Рішення

від 22.05.2014 по справі 905/2698/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2014 Справа № 905/2698/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м.Донецьк

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд», м. Донецьк

про: стягнення 7748грн.47коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Давидова О.А. (довіреність від 01.11.13р.); Маленький О.В. (довіреність від 01.11.13р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд», про стягнення суми основного боргу у розмірі 7095грн.00коп., 3% річних у розмірі 74грн.86коп., пені у розмірі 327грн.87коп., інфляційних втрат у розмірі 250грн.74коп., що разом становить 7748грн.47коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом № 39/11-п від 27.11.2013р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги.

Ухвалою суду від 17.04.2014р. провадження у справі №905/2698/14 було порушено, судове засідання призначено на 29.04.2014р.

З метою надання відповідачу права на захист, у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали суду від 16.04.2014р., розгляд справи було відкладено на 22.05.2014р., але відповідач у судове засідання 22.05.2014р. своїх представників знов не направив, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим ГПК України , не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.05.2014р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд», знаходиться за адресою: 83071, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, буд. 264 «А». Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

22.05.2014р. представники позивача до судового засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

27.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромзбут», (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд» (замовник) був укладений договір № 39/11-п про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору замовник протягом всього строку дії договору зобов'язаний надати первізнику для перевезення вантаж, а перевізник в свою чергу зобов'язаний перевезти довірений йому вантаж автомобільним транспортом в обсягах, напрямках та строки відправлення, визначені замовником та узгоджені сторонами, а також видати такий вантаж, після його доставки уповноваженій особі (вантажоодержувачеві).

Відповідно до п. 1.2 договору сторони дійшли згоди, що обсяги, строки відправлення та умови доставки вантажу, місце доставки вантажу, маршрут прямування, особливі та додаткові умови, а також вартість окремого перевезення встановлюються в узгодженій сторонами додатковій угоді та/або письмових та/або усних замовленнях замовника.

Вартість наданих перевізником за договором послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, зазначається в додаткових угодах та/або замовленнях (письмових/усних), попередньо узгоджених з перевізником (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість всіх перевезень визначається як загальна складена сума, яка зазначена у всіх актах наданих послуг.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що вартість послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом може переглядатись за взаємною угодою сторін або в односторонньому порядку перевізником з урахуванням змін вартості ціни на ГСМ.

За умовами п.3.4 договору оплата послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу перевізником, здійснюється замовником в національній валюті України - гривні з урахуванням банківських реквізитів перевізника, в безготівковій формі шляхом прямого перерахування таких грошових коштів на поточний рахунок перевізника, протягом 7-ми банківських днів з моменту фактичної послуги з перевезення вантажів, що підтверджується передачею вантажу вантажоодержувачу. Фактичне надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом оформлюється Актом наданих послуг.

За перевезення вантажу замовник зобов'язаний здійснити перевізнику оплату, інформація про яку додатково визначається у відповідних Актах надання послуг (п.3.5. договору).

За умовами п.7.1 договору, договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами, що передбачає нанесення підписів уповноваженими представниками перевізника та замовника, а також нанесенням печаток підприємств сторін на даний формальний носій та діє до 31.12.2014р. включно. Якщо за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії договору ні одна зі сторін письмово не повідомить про це іншу сторону, тоді такий договір вважається продовженим на тих умовах ще на один календарний рік.

Сторони уклали Додаткову угоду №1 від 27.11.2013р. до договору, якою погодили, що перевізник надає, а замовник приймає автотранспортні засоби для перевезення вантажу за маршрутом, зазначеному в акті виконаних робіт:

- с. Хлібодарівка Волноваського р-ну Донецької обл. - м Донецьк, пр. Таманський, відповідно до ціни 43грн. за 1 тн. перевезеного вантажу, в т.ч. ПДВ.

Договір та Додаткова угода до нього підписані директорами підприємств та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором № 39/11-п від 27.11.2013р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажів автотранспортом у загальному розмірі 7095грн.00коп., але послуги залишилися повністю не оплаченими відповідачем, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7095грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимгою № 75 від 11.03.2014р. про сплату суми заборгованості в розмірі 7095грн.00коп., про направлення якої свідчить фіскальний чек від 13.03.2014р.

Оскільки заборгованість у розмірі 7095грн.00коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу в розмірі 7095грн.00коп., 3% річних у сумі 74грн.86коп., пені в сумі 327грн. 87коп., інфляційних втрат у розмірі 250грн.74коп. Підставою позову є договір № 39/11-п від 27.11.2013р. про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Договір № 39/11-п від 27.11.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору 39/11-п від 27.11.2013р., позивач зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів автотранспортом, а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору 39/11-п від 27.11.2013р. відповідно до актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № У-18 від 27.11.2013р. на суму 2580грн. та №У-20 від 28.11.2013р. на суму 4515грн.00коп. відповідач отримав від позивача послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 7095грн.00коп.

Вищезазначені акти скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд» без будь-яких заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань. Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що роботи виконані (послуги надані) у повному обсязі і належною якістю.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів прийнямання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 39/11-п від 27.11.2013р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, за умовами п.3.4 договору оплата послуг пов'язаних з перевезенням вантажу перевізником, здійснюється замовником в національній валюті України - гривні з урахуванням банківських реквізитів перевізника, в безготівковій формі шляхом прямого перерахування таких грошових коштів на поточний рахунок перевізника, протягом 7-ми банківських днів з моменту фактичної послуги з перевезення вантажів, що підтверджується передачею вантажу вантажоодержувачу. Фактичне надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом оформлюється актом наданих послуг.

Позивач стверджує, що послуги залишилися неоплаченими відповідачем у розмірі 7095грн.00коп., тобто у повному обсязі.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Таким чином, враховуючи передбачені п.3.4 умови договору щодо строків оплати, за актом №У-18 від 27.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 06.12.2013р., а вже з 07.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг; за актом №У-20 від 28.11.2013р. граничний строк оплати послуг настав для відповідача 09.12.2013р., а вже з 10.12.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг.

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду строк оплати за актами вже настав.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи двостороннього акту звірки-взаєморозрахунків між сторонами за підписом директора ТОВ «Автотрансбуд» та ТОВ «Донпромзбут», за договором №39/11-п за актами №У-18 від 27.11.2013р. та №У-20 від 28.11.2013р. у відповідача перед позивачем станом на 01.12.2013р. значиться заборгованість у розмірі 7095грн. 00коп.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 7095грн.00коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, крім того, зазначена заборгованість станом на 15.05.2014р. підтверджується довідкою № б/н від 15.05.2014р. за підписом директора ТОВ «ДОНПРОМЗБУТ» Кулик А.Ю., суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7095грн.00коп підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 74грн.86коп., яка нарахована відповідно до розрахунку за період:

за актом №У-18 від 27.11.2013р. з 10.12.2013р. по 17.04.2014р. на суму 2580грн.

за актом №У-20 від 28.11.2013р. з 11.12.2013р. по 17.04.2014р. на суму 4515грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних на суму за формулою: С х 3 х Д : 365(2013)365(2014) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраного позивачем періоду нарахування, дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати наданих послуг з перевезення вантажу автотрапнспортом, позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 327грн.87коп, яка нарахована відповідно:

за актом №У-18 від 27.11.2013р. з 10.12.2013р. по 17.04.2014р. на суму 2580грн.

за актом №У-20 від 28.11.2013р. з 11.12.2013р. по 17.04.2014р. на суму 4515грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, у п. 4.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати відповідно до розділу 3 договору замовник зобов'язаний сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, який слідує за днем, в якому виникло таке зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи висновки зроблені раніше стосовно початку періоду прострочення оплати отриманих послуг, позивачем вірно обраний період нарахування пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд перевіривши розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що заявлений розмір пені не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 327грн.87коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач у позові просить суд також стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 250грн.74коп., визначивши у розрахунку період заборгованості за актом №У-18 від 27.11.2013р. з 10.12.2013р. по 17.04.2014р., період заборгованості за актом №У-20 від 28.11.2013р. з 11.12.2013р. по 17.04.2014р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд» про стягнення суми основного боргу у розмірі 7095грн.00коп., 3% річних у розмірі 74грн.86коп., пені у розмірі 327грн.87коп., інфляційних втрат у розмірі 250грн.74коп.- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансбуд» (83071, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Стратонавтів, буд. 264-А, код ЄДРПОУ 36168793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» (83005, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Рєчна, буд. 42, кв. 115, код ЄДРПОУ 37086882) суму основного боргу у розмірі 7095грн.00коп., 3% річних у розмірі 74грн.86коп., пеню у розмірі 327грн.87коп., інфляційні втрати у розмірі 250грн.74коп., судовий збір у розмірі 1827грн.00коп.

У судовому засіданні 22.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова