Рішення

від 13.05.2014 по справі 916/1068/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.Справа № 916/1068/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від прокуратури - Доброжан Н.І.,

від позивача - Асташенкова О.І..,

від відповідача - Єргієв П.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ікар" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 9545,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ікар" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 10 277,14 грн., посилаючись на наступне.

ТОВ „Ікар" зареєстровано 04.04.1997 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради та 05.05.1998 р. взято на облік Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 р. № 4305-IV ТОВ „Ікар" за рахунок земель міста надано земельну ділянку загальною площею 0,0220 га для будівництва та експлуатації магазину автозапчастин з комплексом обслуговування за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, 28.

На підставі вказаного рішення між Одеською міською радою та відповідачем 28.10.2005 р. було укладено договір на право тимчасового користування землею, за яким відповідачу на умовах оренди надано земельну ділянку 220 кв.м на 25 років (в тому числі терміном на три роки на період будівництва) для будівництва та експлуатації магазину автозапчастин з комплексом обслуговування.

Вказаний договір зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2005 р. за № 040550500368.

Згідно з п. 4.3 договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі 7326,000 грн. (на період будівництва) та 36 352 грн. (на період експлуатації).

Але, як стверджує прокурор, відповідач свої договірні обов'язки належним чином не виконує.

Так, відповідно до листа ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 03.02.2014 р. № 453/9/15-52-15-03 заборгованість відповідача з орендної плати за землю становить 10277,14 грн. При цьому прокурор вказує, що з метою погашення заборгованості ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на адресу відповідача направлено податкову вимогу № 11 від 08.01.2013 р., однак сума заборгованості не погашалась відповідачем.

Наразі прокурор посилається на те, що несплата ТОВ „Ікар" орендної плати за землю призводить до ненадходження грошових коштів до бюджету, що порушує інтереси держави, у зв'язку з чим заступником прокурора заявлено даний позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2014 р. позовну заяву Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1068/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

В засіданні суду 13.05.2014 р. прокурором було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій прокурор вказує, що з урахуванням часткової оплати заборгованості та пені заборгованість відповідача з орендної плати за землю складає в сумі 9545,58 грн. Таким чином, прокурор просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав повністю.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 р. № 4305-IV було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Ікар" та останньому за рахунок земель міста (землі житлової та громадської забудови) надано земельну ділянку площею 0,0220 га за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоєдівська, 28, в довгострокову оренду, терміном на 25 років (в тому числі терміном на 3 роки на період будівництва). Також вказаним рішенням було затверджено договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та відповідачем

10 жовтня 2005 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ікар" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 договору позивач як орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 р. № 4305-IV надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 220 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоєдівська, 28, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. Вказаний договір укладено строком на 25 років в тому числі терміном на 3 роки на період будівництва) для будівництва та експлуатації магазину автозапчастин з комплексом обслуговування.

Згідно п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 73384 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі у розмірі 7326, 00 грн. на рік (на період будівництва), 36652,00 грн. на рік (на період експлуатації).

В п. 4.2 договору передбачено, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради № 4247-ІV від 15.07.2005 р. у відповідності до протоколу узгодження ставки та розміру орендної плати, та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, до місцевого бюджету Малиновського району на рахунок одержувача - ВДК в м. Одесі, № 33217812500007, код бюджетної класифікації 13050200. При цьому орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель" (п. 4.3 договору).

Згідно п. 4.4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.1, 6.3 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється у відповідності до проекту відведення, у 3-хденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

В п. 14.1 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі".

Так, за положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України обов'язковий до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2005 року за № 040550500368.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2006 р. Одеська міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Ікар" (орендар) склали акт прийому-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. М'ясоєдівська, 28, що передається в оренду ТОВ „Ікар", відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду земельну ділянку на виконання вищевказаного договору оренди від 10.10.2005 р.

Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 220 кв.м.

Між тим, як вказує прокурор, відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за вказаним договором оренди від 10.10.2006 року щодо внесення орендної плати.

Так, рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/2068/13 було задоволено позов заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та стягнуто з ТОВ „Ікар" заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 39369,70 грн., який існував станом на 30.06.2013 р.

При цьому, за ствердженнями прокурора, відповідач продовжував ухилятися від договірних зобов'язань, в результаті чого починаючи з липня 2013 року у нього виник новий борг з орендної плати.

Разом з тим, як з'ясовано судом та не оспорено відповідачем, останнім орендна плата не сплачувалась своєчасно за період з липня 2013 р. по квітень 2014 року, тому заборгованість за вказаний період складала 27748,60 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено 09.12.2013 р. - 10000,00 грн. та 24.04.2014 р. - 10277,14 грн. Відтак, на день розгляду справи сума боргу відповідача за вказаний розрахунковий період складає 7471,46 грн. (27748,60 грн. - 10000,00 грн. - 10277,14 грн.).

Зазначене підтверджується також довідкою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 29261/19-003 від 26.10.2012 р. (а.с. 135-136).

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 21 вказаного Закону визначало, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі", у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...".

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту „в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 7471,46 грн.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.

Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 4.6 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочки.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов'язку щодо перерахування щомісячно орендної плати, суд вважає правомірним нарахування пені на суму несплаченої орендної плати, розрахунок якої здійснено податковою інспекцією, що контролює надходження платежів по орендній платі за землю. Згідно вказаного розрахунку залишок несплаченої пені станом на 30.04.2014 р. складає 2074,12 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті за оренду землі складає 9545,58 грн. При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач визнав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі ; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, слід зазначити, що Одеська міська рада є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права комунальної власності на землю, права якого порушено з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме Одеська міська рада може виступати позивачем, адже за положеннями п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями у межах міста Одеси покладено на Одеську міську раду.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що на 01.01.2014 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2014 році позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить 1827,00 грн. (1218 грн. х1,5).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ікар" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 9545,58 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ікар" (65069, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 22, кв. 15; код ЄДРПОУ 24767798) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 9545/дев'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять/грн. 58 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ікар" (65069, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 22, кв. 15; код ЄДРПОУ 24767798) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2014 р.

Суддя Петров В.С.