зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, одними із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання недійсним правочину та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Крім того, чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, тому господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода (п. 4 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

Як стверджує сам позивач у позовній заяві, останній звернувся до суду за захистом порушених прав, що виникли у нього на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі №4/48/5022-411/2012, оскільки вказаним рішенням суду за ОСББ «Злагода-В» визнано право на користування земельною ділянкою площею 223 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 81 а. При цьому, покликаючись на положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, вказаний факт позивач розцінює як обставину, що не потребує доведення. Тобто, іншими належними та допустимими доказами у справі наявність речового права на спірну земельну ділянку позивач перед судом не доводить та не підтверджує. Проте слід наголосити, що рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі №4/48/5022-411/2012 набуло законної сили лише 27.11.2012р. з винесенням постанови Вищого господарського суду України у даній справі, а спірні правовідносини виникли 17.10.2011р., 05.01.2012р. та 17.08.2012р. відповідно, тобто задовго до виникнення у позивача прав на земельну ділянку від порушення яких за захистом до суду він звернувся у даному спорі. Наведене свідчить про те, що жодні права позивача оспорюваним договором та рішеннями органу місцевого самоврядування не порушені та не можуть бути порушені.

Таким чином, Тернопільська міська рада, реалізуючи повноваження власника спірної земельної ділянки та діючи від імені територіальної громади міста Тернополя, розпорядилась своєю, не позивача, земельною ділянкою на власний розсуд та передала останню в сервітутне користування відповідачу-1 на підставі відповідного договору.

Принциповим також є те, що наявність вказаного сервітуту на даний час жодним чином не порушує права позивача, зрештою це він навіть не доводить.

Також, представник відповідача1 у судових засіданнях заперечуючи проти позову звертає увагу суду на те, що Тернопільська міська рада є суб'єктом владних повноважень в частині регулювання земельних відносин щодо розпорядженнями землями. При цьому відповідач1 вважає, що у правовідносинах, які виникли між відповідачем1 та відповідачем2 відсутня рівність сторін, так як, Тернопільська рада могла і не прийняти оспорюваного рішення.

А тому відповідач1 вважає, що вказаний спір є публічно-правовим спором і не є підвідомчим господарському суду а повинен розглядатися адміністративним судом в порядку КАС України у зв'язку з чим вважає, що провадження слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Одночасно відповідач1 вважає, що він не є належним відповідачем у справі, так як, відповідач1 не приймав вказаного рішення. А тому він вважає, що відповідач1 міг бути залученим до справи лише у якості третьої особи а не відповідача.

Зважаючи на викладене вище та керуючись приписами ст.ст. 1, 2, 22, 59, 80, 85 ГПК України відповідач1 вважає позовні вимоги позивача безпідставними та заявленими з порушенням норм процесуального права.

Відповідач 2 явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив.

Так, представник відповідача2 зазначає, що оспорюване рішення міської ради на момент його прийняття було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, вважає, що вказана справа в силі нерівності сторін у правовідносинах що виникли у результаті прийняття оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради є підвідомча адміністративному, а не господарському суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечила.

Згідно поданих пояснень вважає, що рішення міської ради на момент його прийняття було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідачів і третьої особи, господарським судом встановлено наступне.

Відповідач1 у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд" (ідент. код. 24633454) є правонаступником Виробничого кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" (ідент. код. 24633454), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно поданих Витягу з ЄДР від 20.11.2012 серії АА № 076517 та Довідкою з ЄДР від 08.01.2013р. серії АА № 078782.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №183 від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" надано ТІЗ "Добробуд" містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки площею 223кв.м. за адресою просп. С.Бандери,81а для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру.

17.10.2011р. між Тернопільською міською радою в особі заступника міського голови Остапчук В.О. та Виробничим кооперативом "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" в особі голови кооперативу Смакоуз В.Г. укладено Договір на встановлення земельного сервітуту (обмеження). Об'єктом сервітуту за даним Договором є земельна ділянка площею 0,0170 га за адресою м. Тернопіль просп. Ст. Бандери, 81а.

Рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. Ст. Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" надано дозвіл виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" (ід. код 24633454) на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0170 га терміном на п'ять років для проїзду та проходу, з подальшим використанням земельної ділянки згідно погодженої містобудівної документації за адресою просп. С. Бандери,81а.

Рішенням Тернопільської міської ради від 17.08.2012р. №6/23/102 "Про розгляд

звернення ТОВ "Компанія Добробуд" дозволено товариству змінити конфігурацію сервітутної

земельної ділянки без зміни площі та цільового призначення за адресою проспект

С.Бандери,81а та зобов'язано товариство в місячний термін оформити додаток до сервітутної

угоди від 17.10.2011р., зареєстрованої в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за

№128 від 26.10.2011р.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, розглянувши та оцінивши матеріали справи, подані сторонами та третьою особою докази, пояснення та заперечення їх представників, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 152 ЗК України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Із змісту п.п.1,2,8 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним:

-рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення;

-прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов пленуму Вищого господарського суду України;

-рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111-16 ГПК.

Із змісту п. 2.31. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401-406), главою 16 ЗК України (статті 98-102).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки , а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст. 402 ЦК України Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки , а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За правовою позицією викладеною у п. 2.32. Постанови Пленуму ВГСУ від від 17.05.2011 № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки . Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем , про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок . Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Оскаржуючи рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. Ст. Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" позивач вказує на те, що воно прийняте з порушенням чинного законодавства та з порушенням прав позивача так як ТОВ "Компанія Добробуд" не є землекористувачем земельної ділянки 223 кв.м. за адресою просп. С.Бандери, 81а.

При цьому позивач як на преюдицію, посилається на факти встановлені у рішенні суду від 31.07.2012р. прийнятого у справі № 4/48/5022-411/2012.

Відповідно до ст.35 ГПК України (у редакції станом на день прийняття рішення) обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Із змісту п. 2.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таке ж значення для господарського суду має вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. За змістом частини другої статті 35 ГПК та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" факти (обставини), встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні. Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: - у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); - у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК); - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Як вбачається із матеріалів справи у рішенні господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 судом прийнято рішення про:

- визнання за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" просп. С. Бандери, 81 А, м. Тернопіль, ідент. код 34227170, право на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. № 4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери.

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003р. в редакції змін, внесених договором про внесення змін до договору оренди від 03.04.2007р.

- в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003р. в редакції змін, внесених угодою від 06.02.2004р. в позові відмовлено.

- визнано недійсним з моменту прийняття рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010р. № 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери".

04.10.2012р. Львівський апеляційний господарський суд скасував зазначене рішення, його постановою у позові ОСББ "Злагода-В" в частині визнання за ОСББ "Злагода-В" права землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. № 4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003р між Тернопільською міською радою і ТІЗ "Добробуд" та додаткових угод до нього від 17.03.2004р., від 03.04.2007р. відмовлено, а в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010р. № 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. скасовано, а рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012 залишено без змін.

В подальшому ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 (суддя Шумський І.П.) у справі №4/48/5022-411/2012 в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012 відмовлено.

Враховуючи зазначене, станом на час розгляду даної справи рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 № 4/48/5022-411/2012 є чинним як таке, що не скасовано вищими судовими інстанціями у встановленому ГПК України порядку.

При цьому враховуючи склад сторін у справі № 4/48/5022-411/2012 факти встановлені у рішенні господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 № 4/48/5022-411/2012 в силу положень ст. 35 ГПК України не потребують повторного доказування у даній справі.

Із змісту рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 № 4/48/5022-411/2012 судом серед іншого встановлено що:

- на підставі звернення ТІЗ "Добробуд", рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТІЗ "Добробуд"" затверджено проект відведення земельної ділянки площею 4300 кв. м. по пр. Ст.Бандери м. Тернополя під розташування 35- квартирного житлового будинку з гаражами-стоянками товариства індивідуальних забудовників "Добробуд"; вилучено з користування Управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної адміністрації земельну ділянку площею 2290.00кв.м., та з користування Тернопільського комерційного технікуму земельну ділянку площею -2210.00 кв.м., та вирішено надати товариству під розташування 35- квартирного житлового будинку з гаражами-стоянками земельну ділянку площею 4300 кв. м. по пр. С.Бандери м. Тернополя в оренду терміном на 25 років;

- між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд", на підставі рішення міської ради №4/5/103 від 27.12.2002р. укладено 9 жовтня 2003 року договір оренди земельної ділянки, який нотаріально посвідчений 09.03.2003р. державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, та проведено 17.12.2003р. державну реєстрацію договору Тернопільською регіональною філією центру ДЗК, про що у реєстрі вчинено запис за №040364400110;

- за умовами п.п.1.1, 1.2, 1.3, 3.2, 8.2 договору оренди, Тернопільська міська рада надає, а ТІЗ "Добробуд" приймає в строкове (до 27.12.2027р.), платне (орендна плата 439,34 грн. в місяць) користування земельну ділянку площею 4300кв.м. за цільовим призначенням - під розташування 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками із земель житлової та громадської забудови, за адресою проспект Степана Бандери в місті Тернополі. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. До договору додається план земельної ділянки; рішення міської ради; розрахунок орендної плати; акт та схема погодження або відновлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості);

- угодою про внесення змін та доповнень до договору оренди від 06.02.2004р. (нотаріально посвідчена 17.03.2004р., зареєстрована в Книзі додатків до договорів оренди 24.02.2005р.) внесено зміни в п.3.2 договору щодо орендної плати, яка з 18.12.2003р. сплачується Орендарем в сумі 732,23 грн., що складає 2,5 % від грошової оцінки земельної ділянки;

- договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.04.2007р. (нотаріально посвідчений 03.04.2007р., зареєстрований в Книзі додатків до договорів оренди 20.04.2007р. запис №426, державна реєстрація в Державному реєстрі земель - 25.06.2007р. запис №040766100), внесено зміни в п.3.2 договору оренди щодо оцінки землі, яка з 24.11.2006р. по 31.01.2007р. сплачується із розрахунку 3% від грошової оцінки земельної ділянки площею 223 кв.м. в сумі 47,14 грн. щомісячно, а з 01.02.2007р. місячна орендна плата складає - 63,64 грн.;

- в листопаді 2003 року об'єкт будівництва прийнято в експлуатацію, про що свідчить Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.03.2004р. №197 "Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію 35-квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками за адресою пр. С.Бандери, 66а" та п.2 рішення даному будинку присвоєно адресу "пр. С.Бандери, 66 а". Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.06.2004р. №596 змінено адресу місце розташування об'єкта з " пр. С.Бандери, 66а" на " пр. С.Бандери, 81а";

- рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.03.2005р. №285 "Про оформлення права власності та прийняття на баланс 34-квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками за адресою пр.С.Бандери, 81а" внесено часткові зміни в рішення виконкому від 10.03.2004р. №197 та Акт державної технічної комісії щодо кількості квартир в будинку, а саме за рахунок об"єднання квартир №1 і №2 в одну квартиру, змінено 35-ти квартирний на 34- квартирний будинок;

- також, даним рішенням оформлено право власності за власниками квартир і гаражів будинку, а п.7 рішення передано будинок з гаражами - стоянками загальною площею будинку - 3866,1кв.м.; загальною площею прибудованих гаражів - 997,9кв.м.; балансовою вартістю будівель - 2041900,00грн., у власність споживчому кооперативу "Злагода", створеного у формі житлово-будівельного кооперативу для експлуатації та управління будинком (державна реєстрація проведена державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради - 20.12.2004р.);

- на виконання рішення виконавчого комітету від 21.03.2005 року №285, між ТІЗ "Добробуд", в особі голови товариства Смакоуз В.Г., що діяв на підставі Статуту та СК "Злагода", в особі голови Козак В.М., що діяв на підставі Статуту, укладено 29.03.2005р. договір, відповідно до якого, у зв'язку з закінченням будівництва 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками за адресою: пр. С.Бандери, 81а та прийняттям його в експлуатацію згідно державного акта і рішення виконавчого комітету міської ради №197 від 10.03.2004р., ТІЗ безоплатно передає вищевказаний об'єкт та закріплену земельну ділянку СК "Злагода", який в свою чергу бере на себе зобов'язання заключити договори зі всіма експлуатуючими організаціями, підтримувати споруди в належному стані;

