Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/3215/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3215/14 20.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"

до Комунального підприємства "Притулок для тварин"

про повернення грошових коштів 5 323,47 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Калинич О.М. (дов. б/н від 25.02.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Притулок для тварин" (далі по тексту - відповідач) про повернення грошових коштів 5 323,47 грн. та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3215/14, розгляд справи призначено на 15.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/3215/14 передано для розгляду судді Сіваковій В.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року справу прийнято до провадження судді Сівакової В.В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року справу № 910/3215/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 20.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції суду відповідачеві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Позовні вимоги мотивовані неповерненням на вимогу позивача відповідачем грошових коштів передплати за послуги надані за договором від 26.09.2012 року, які були надані не в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2012 року між позивачем, як замовником за умовами договору, та відповідачем, як виконавцем за умовами договору, був укладений договір про надання послуг по вилову тварин з подальшим утриманням їх у притулку (далі за текстом - договір), відповідно до якого за письмовим замовленням замовника протягом визначеного в договорі строку виконавець зобов'язався на платній основі надавати послуги по вилову на території замовника по вул. Лаврська 16 в м. Києві безпритульних тварин з подальшим їх утриманням в притулку, а замовник зобов'язався сплатити на користь виконавця за надані послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору замовник надає виконавцю письмове замовлення на вилов безпритульних тварин із зазначенням місць знаходження тварин (адреси), кількості тварин, прізвища та посади відповідальної особи, яка представляє замовника та засоби зв'язку замовника.

Відповідно до п. 3.1. замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця за кількість тварин, зазначених у замовленні, на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури та акту приймання-передачі наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання документів вказаних в зазначеному пункті.

В п.3.2. договору встановлено вартість вилову однієї тварини - 1 593,68 грн. До вартості послуги входить утримання тварини в притулку та надання ветеринарної допомоги.

Відповідно до п. 5.1 договору, договір діє до 31 грудня 2012 року. При цьому, умовами договору не передбачено пролонгації дії договору.

08 жовтня 2012 року замовником здійснено оплату на підставі наданого відповідачем рахунку № 164 від 03.10.2012 року по вилову семи тварин згідно умов даного договору повністю в сумі 11 155,76 грн. (копії банківської виписки наявна в матеріалах справи). Проте, сторонами договору акт про надання послуг № 237 було підписано тільки 17 жовтня 2012 року, який засвідчив фактичне надання послуг відповідачем позивачеві по вилову чотирьох тварин на загальну суму 6374,72 грн.

У зв'язку із тим, що замовник сплатив за послуги, які фактично не були надані виконавцем, позивач як замовник неодноразово звертався до виконавця з листами та претензією із вимогою про повернення переплачених грошових коштів (копії листів та претензії наявні в матеріалах справи). При цьому, до матеріалів справи позивачем додані докази відправлення відповідачу/отримання відповідачем тільки претензії Вих. № 33 від 29.01.2013 року про повернення грошових коштів на загальну суму 4781, 04 грн. Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних та пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Відповідач правом на спростування викладеного у позові не скористався, відзив у справі не подав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір №101/154 від 26 вересня 2012 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг по вилову чотирьох тварин, а позивачем було здійснено передоплату за послуги по вилову семи тварин, що підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово вимагав від відповідача повернення грошових коштів передплати за послуги в розмірі 4 781, 04 грн. (1 593,68 грн. *3 = 4781,04 грн.) При цьому, матеріали справи доказів повернення такої передплати та/або доказів надання послуг на зазначену суму, та/або доказів не настання у виконавця обов'язку щодо надання послуг на вказану суму за договором не містять.

При цьому, з 31 грудня 2012 року договір № 101/154 припинив свою дію.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що ст. 1212 ЦК України не встановлює конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів переплати 31.01.2013 року, саме з цієї дати у відповідача перед позивачем виник обов'язок повернути грошові кошти переплати, а строк виконання обов'язку відповідача по поверненню таких коштів сплив 07.02.2013 року.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять, як і доказів надання послуг на суму, обумовлену договором та сплачену позивачем.

Оскільки, відповідачем за договором фактично було надано послуг по вилову 4 - ох тварин, а не 7-ми, грошові кошти в розмірі 4 781, 04 грн. на момент розгляду справи утримуються відповідачем без достатніх правових підстав, і підлягають поверненню позивачу, відповідний обов'язок виник у відповідача з 31.01.2013 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження повернення грошових коштів передплати у розмірі 4781,04 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 4 781,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих 4781,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі пункту 6.4 договору, Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 307,70 грн. пені за період з 17.10.2012 року та 28.02.2014 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від вартості послуг, вказаної в п.3.2. договору.

Зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, сторонами в правовідносинах щодо повернення грошових коштів на вимогу позивача письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по такій вимозі неустойкою. Посилання позивача при обґрунтуванні вимог по стягненню пені на п. п. 6.3. та/або 6.4. договору не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відносини між сторонами стосовно повернення грошових коштів переплати виникли на підставі ст. 1212 ЦК України та вимоги позивача, а не договору.

Крім того, суд наголошує, що п. 6.3 договору, стосується відповідальності позивача, а п. 6.4 договору встановлює відповідальність виконавця за невиконання договірного зобов`язання (яким є саме надання послуги по вилову та утримання тварин), виконання якої позивач не вимагає та припинилося, в зв`язку з припиненням дії договору.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 307,70 грн. не підлягають задоволенню .

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 17.10.2012 року по 28.02.2014 року в розмірі 196, 48 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 196, 48 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів переплати 31.01.2013 року, відповідно саме з цієї дати у відповідача перед позивачем виник обов'язок повернути грошові кошти переплати, і строк виконання обов'язку відповідача по поверненню таких коштів сплив 07.02.2013 року. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що період прострочення відповідача грошового зобов'язання по поверненню коштів передплати становить з 08.02.2013 року по 28.02.2014 року. За розрахунком суду сума 3 % річних за вказаний період становить 151, 68 грн., сума інфляційних нарахувань становить 52, 55 грн. Оскільки, при вирішенні справи суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань задовольняються судом відповідно до розрахунку позивача.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню частково за розрахунком суду, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Підсумовуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно отримані 4 781, 04 грн., 151, 68 грн. 3 % річних та 38, 25 грн. інфляційних втрат.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Притулок для тварин» (04073, м. Київ, пров. Бондарський, буд. 13-19-А; код ЄДРПОУ 32620706; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16; код ЄДРПОУ 00308146) 4 781 (чотири тисячі сімсот вісімдесят одну) грн. 04 коп. заборгованості, 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 68 коп. 3 % річних, 38 (тридцять вісім) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 1 706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 02 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко