Постанова

від 14.04.2014 по справі 804/3119/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 804/3119/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді :Конєвої С.О. при секретарі судового засідання:Берднику С.О. за участю представників сторін:

від позивача: Ткачов М.К.

від відповідача: Шипілов А.С., Курбацька Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховська хвиля» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування п.2-5 припису від 05.02.2014р. №4-1122-5-3, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховська хвиля» звернулося з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області та просить скасувати пункти 2-5 припису відповідача від 05.02.2014р. №4-1122-5-3.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає п.2-5 оспорюваного припису такими, що винесені з порушенням положень Конституції України, Законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1218 ( далі - Порядок №1218). Позивач зазначає, що п.2 припису є неправомірним з огляду на те, що приписами ст.17 Закону України «Про відходи» проведення інвентаризації джерел утворення відходів не передбачено, а тому обов'язок по проведенню такої інвентаризації у позивача відсутній, окрім того, порядок проведення інвентаризації відходів та оформлення її результатів чинним законодавством України не визначений, а тому провести таку інвентаризацію вважає неможливим. Також позивач посилається і на те, що підприємство не здійснює діяльності зі збирання, перевезення, збереження, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення відходів, а тому не є суб'єктом поводження з відходами у розумінні ст. 13 Закону України «Про відходи», несанкціонованого скидання і розміщення відходів позивачем, у тому числі побутових не було встановлено під час перевірки, при цьому, позивач вказує на те, що ним укладено договір №3 від 14.01.2014р. на вивіз побутових відходів з КП «Джерело». Пункт 3 припису позивач також вважає протиправним посилаючись на те, що позивач не здійснює самостійне розміщення (зберігання та захоронення) відходів у спеціально відведених місцях, всі відходи вивозяться спеціалізованим підприємством згідно вищевказаного укладеного договору, а тому, вважає, що позивач не повинен отримувати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, при цьому, вказує на те, що позивача не включено до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів згідно п. 10-15 Порядку № 1218. Також позивач посилається і на те, що відповідна земельна ділянка позивачеві для розміщення відходів органами місцевого самоврядування не надавалась та згідно до ст.1 Закону України «Про відходи» тимчасове накопичення відходів у контейнерах та урнах не є розміщенням відходів у розумінні вказаної норми. Пункт 4 припису позивач вважає також протиправним посилаючись на те,що ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не передбачає положень щодо недопущення змішування відходів різних за своїми морфологічними ознаками, позивач не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами, а тому, вважає, що обов'язок виконати п.4 припису у позивача відсутній. Окрім того, позивач вважає також протиправним і п.5 припису з огляду на те, що підприємство позивача чи об'єкт, який ним експлуатується, не включено до реєстру об'єктів утворення,оброблення та утилізації відходів та не отримувало повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і термін їх реєстрації, а тому вимоги п. 5 припису щодо організації первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються та збираються на підприємстві є протиправними у зв'язку з чим, на думку позивача, п.2-5 вказаного припису не відповідають ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що при перевірці підприємства позивача були виявлені відходи діяльності підприємства, а саме: зіпсоване сіткове обладнання, поправочні снасті для сіток, промаслене ганчір'я та інше. Відповідач вказує на те, що згідно ст.ст.9,17 Закону України «Про відходи» позивач є суб'єктом права власності на відходи, а тому повинен здійснювати діяльність за наявності ліміту на утворення та розміщення відходів виробництва, відповідно до ст.ст.32,33 вказаного Закону не допускати змішування відходів різних за своїми морфологічними ознаками як суб'єкт господарювання у сфері поводження з відходами, згідно до ст.27 Закону України «Про відходи» організувати ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються та збираються на підприємстві з огляду на те, що позивач здійснює діяльність, пов'язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств та до груби 05 Державного класифікатора відходів ДК 005-96 затвердженого наказом Держкомстату України від 29.02.1996р. №89 включено відходи, що утворені від добування риби та продуктів рибальства, у зв'язку з чим на підприємстві позивача при здійсненні господарської діяльності можуть утворюватися наведені відходи.

У ході судового розгляду справи судом встановлено наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховська хвиля» зареєстровано 06.03.2008р. як юридична особа Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Капулівка, вул. Портова буд. 3-А, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 23.03.2012р., та копією довідки статистики від 06.09.2012р.(а.с.11-12).

