Рішення

від 27.05.2014 по справі 909/1550/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 909/1550/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О. ,

при секретарі судового засідання Кричовський Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк",

пр.Перемоги,15, м. Луцьк, Волинська область,43005

до відповідача: Приватного багатопрофільного підприємства "Базис"

вул. Галицька, 34 "А", м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 83379,68 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

за участю представників сторін:

Від позивача: Хорощак Є. П.- керівник (паспорт серія НОМЕР_2 Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 21.березня 1997 р.)

Від відповідача представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача, Приватного багатопрофільного підприємства "Базис" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором №0501/07 від 05.01.07 в сумі 83379,68 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки TOYOTA Rav 4, 2006 року випуску, шасі (кузов) № JTMBH31V905019551, колір сірий, тип- ТЗ легковий, Уніерсал - В, реєстраційний № АТ 3500 АІ, який належить на праві власності відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АТС № 010115, виданого 05.01.2007 першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ.

Відповідно до п.1.1 Статуту ПАТ "Західінкомбанк", створений внаслідок реорганізації шляхом перетворення товариство з обмеженою відповідальністю комерційного банку "Західінкомбанк" в публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк". Банк є повним правонаступником всіх прав та обов"язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку "Західінкомбанк".

Позивачем, 27.05.14, подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв"язку з допущенням помилки при нарахування процентної ставки просить зменшити суму позовних вимог та стягнути з Відповідача кредитну заборгованість у сумі 80732,02грн., з яких: 34546,10грн. - заборгованість по кредиту; 33260,04грн. - заборгованість по відсотках; 2329,26грн. - пеня; 10596,62 - штраф.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права, а також охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд приймає до уваги те, що у п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006р." від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Як вбачається із змісту позовної заяви, заяви про зменшення позовних вимог та встановлено в судових засіданнях, між Позивачем, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" та Відповідачем, Приватне багатопрофільне підприємство "Базис", 05.01.2007, був укладений кредитний договір № 0501/07.

Відповідно до умов вказаного договору, Позивач зобов"язувався надати Відповідачу грошові кошти для купівлі автомобіля у розмірі 135507,36грн. на умовах, визначених даним кредитним договором , із сплатою 19% річних та кінцевим терміном користування кредитними коштами до 05.01.2011 включно.

Відповідач, в свою чергу зобов"язувався використовувати кошти за цільовим призначенням, забезпечити своєчасне повернення одержаних грошових коштів, сплату нарахованих відсотків та належне виконання умов договору.

Згідно п.1.4 кредитного договору , Відповідач зобов"язувався сплачувати процентну ставку за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Спалчувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 19% річних з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахуванням коштів на рахунок Позивача. (п.3.2.4 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору , проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

На виконання договірних зобов"язань, у відповідності до п.3.1.2 договору, Позивач надав Відповідачу кредитні кошти в сумі 135507,36 грн. із сплатою 19% річних та кінцевим терміном користування кредитними коштами до 05.01.2011 включно.

Однак, в порушення договірних зобов"язань, Відповідач не проводив сплату кредиту та процентів за його користування, а тому станом на 15.12.2013, утворилась заборгованість в сумі 67806,14грн., з яких 34546,10грн. - заборгованість по кредиту; 33260,04грн.- заборгованість по простроченим процентам.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що за порушення строків повернення та сплати грошових сум, згідно вимог будь-якого з п.3.23., 3.2.4, 3.2.8, 3.2.10, 3.2.11, 6.5 даного договору Відповідач зобов"язується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки на рахунок Позивача, що не звільняє Відповідача від виконання умов даного договору.

На підставі наведеної договірної умови, Відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 2329,26грн..

Пунктом 3.2.15 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту Відповідач зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

На підставі наведеної договірної умови, Відповідачу нарахований штраф за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 10596,62грн..

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за кредитним договором №0501/07 від 05.01.07, станом на 15.12.2013, згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за розрахунком Позивача складає 80732,02 грн., що і є ціною позову.

З метою забезпечення належного виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за кредитним договором, між сторонами, 05.01.2007, було укладено Договір застави, згідно якого банку передано в заставу належне Відповідачу рухоме майно, а саме: легковий автомобіль марки TOYOTA Rav 4, 2006 року випуску, шасі (кузов) № JTMBH31V905019551, колір сірий, тип- ТЗ легковий, Уніерсал - В, реєстраційний № АТ 3500 АІ, який зареєстровано 05.01.2007 першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ. Зазначений автомобіль належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АТС №010115, виданого 05.01.2007 першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ.

Згідно п. 1.1 договору застави, у разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, Позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки, Відповідач в добровільному порядку не погасив суму кредитної заборгованості, Позивач в позовній заяві просить суд стягнути борг за рахунок заставленого майна Відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання нез"явився, однак надіслав суду клопотання в якому суму позову визнає частково та просить суд при винесенні рішення звернути стягнення на грошові кошти , а не на предмет застави.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представника позивача в обгрунтування позовних вимог , дослідивши обставини у справі і подані сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України , суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню із слідуючих підстав:

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Між сторонами у даній справі, 05.01.2007, укладено кредитний договір № 0501/07.

Відповідно до умов вказаного договору, Позивач зобов"язувався надати Відповідачу грошові кошти для купівлі автомобіля у розмірі 135507,36грн. на умовах, визначених даним кредитним договором , із сплатою 19% річних та кінцевим терміном користування кредитними коштами до 05.01.2011 включно.

Відповідач, в свою чергу зобов"язувався використовувати кошти за цільовим призначенням, забезпечити своєчасне повернення одержаних грошових коштів, сплату нарахованих відсотків та належне виконання умов договору.

Відповідно до статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого порушеного права або інтересу.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 526 ЦК України визначено , що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, в порушення договірних зобов"язань, Відповідач не проводив сплату кредиту та процентів за його користування, а тому станом на на 15.12.2013, утворилась заборгованість в сумі 67806,14грн., з яких 34546,10грн. - заборгованість по кредиту; 33260,04грн.- заборгованість по простроченим процентам.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що за порушення строків повернення та сплати грошових сум згідно вимог будь-якого з п.3.23., 3.2.4, 3.2.8, 3.2.10, 3.2.11, 6.5 даного договору Відповідач зобов"язується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки на рахунок Позивача, що не звільняє Відповідача від виконання умов даного договору.

На підставі наведеної договірної умови, Позивачем правомірно нараховано Відповідачу пеню за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 2329,26грн..

Пунктом 3.2.15 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту Відповідач зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

На підставі наведеної договірної умови, Позивачем правомірно нараховано Відповідачу штраф за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 10596,62грн..

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №0501/07 від 05.01.07, станом на 15.12.2013, становить 80732,02 грн., є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За приписами ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Оскільки, між сторонами був укладений договір застави , та враховуючи те, що Відповідач не проводить сплату кредитної заборгованості у спосіб, визначений кредитним договором, Позивач правомірно просить суд звернути стягнення суми боргу на предмет застави, визначений договором застави від №1-д від 05.01.2007.

Статтею 590 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

З врахуванням наведеної норми закону, суд вважає необхідним звернути стягнення суми боргу , яка складає 80732,02 грн. на майно боржника, відповідно до укладеного договору застави.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на Відповідача стягнувши їх на користь Позивача.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 509, 526, 572, 590, 1054 ЦК України , ст.1, 19, 20 Закону України "Про заставу", керуючись ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до Відповідача, Приватного багатопрофільного підприємства "Базис" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 80732,02грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Стягнути з Відповідача, Приватне багатопрофільне підприємство "Базис" (вул. Галицька, 34 "А", м. Івано-Франківськ, код 31524555) на користь Позивача, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" ( пр.Перемоги,15, м. Луцьк, Волинська область, код 19233095) 80732,02 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов"язань за кредитним договором №0501/07 від 05.01.07, шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки TOYOTA Rav 4, 2006 року випуску, шасі (кузов) № JTMBH31V905019551, колір сірий, тип- ТЗ легковий, Уніерсал - В, реєстраційний № АТ 3500 АІ, який зареєстровано 05.01.2007 першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ та належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АТС №010115, виданого 05.01.2007 першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ.

Стягнути з Відповідача, Приватне багатопрофільне підприємство "Базис" (вул. Галицька, 34 "А", м. Івано-Франківськ, код 31524555) на користь Позивача, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" ( пр.Перемоги,15, м. Луцьк, Волинська область, код 19233095) - 1720,50грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.14

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"