- виконання сторонами договору підтверджується: - актом передачі нерухомого майна від 29.03.2005р., згідно якого ТІЗ "Добробуд" передав, а СК "Злагода" прийняв на баланс будівлі балансовою вартістю - 2041900,00грн.; технічну документацію: інвентарну справу, виготовлену станом на 28.11.2003р.; акт прийняття будинку в експлуатацію на земельній ділянці 4300кв.м.; план земельної ділянки з генплану м.Тернополя; том 3 Робочого проекту "35-ти квартирний житловий будинок з гаражами стоянками по просп. С.Бандери, 66а в м. Тернополі, розроблений підприємством "Тернопільархпроект" 2002р.; - авізо від 29.03.2005р., згідно якого ТІЗ "Добробуд" на підставі акту державної комісії, затвердженого рішенням №197 від 10.03.2004р. передає безкоштовно на баланс СК "Злагода" 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками за адресою м. Тернопіль, пр. С.Бандери, 81а, балансовою вартістю будівель - 2041900грн.; звернення директора ТІЗ "Добробуд" Смакоуза В.Г. до міського голови від 30.09.2005р. №17, отриманий відділом земельних ресурсів Тернопільської міської ради 30.03.2005р., про переоформлення земельної ділянки за СК "Злагода" у зв'язку з закінченням будівництва та надання права власності кооперативу;

- 22.02.2006р. створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", державна реєстрація якого проведена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №178 та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

- згідно зі Статутом ОСББ "Злагода-В", об"єднання створено власниками квартир будинку №81а по пр. С.Бандери, метою створення, завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення захисту прав його членів; належне утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу; належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб;

- у зв'язку з створенням ОСББ "Злагода-В", рішенням виконавчого комітету №29 від 13.09.2006р. внесено зміни у п.п.7,9 рішення від 21.03.2005 року №285, яким 35-квартирний житловий будинок з гаражами - стоянками за адресою пр. С.Бандери, 81а передається на баланс і обслуговування об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В";

- рішенням міської ради від 05.01.2012р. №6/18/15 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5080 га для обслуговування багатоповерхового житлового будинку з вбудованими стоянками за адресою просп. С.Бандери, 81а ОСББ "Злагода-В" затверджено проект землеустрою, надано земельну ділянку в оренду терміном на 10 років та зобов'язано ОСББ протягом місяця укласти договір оренди.

При цьому суд задовольняючи у даній справі № 4/48/5022-411/2012 вимогу позивача про визнання за ним права користування на земельну ділянку площею 4300кв.м., до якої входить спірна площа - 223кв.м. виходив з того, що матеріалами справи підтверджено таке право позивача - ОСББ "Злагода-В" виходячи з наступного:

- відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі Закон про об'єднання) об'єднання, після набуття статусу юридичної особи, може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс, яким є єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс;

- процедура передачі майна з балансу колишнього балансоутримувача на баланс ОСББ відбувається у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якою затверджено Порядок передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі Порядок передачі);

- згідно п. 5 Порядку передачі, передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання. Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс є дата підписання акта приймання-передачі (п.7 Порядку передачі);

- при цьому, згідно ст.11 Закону про об'єднання, передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього, оскільки згідно п.2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку;

- право користування земельною ділянкою ОСББ набуває в порядку передбаченому Земельним кодексом України (далі ЗК України), та Цивільним кодексом України (ЦК України), які кореспондуються з нормами Закону про об'єднання;

- так, згідно ст.42 ЗК України, після прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками;

- в силу вимог ч. 2-4 ст. 42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (в редакції закону від 14.12.2005р.);

- отже, з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону про об'єднання;

- статтею 39 ЗК України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту , іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм;

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації відповідно до п.п. 34, 42 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються їх виключно на пленарних засіданнях;

- так, відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;

- відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом: готують обґрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації; вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок ( ст.12 Закону ).