У період з 23.01.2014р. по 05.02.2014р. на підставі наказу від 30.12.2013р., направлення на перевірку від 30.12.2013р. посадовою особою відповідача було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів ТОВ «Каховська хвиля» за результатами якої було складено акт від 05.02.2014р. за яким встановлено наступні порушення, а саме:

- інвентаризація джерел утворення відходів відсутня, норми утворення,їх склад і властивості не визначено, первинний поточний облік кількості відходів, які можуть утворюватись, не ведеться. Ліміти на утворення та розміщення відходів виробництва на підприємстві відсутні в порушення ст.ст.17,32,33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- первинний поточний облік кількості відходів, які можуть утворюватись не ведеться, статистична звітність за формою 1 ВТ (відходи) не складається в порушення вимог ст.ст.17,27 Закону України «Про відходи»;

- спостерігається змішування відходів різних за своїми морфологічними ознаками в порушення вимог ст.ст.17,33 Закону України «Про відходи» (а.с.15-19).

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем було прийнято припис №4-1122-5-3 від 05.02.2014р. за яким позивачеві приписано, зокрема:

- п.2 припису - провести інвентаризацію джерел утворення відходів, визначити норми утворення, їх склад і властивості згідно до постанови КМУ від 01.11.1999р. №2034 «Про затвердження порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів»(далі - Порядок №2034), ст.ст.17,33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- п.3 припису - діяльність підприємства здійснювати за наявності ліміту на утворення та розміщення відходів виробництва згідно ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.32, 33 Закону України «Про відходи»;

- п.4 припису - не допускати змішування відходів різних за своїми морфологічними ознаками ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»,п.ж) ст.17, ч.6 ст.33 Закону України «Про відходи;

- п.5 припису - організувати ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються та збираються на підприємстві згідно ст.ст.17,27,33 Закону України «Про відходи (а.с.14).

Позивач вважає, що п.2-5 вищевказаного припису винесено відповідачем з порушенням положень Конституції України, Законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1218, оскільки позивач не є суб'єктом поводження з відходами, не включений до переліку власників відходів, яким необхідно одержувати ліміти на утворення та розміщення відходів, не здійснює діяльність зі збирання, перевезення,збереження,оброблення, утилізації, знешкодження або захоронення відходів.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України «Про відходи» встановлено, що суб'єкти діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема:

- визначати склад і властивості відходів, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються збираються перевозяться,зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність в установленому порядку;

- не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищеної екологічної безпеки.

За приписами ст. 26 вищевказаного Закону, державний облік та паспортизація відходів здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 27 Закону України «Про відходи» з метою забезпечення збирання, оброблення,збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначається номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.

Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 32 Закону України «Про відходи» встановлено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, проводити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 33 вищевказаного Закону, встановлює вимоги зберігання та видалення відходів згідно якої забороняється, змішування чи захоронення відходів для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Також, ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» регулює основні принципи охорони навколишнього природного середовища.

За приписами ст.55 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на 05.02.2014р.) суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів із додержанням санітарних та екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

В той же час, ст.1 Закону України «Про відходи» визначені наступні терміни:

- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях та об'єктах;

- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

- відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища,полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;

- поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворення відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Статтею 13 Закону України «Про відходи» встановлено, що суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземні та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Також, п.1 Порядку № 2034 визначено, що цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійснення операцій поводження з ними.

Так як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і матеріалами справи, ТОВ «Каховська хвиля» здійснює діяльність, пов'язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм згідно ліцензії Серія АЕ №186272 з терміном дії з 29.03.2013р. по необмежений, що підтверджується змістом акту перевірки (а.с.17 -зворот).

Також згідно даних довідки статистики від 06.09.2012р. видно, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є прісноводне рибальство; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля (а.с.12).

Таким чином, з наведених вище доказів вбачається, що ТОВ «Каховська хвиля» не здійснює діяльність, яка пов'язана із утворенням відходів та діяльність, яка пов'язана із поводженням з відходами згідно наведеним вище видам діяльності за КВЕД, а тому позивач не є суб'єктом у сфері поводження з відходами, оскільки не здійснює своєї діяльності із збирання, перевезення, збереження,оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення відходів, а також не здійснює скидання і розміщення відходів.

Окрім того, у ході судового розгляду справи було встановлено, що позивачу не надавалась земельна ділянка для розміщення відходів з урахуванням того, що згідно ст. 21 Закону України «Про відходи» до повноважень органів місцевого самоврядування належать питання щодо прийняття рішень про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Також, як встановлено в судовому засіданні, позивачем 14.01.2014р. було укладено договір на вивезення побутових відходів № 3, який укладений із суб'єктом поводження з відходами - Комунальним підприємством» «Джерело» за умовами якого комунальне підприємство взяло на себе зобов'язання по вивезенню твердих побутових відходів, а позивач зобов'язувався своєчасно оплатити ці послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах передбачених цим договором (а.с.21).

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм та вище встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що тимчасове накопичення відходів в контейнерах та урнах, які не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами, до їх подальшої передачі спеціалізованим організаціям не є розміщенням відходів та поводженням з відходами у розумінні ст.1 Закону України «Про відходи».

Слід також зазначити, що згідно п.10-11 Порядку №1218, передбачено порядок розроблення затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів за умовами якого обласні державні адміністрації за поданням райдержадміністрації до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Мінприроди, обласні державні адміністрації до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Згідно з п.5 Правил ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою КМУ від 31.08.1998р. №1360, складання і ведення реєстру здійснюють, обласні державні адміністрації за участю територіальних органів Держсанепідслужби.

Отже, з аналізу наведених норм видно, що суб'єкт господарювання повинен бути включений до відповідного реєстру, отримання дозволу суб'єкта господарювання у сфері поводження з відходами та затвердження ліміту на утворення та розміщення відходів передують обов'язку районних державних адміністрацій та обласних держадміністрацій вчинити певні дії, зокрема, направити відповідне повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано представниками відповідача у ході судового розгляду справи, відсутні жодні докази, які б свідчити про перебування позивача в реєстрі власників об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та направлення обласною держадміністрацією на адресу позивача повідомлення про необхідність подання на погодження проекту лімітів на утворення та розміщення відходів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів, не є обов'язковими для всіх без виключення суб'єктів господарювання, а лише для тих, які є власниками відходів зареєстровані в реєстрі об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та є суб'єктами у сфері діяльності поводження з відходами.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано представниками відповідача будь-якими належними та допустимими доказами, позивач не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами, оскільки не здійснює свою діяльність зі збирання, оброблення, розміщення, утилізації відходів.

За приписами п.4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій.

У даному випадку, вбачається,що змістом акту перевірки від 05.02.2014р. не було встановлено утворення позивачем будь-яких відходів, пов'язаних з його господарською діяльності (добуванням риби), при цьому, зазначено про те, що спостерігається змішування відходів різних за своїми морфологічними ознаками, однак жодних доказів вказаному не наведено в акті та суду не надано з урахуванням того, що позивач не є суб'єктом поводження з відходами.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представниками відповідача жодних доказів законності та правомірності прийняття п.2-5 оспорюваного припису, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства України та встановлених обставин у справі, суду не надано.

Не надано також і доказів, які б свідчили про встановлення у ході проведення перевірки наявності у позивача відходів, пов'язаних з добуванням риби.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представників відповідача на те, що позивач здійснює діяльність, пов'язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм та до груби 05 Державного класифікатора відходів ДК 005-96 затвердженого наказом Держкомстату України від 29.02.1996р. №89 включено відходи, що утворені від добування риби та продуктів рибальства, у зв'язку з чим на підприємстві позивача при здійсненні господарської діяльності можуть утворюватися наведені відходи, з огляду на те, що відповідачем не доведено встановлення у ході проведення перевірки наявності у позивача відходів від добування риби, а сама можливість утворення таких відходів не є підставами для зобов'язання позивача отримати дозволи, затвердити ліміти, провести інвентаризацію та вести первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються з урахуванням того, що позивач не здійснює свою діяльність, пов'язану з поводженням з відходами та не є суб'єктом господарювання у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, з урахуванням ч.3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що пункти 2-5оспорюваного припису від 05.02.2014р. є протиправними, прийнятими у спосіб, що суперечить Конституції та з порушенням норм вищенаведених законів України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд приходить до висновку, що пункти 2-5 оспорюваного припису підлягають скасуванню.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за квитанцією №1/270 від 25.02.2014р. понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.(а.с.2), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховська хвиля» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування п.2-5 припису від 05.02.2014р. №4-1122-5-3- задовольнити.

Скасувати п.2-5 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Каховська хвиля» від 05.02.2014р. №4-1122-5-3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховська хвиля» (53275, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Капулівка, вул. Портова, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 35061444) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.(сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21.04.2014р.

Суддя С.О. Конєва