Рішення

від 28.05.2014 по справі 910/5779/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5779/14 28.05.14

За позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек-НК»

про стягнення 156 630,75 грн.

суддя: Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Дранчук І.Я. - представник за довіреністю від 14.12.2013 р.

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 28.05.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек-НК» про стягнення 156 630,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 02.04.2012 та 01.08.2012 між сторонами було укладено договір № 18 та № 22 оренди приміщення, згідно якого позивач передав відповідачу за плату на певний строк у користування нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, 8-й поверх, № 806, загальною площею 134,5 кв.м. та № 805, загальною площею 49,1 кв.м. За доводами позивача, відповідач не належно виконував умови договору щодо повноти та вчасності оплати орендної плати у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 143 330,57 грн. У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, позивач також нарахував штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 8 650,53 грн, 3% річних в розмірі 2 284,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 365,43 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 порушено провадження у справі № 910/5779/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.04.2014.

У судове засідання, призначене на 23.04.2014, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.04.2014 розгляд справи було відкладено до 28.05.2014.

У судове засідання 28.05.2014 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0368007119329, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 05.05.2014. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

02 квітня 2012 між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтек-НК» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір № 18 (надалі - договір № 18) оренди приміщення, згідно якого позивач передав відповідачу за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, 8-й поверх, № 806, загальною площею 134,5 кв.м.

01 серпня 2012 та між позивачем та відповідачем було укладено договір № 22 (надалі - догові № 22) оренди приміщення за яким, позивач передав відповідачу за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, 8-й поверх, № 805 загальною площею 49,1 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. договору № 18 та договору №22 передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі приміщення, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. В момент укладання акту орендодавець передає орендарю ключі від приміщення.

На виконання вимог договорів сторонами було підписано та скріплено печатками акти прийому-передачі приміщення за якими позивач передав а відповідач отримав нежитлові приміщення що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, 8-й поверх, № 806, загальною площею 134,5 кв.м. та № 805, загальною площею 49,1 кв.м.

Додатковою угодою від 28.12.2012 р. до договору №18 оренди приміщення від 02.04.2012 р. та додатковою угодою від 28.12.2012 р. до договору №22 оренди приміщення від 01.08.2012 р. сторони продовжили термін дії договорів до 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 3.1. договору №18 розмір орендної плати в місяць за приміщення, що орендується становить 15 872,10 грн, в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.1. договору №22 розмір орендної плати в місяць за приміщення, що орендується становить 8 838,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Як визначили сторони у п. 3.2 договорів орендна плата сплачується в безготівковому на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця згідно виставлених орендодавцем рахунків.

У п. 3.4. договорів сторони зазначили, що в підтвердження факту користування приміщення, що орендується та здійснення розрахунків по договору, орендодавець в осатаній день кожного місяця направляє орендарю акт приймання-передачі, а орендар в свою чергу зобов'язується підписати даний акт та в 2-х денний строк направити орендодавцю.

Відповідно до п. 4.1.3 договорі орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату за користування приміщень.

За доводами позивача, відповідачем не виконуються належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами щодо повноти та вчасності оплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 143 330,57 грн за період з липня 2013 р по грудень 2013 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 5 від 15.05.12 є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як свідчать матеріали справи за період з липня по грудень позивачем надано послуг згідно договір оренди на суму 148 260,60 грн, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: № ОУ000338 від 31.07.2013 на суму 15 872,10 грн; № ОУ000351 від 31.07.2013 на суму 8 838,00 грн; № ОУ000391 від 31.08.2013 на суму 15 872,10 грн; № ОУ000404 від 31.08.2013 на суму 8 838,00 грн; № ОУ000443 від 30.09.2013 на суму 15 872,10 грн; № ОУ000456 від 30.09.2013 на суму 8 838,00 грн; № ОУ000495 від 31.10.2013 на суму 15 872,10 грн; № ОУ000508 від 31.10.2013 на суму 8 838,00 грн; № ОУ000537 від 27.11.2013 на суму 14 284,89 грн; № ОУ000536 від 27.11.2013 на суму 8 838,00 грн; № ОУ000578 від 30.11.2013 на суму 1 587,21 грн; № ОУ000577 від 31.12.2013 на суму 8 838,00 грн; № ОУ000629 від 31.07.2013 на суму 15 872,10 грн.

Відповідачем у свою чергу частково оплачено отримані послуги за вказаний період у сумі 4 930,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 353 від 22.10.13, № 259 від 27.12.13 та № 260 від 27.12.13 (належним чином завірені копії наявні у матеріалах справи), у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 143 330,57 грн (148 260,60 грн - 4 930,03 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.2 договорів оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договорами на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договорами оренди нерухомого майна № 18 від 02.04.12 та № 22 від 01.08.12 виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек-НК» заборгованості по орендній платі у розмірі 143 330,57 грн. за період з липня 2013 по грудень 2013 є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 8 650,53 грн, 3% річних в розмірі 2 284,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 365,43 грн., що нараховані за час прострочення виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. договорів передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 8 650,53 грн, 3% річних в розмірі 2 284,22 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, що міститься позовній заяві.

Стосовно нарахування інфляційних витрат, то суд зазначає наступне.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 1 896,87 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 06.07.2013 - 05.08.2013 24710.10 0.999 -24.71 24685.39 06.08.2013 - 05.09.2013 49420.20 0.993 -345.94 49074.26 06.09.2013 - 05.10.2013 74130.30 1.000 0.00 74130.30 06.10.2013 - 21.10.2013 98840.40 1.004 395.36 99235.76 22.10.2013 - 05.11.2013 95340.40 1.000 0.00 95340.40 06.11.2013 - 06.11.2013 120050.50 1.000 0.00 120050.50 06.12.2013 - 26.12.2013 144760.60 1.005 723.80 145484.40 27.12.2013 - 28.02.2014 143330.57 1.008 1148.36 144478.93

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 1 896,87 грн., грн. в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами оренди. За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек-НК» (03057, м. Київ, вул.. Софії Петровської, буд. 10 літ. Б, ідентифікаційний код 31036393) на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ІНТАР» (04071, м. Київ, вул.. Хорива, буд. 9-А, ідентифікаційний код 21516802) основну суму заборгованості у розмірі 143 330 (сто сорок три тисячі триста тридцять) грн 57 коп.; пеню у розмірі 8 650 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн 53 коп.; 3% річних у розмірі 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 22 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 896 (оду тисячу вісімсот дев'яносто шість) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 3 123 (три тисячі сто двадцять три) грн 24 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.