Матеріалами справи підтверджено факт належності спірної земельної ділянки площею 223 кв.м. до ділянки 4300кв.м. закріпленої за 35-ти квартирним житловим будинком з гаражами - стоянками по пр. С.Бандери, 81а, який знаходиться на балансі та обслуговуванні ОСББ "Злагода-В":

- рішенням міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103, та договором оренди від 09.03.2003р. за об'єктом будівництва закріплено - 4300кв.м., зміни в рішення та договір оренди щодо цільового використання земельної ділянки та зміни її площі, межі, станом на час прийняття судом рішення, не вносилося;

- погоджене суміжними землекористувачами, та відповідними службами викопіювання з генплану м.Тернополя з нанесенням земельної ділянки під розташування 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками ;

- Робочим проектом "35-ти квартирний житловий будинок з гаражами стоянками по просп. С.Бандери, 66а в м. Тернополі (том 3), розроблений підприємством "Тернопільархпроект" 2002р., згідно техніко - економічних показників якого, площа земельної ділянки необхідна для об'єкта будівництва: під житловим будинком, гаражами - 4300кв.м., за межами забудованої території - 734кв.м., всього 5034 кв.м. Про невідповідність площі земельної ділянки закріпленої за об'єктом будівництва зазначено в Комплексному державному експертному висновку Тернопільської обласної служби "Укрдержінвестекспертиза" від 22.10.2002р. №235-233-02 наданому по Робочому проекту. Невід'ємними частинами проекту є топографічний план земельної ділянки та генеральний план земельної ділянки з експлікацією розміщених на ній по проекту будівель та споруд, який погоджений Управлінням містобудування та архітектури Тернопільського облвиконкому. Згідно плану будівництва на спірній земельній ділянці площею 223 кв.м. запроектовано розміщення майданчика для відпочинку дорослих (№13 по генплану) та майданчик для чистки домашніх речей (№15), які не виконані ТІЗ "Добробуд". Змін в проект будівництва 35- ти квартирного будинку щодо забудови 223 кв.м. не вносилося;

- викопіювання з генерального плану м. Тернополя місця розташування земельної ділянки 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками ОСББ "Злагода-В" за адресою проспект Степана Бандери, 81а, згідно якого будинок розміщений на землях багатоквартирної житлової забудови, а земельна ділянка площею 223кв.м., значиться як територія зелених насаджень спецпризначення.

Виконавчим комітетом на звернення ОСББ "Злагода-В" (лист підписаний заступником міського голови від 14.03.2012р. №1611/05) підтверджено, що у рішення міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103 та Робочий проект будівництва не вносилося, тому закріпленою за об'єктом будівництва земельною ділянкою слід вважати 4300 кв.м.

Враховуючи зазначені обставини суд у рішенні від 31.07.2012р. справа № 4/48/5022-411/2012, зважаючи, що згідно вимог чинного законодавства передачі ОСББ підлягає земельна ділянка у межах закріплених за цілісним житловим комплексом, якою в даному випадку є площа ділянки 4300кв.м., визнав за ОСББ право користування земельною ділянкою площею 4300кв.м., в яку входить спірна земельна ділянка площею 223 кв.м.

Також, у рішенні від 31.07.2012р. справа № 4/48/5022-411/2012 констатовано, що матеріалами справи встановлено, що фізичні особи будинку по пр. С.Бандери, 81а, стали власниками квартир та гаражів на підставі рішення міської ради від 21.03.2005р. №285 "Про оформлення права власності та прийняття на баланс 34-квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками за адресою пр. С.Бандери, 81а", а в силу закону (п.2 ст.382 ЦК України) співвласниками спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, а СК "Злагода" балансоутримувачем будівлі.

У зв'язку із створенням 22.02.2006р. ОСББ "Злагода-В", рішенням міської ради від 13.09.2006р. "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі, споруди" внесено зміни в рішення міської ради від 21.03.2005р. №285 щодо балансоутримувача будинку, тим самим привела у відповідність до реальності здійснені зміни співвласників щодо їх організаційно-правової форми діяльності. При цьому, будинок із гаражами по пр. С.Бандери, 81а, із власності співвласників з 2005року не вибував, в силу закону.

Отже, можна зробити висновок, що ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на момент оформлення права власності за співвласниками на нерухоме майно), які регулювали однакове коло суспільних відносин і згідно п.2.11 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. №6 підлягають застосуванню у судовій практиці у сукупності, враховуючи факт передачі будинку в 2005році і закріпленої за ним земельної ділянки, припинилося фактично право користування земельною ділянкою у ТІЗ "Добробуд".

Також, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету від 12.02.2010р. №183, яким ТІЗ "Добробуд" надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою пр. С.Бандери для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово - офісного центру, судом у рішенні від 31.07.2012р. справа № 4/48/5022-411/2012 встановлено, що як випливає із змісту містобудівних умов та обмежень такі видані:

- на площу земельної ділянки 0.0223га - без доказів права користування земельною ділянкою (за відсутності договору оренди, доказів відведення даної земельної ділянки під будівництво нового об'єкта за проектом відведення, доказів встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості));

- на площу земельної ділянки, яка не підлягає забудові згідно генерального плану м. Тернополя, оскільки значиться як територія зелених насаджень спецпризначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів (визначення поняття зелених насаджень спецпризначення наведено в наказі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006р., яким затверджені Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України). Необхідність даної зони зелених насаджень викликана тим, що будинок межує з промисловою зоною (Зеленбуд), і така виконує захисну функцію. Згідно ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) рівень озеленення території житлових районів допускається не менше 25% (таблиця №5.1.а). Отримавши містобудівні умови, товариство вирубавши зелені насадження спецпризначення, тим самим зменшить рівень озеленення, що є недопустимим згідно будівельних норм;

- на площу земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт будівництва згідно Ескізної передпроектної пропозиції, яка розроблена спільним малим підприємством Тернопільське науково виробниче підприємство ТЕРНОБУД, з порушенням будівельних норм. Так, відповідно до п.3.8 ДБН 360-92, які є обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень, мінімальну розрахункову площу ділянки для окремого житлового будинку необхідно приймати відповідно до кількості його мешканців - не менше як: 30,1-23,3 кв.м./людину (при забудові до 3-х поверхів), 20,2-17,0 кв.м./люд. (4-5 поверхів), 15,3-13,9 кв.м./люд. (6-8 поверхів), 12,2- 12,0 кв.м./люд. (9-12 поверхів). Оскільки запроектований будинок є 6-квартирний, тому згідно встановлених норм, мінімальний розмір земельної ділянки необхідний площею 424,2 кв.м. (3,5 (середнє статистичне значення кількості мешканців в одній квартирі) Х 6 (квартир) Х 20.2 кв.м. (встановлена норма)). При розрахунку площі земельної ділянки яка необхідна для обслуговування нежитлових приміщень - вбудовано -прибудованих приміщень торгово - офісного центру, така буде набагато більшою. При цьому, слід зазначити, що граничний відсоток забудови земельної ділянки площею 223 кв.м. має бути забудований згідно п.3 умов на 75%;

- на площі земельної ділянки не можливо розмістити дитячі майданчики (тип№3) та стоянки легкових автомобілів, а тому такі передбачені встановити в єдиному комплексі з існуючим 34-квартирним будинком , без згоди співвласників ОСББ "Злагода-В" та за наявності згоди ТІЗ"Добробуд" (лист голови товариства від 05.02.2009р. №17) в якому він "як балансовий утримувач 35-ти квартирного будинку" надає згоду на спільне використання дитячого майданчика та стоянки легкових автомобілів для проектування сусіднього "Багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово -офісного центру", тоді як дана інформація не підтверджена належними доказами щодо перебування у товариства на балансі даного будинку;

- адреса об'єкта будівництва, згідно проекту забудови,значиться пр. С.Бандери, 81а ,тобто юридична адреса ОСББ"Злагода-В", тоді як за даною адресою значиться 34-квартирний будинок з гаражами - стоянками, а адреса новому об'єкту будівництва присвоюється після прийняття його в експлуатацію;

- в опитувальному листі для видачі Тернопільським міським управлінням містобудування та архітектури містобудівних умов в графі "попереднє використання ділянки" зазначено, що земельна ділянка не використовувалася, тоді як така закріплена рішенням міської ради під будівництво 35-квартирного будинку, змін в яке не вносилося;

