Рішення

від 27.05.2014 по справі 914/865/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа № 914/865/14

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш», Запорізька область, м.Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврідей Україна», м. Львів,

про: стягнення 4 135 грн. 30 коп. суми основної заборгованості, 2 100 грн. 00 коп. штрафних санкцій, 1 284 грн. 00 коп. орендної плати за січень та лютий, 2 568 грн. 00 коп. неустойки та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Кравчук С.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Львівсільмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврідей Україна» про стягнення 4 135 грн. 30 коп. суми основної заборгованості, 2 100 грн. 00 коп. штрафних санкцій, 1 284 грн. 00 коп. орендної плати за січень та лютий, 2 568 грн. 00 коп. неустойки та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.04.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 20.03.2014 року рекомендованою поштою №79015 0588466 6 та 21.03.2014 року рекомендованою поштою №69035 1740398 0, відповідач - 24.03.2014 року рекомендованою поштою №79015 0594680 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 29.04.2014 року відкладене на 27.05.2014 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання 27.05.2014 року з'явився, 22.05.2014 року та 27.05.2014 року подав клопотання (вх. №22322/14 та №22898 відповідно), у яких просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Завод «Сільмаш» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05786134, знаходиться за адресою: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №903133 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврідей Україна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37206237, знаходиться за адресою: 79015, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, корп. 4, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №920543 (докази в матеріалах справи).

03.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Завод «Сільмаш» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еврідей Україна» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди №0/007/2013 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 32, 1 м. кв. (надалі - об'єкт оренди) у стані, який відповідає договору та призначенню об'єкта оренди.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Вказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 3.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

Розділом 4 договору встановлено порядок передачі об'єкта оренди, розділом 5 - орендну плату і порядок розрахунків.

Так, відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. договору передача об'єкта оренди здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі. Об'єкт оренди вважається переданим орендарю з дня підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що вартість оренди одного метра квадратного об'єкта оренди становить 20 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість. Орендна плата за місяць становить 642 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 5.2. договору протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі, вказаного у пункті 4.3. договору, орендар на підставі виставленого рахунку зобов'язаний сплатити орендодавцю орендну плату за перший календарний місяць оренди.

Пунктами 5.3. та 5.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на підставі виставлених рахунків щомісячно авансом шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок, вказаний орендодавцем до 28 числа місяця, який передує звітному. Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря. розмір плати за користування об'єктом оренди поточного місяця обчислюється з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця.

Згідно пункту 5.5. договору орендар зобов'язаний окремо відшкодовувати орендодавцю експлуатаційні, комунальні витрати та інші необхідні платежі не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунків та актів, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 5.6. договору орендна плата нараховується орендодавцем і сплачується орендарем з моменту фактичної передачі об'єкта оренди орендарю і до моменту фактичного його повернення, про що складається акт прийому-передачі.

Розділами 6 та 7 встановлено права та обов'язки сторін за договором.

Так, відповідно до пунктів 6.1.1. та 6.1.7. договору орендар зобов'язувався використовувати об'єкт оренди у відповідності до його цільового призначення та умов договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Щомісячно отримувати в орендодавця рахунки за спожиті за договором послуги, наперед зазначивши уповноважену на отримання рахунків особу. Неотримання орендарем рахунків не є підставою для несплати за спожиті за договором послуги.

Згідно пункту 7.1.1. договору орендодавець зобов'язувався передати орендарю об'єкт згідно з розділом 4 договору у стані відповідно до умов договору та цільового призначення об'єкта оренди.

Розділом 9 договору встановлено відповідальність сторін.

Так, відповідно до пункту 9.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Пунктом 9.2.2. договору встановлено, що при затримці платежів на строк, більший як 16 днів орендар сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 300 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 11.1. всі суперечки, що виникають при виконанні договору сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо шляхом переговорів згоди не досягнуто, суперечки вирішуються згідно законодавства України.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, Актом прийому-передачі від 03.01.2013 року до договору передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 32, 1 м. кв., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія Акту в матеріалах справи).

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань зі своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати в період з травня 2013 року по грудень 2013 року належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 135 грн. 30 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору позивач Претензією від 29.01.2014 року вих. №29.01.2014 звертався до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за договором в розмірі 4 135 грн. 30 коп., 2 100 грн. штрафу, пені в розмірі 49 грн. 70 коп. а також із повідомленням про припинення договору і звільнення орендованого приміщення. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4 135 грн. 30 коп. суми основної заборгованості, 2 100 грн. 00 коп. штрафу, 1 284 грн. 00 коп. орендної плати за січень та лютий 2014 року, 2 568 грн. 00 коп. неустойки.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди від 03.01.2013 року №0/007/2013.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 284 грн. 00 коп. орендної плати за січень та лютий 2014 року.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами частини першої статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» встановлено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

Судом встановлено, що Договір оренди від 03.01.2013 року №0/007/2013 припинив свою дію 31.12.2013 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відтак, з 01.01.2014 року у позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу орендної плати за договором, оскільки договірні відносини між сторонами, які випливали із Договору оренди від 03.01.2013 року №0/007/2013, припинено 31.12.2013 року у зв'язку із закінченням строку дії вказаного договору.

Натомість, з 01.01.2014 року, в позивача виникло право на нарахування відповідачу неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в порядку статті 785 ЦК України у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення речі, переданої в оренду.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 284 грн. 00 коп. орендної плати за січень та лютий 2014 року є безпідставними та необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 100 грн. 00 коп. штрафу, нарахованого у відповідності до статті 549 ЦК України та пункту 9.2.2. договору (розрахунок суми штрафу в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини другої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення частково.

Судові витрати: сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 1 594 грн. 42 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврідей Україна» (79015, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, корп. 4; код ЄДРПОУ 37206237) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Завод «Сільмаш» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4; код ЄДРПОУ 05786134) 4 135 грн. 30 коп. суми основної заборгованості за договором, 2 100 грн. 00 коп. штрафу, 2 568 грн. 00 коп. неустойки та 1 594 грн. 42 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

27.05.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 28.05.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.