Із змісту наведеного рішення підтверджується посилання позивача на той факт, що у рішенні суду від 31.07.2012р. справа № 4/48/5022-411/2012 встановлено обставини про те що:

- питання про виділення 4300кв.м. землі саме під забудову 35-квартирного будинку вирішено рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103. в яке зміни щодо цільового використання ділянки не вносилися;

- встановлено факт належності спірної земельної ділянки площею 223 кв. м. до ділянки 4300 кв. м., закріпленої за 35-ти квартирним житловим будинком з гаражами - стоянками по пр. С.Бандери, 81а, який знаходиться на балансі та в обслуговуванні ОСББ "Злагода-В";

- підтверджено факт порушення ТІЗ"Добробуд" (правонаступник ТОВ "Компанія Добробуд") права ОСББ на користування 223 кв. м. земельної ділянки на якій по плану будівництва (в Робочий проект (том 3) змін в проект будівництва-35- ти квартирного будинку щодо забудови 223 кв.м. не вносилося), мав бути розміщений майданчик для відпочинку дорослих (№13 по генплану) та майданчик для чистки домашніх речей (№15), які не були виконані ТІЗ "Добробуд";

- встановлено, що містобудівні умови та обмеження видані ТІЗ "Добробуд" на спірну площу земельної ділянки 0,0223га без доказів права користування земельною ділянкою (за відсутності договору оренди, доказів відведення даної земельної ділянки під будівництво нового об'єкта за проектом відведення, доказів встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)) та на площу земельної ділянки, яка не підлягає забудові згідно генерального плану м. Тернополя;

- є недійсними містобудівні умови видані на підставі рішення виконавчого комітету;

- є недійсним договір оренди та встановлено, що такий припинив свою дію у 2005 році, після передачі зданого будинку в експлуатацію СК "Злагода";

- ТОВ "Компанія Добробуд" розпочало будівництво не маючи закріпленої за новим будівництвом земельної ділянки, що заважає позивачу оформити договір оренди, і саме за захистом цього права ОСББ зверталося до господарського суду.

При цьому як уже зазначалось судом згідно вимог ст. 401 ЦК України ст.ст. 98,100ЗК України та правової позиції ВГСУ викладеної у п. 2.32. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Тоді як відповідачами не доведено суду володіння такими правами власності чи користування сусідньої земельної ділянки у відповідача1 а відповідно і його права на отримання від відповідача2 дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери,81а.

Слід також зазначити, що рішення, яке оскаржується прийняте у зв'язку з виданими на підставі рішення виконавчого комітету від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" містобудівними умовами.

Проте, рішенням суду у справі № 4/48/5022-411/2012 визнано недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету виконавчого комітету від 12.02.2010р. №183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери".

А тому, на думку суду, відсутні підстави вважати дійсним і рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а, виробничому кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд".

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для визнання недійсним у судовому порядку з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а, виробничому кооперативу Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд"

Щодо заперечень відповідачів по справі та третьої особи, то суд розглядає їх критично та відхиляє з огляду на наступне.

Так, відповідачі стверджують про те, що вказаний спір не підвідомчий господарському суду. Проте, суд вважає такі їх твердження помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право , що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарським судам у вирішенні питання щодо підвідомчості спору, що виник із земельних правовідносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Визначаючи підвідомчість спору, необхідно розрізняти участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як суб'єктів владних повноважень та як органів, що реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі.

Таким чином, спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.

У п.1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 №6 роз'яснено, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування , відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту , суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень ) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам .

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у Постанові від 27.11.2012р. №4/48/5022-411/2012, якою Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 у справі № 4/48/5022-411/2012 скасовано та залишено Рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/48/5022-411/2012 з цих підстав без змін.

При цьому розглянувши спірні правовідносини, які виникли між сторонами суд вважає, що вони виникли у зв'язку із порушенням права позивача як землекористувача та пов'язані із реалізацією права відповідача2 як власника земельної ділянки на надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту з відповідачем1.

А тому, на думку суду, вказаний спір підвідомчий господарському суду.

Щодо твердження відповідачів про відсутність порушених прав позивача оскаржуваним рішенням, то суд не погоджується з таким твердженням відповідачів в силу того, що як встановлено вище судом у справі № 4/48/5022-411/2012 саме за позивачем, а не відповідачем1 визнано право користування на сусідню земельну ділянку з тією ділянкою, на яку надано дозвіл щодо укладення сервітуту рішенням відповідача2, що оскаржується.

Щодо твердження відповідачів про те, що спірне рішення було законним на момент його прийняття оскільки між відповідачем1 та відповідачем2 було укладено Договір оренди від 09.03.2003р. та зміни до нього, то суд не погоджується з такими запереченнями відповідачів з огляду на наступне.

За змістом статті 377 ЦК України підставою припинення договору оренди є набуття особою, або особами права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, до яких переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Така позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 по справі №40/3.

Згідно ст.385 ЦК України, п.2 ст.42 ЗК України, Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирних будинків, нежитлових приміщень (підвали, гаражі, та інші) реалізують своє право на спільне землекористування земельною ділянкою, закріпленою за багатоквартирним будинком, шляхом створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Так, з того моменту, коли фізичні особи будинку по пр. С.Бандери, 81а стали власниками квартир та гаражів на підставі рішення міської ради від 21.03.2005 №285", а СК "Злагода" - балансоутримувачем будівлі (з 22.02.2006 - ОСББ "Злагода-В"), договір оренди , укладений між міською радою та ТІЗ "Добробуд" від 09.10.2003 за № 4704 фактично припинив свою дію, а право на оформлення користування земельною ділянкою отримали співвласники будинку в особі ОСББ.

Вказана правова позиція та факти відображенні і у рішеннях у справі № 4/48/5022-411/2012 (зокрема і у Постанові ВГСУ від 27.11.2012р. №4/48/5022-411/2012).

Щодо твердження відповідача1 про те, що відповідач1 не є належним відповідачем у справі, то суд має за необхідне зазначити, що як вбачається із оскаржуваного рішення та інших доказів долучених до матеріалів справи саме відповідачем1 було ініційовано звернення до відповідача2 про прийняття рішення, що оскаржується у порушення прав позивача.

Щодо посилання відповідача1 як на преюдицію на факти встановлені у рішеннях у адміністративній справі № 819/249/13-а то суд розглядає їх критично з огляду на те, що факти встановлені у рішеннях (постановах, ухвалах) прийнятих у адміністративних справах згідно правила закріпленого у ст. 35 ГПК України (у редакції станом на день прийняття рішення у даній справі) не відносяться до преюдиціальних.

Крім того, слід зазначити, що на думку суду, вказаними рішеннями у справі № 819/249/13-а прийнятих адміністративним судом не спростовано ті факти, які встановлено господарським судом у рішенні від 31.07.2012р. у справі № 4/48/5022-411/2012, та які використано судом при розгляді даної справи.

Враховуючи зазначене, заперечення відповідачів, викладені ними у відзивах та підтримані представниками в судових засіданнях, не приймаються судом до уваги, з огляду на вищевикладене, а також враховуючи норму ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Матеріалами справи та поданими позивачем доказами доведено та не спростовано відповідачами наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення Тернопільської міської ради з моменту його прийняття.

В силу зазначеного, суд позовні вимоги задовольняє повністю та визнає недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери, 81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд".

Відповідно до ст. 49 ГПК України Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена у сумі - 1 розмір мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2013р. - 1147грн.).

Враховуючи задоволення позову судом, відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно та стягуються з них в користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту прийняття рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012р. №6/18/16 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою просп. С.Бандери,81а виробничому кооперативу "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд", вул. Микулинецька, 3а, каб. 101, м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 24633454) в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", вул. С. Бандери, 81А, м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 34227170) - 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп . судового збору.

4. Стягнути з Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль (ідент. код 04058344) в користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", вул. С. Бандери, 81А, м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 34227170) - 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп . судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 19.05.2014р.

Суддя В.Л. Гевко


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	05.05.2014
Оприлюднено	30.05.2014
Номер документу	38925736
Судочинство	Господарське

Гевко В.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.05.2014 по справі 921/365/13-г/9ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/365/13-г/9

Рішення
від 05.05.2014 по справі 921/365/13-г/9
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