Рішення

від 14.05.2014 по справі 914/888/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 р. Справа № 914/888/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів

до відповідача Державного підприємства "Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації", м.Львів

про стягнення 17 422,13 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача Горбунова О.Л. - представник (довіреність №502-5077/2 від 17.12.2013р.);

від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось з позовом до Державного підприємства "Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації" про стягнення 115 622,13 грн. заборгованості, яка виникла станом на 01.02.2014р. з якої заборгованість за спожиту електричну енергію становить 108 173,24грн., за реактивну електричну енергію 1 692,77грн., 3 425,48 грн. пені та 2 330,64грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 19.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.04.2014р.

Ухвалою суду від 02.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 23.04.2014р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

У зв"язку з можливістю добровільного врегулювання спору, ухвалою суду від 23.04.2014р. відкладено розгляд справи на 14.05.2014р.

05.05.2014р. позивачем через канцелярію суду подано заяву від 30.04.2014р. №502-1311/2 (вх.№ 2238/14) про зменшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 9973,24 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1692,77грн. за реактивну електричну енергію, 3425,48грн. пені, 2330,64грн. 3 % річних та судовий збір в сумі 2 312,44грн.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2014р. підтримав заявлені вимоги з врахуванням поданої суду заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79020 01775579 від 25.04.2014р. - вручено 28.04.2014р. (вх. №19839/14 від 08.05.2014р.).

Станом на 14.05.2014р. від відповідача відзив, заяви, докази, витребувані ухвалами суду, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду спору на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

13.04.2009р. між ВАТ „Львівобленерго" (з 19.04.2011р. у відповідності до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" найменування змінено на ПАТ „Львівобленерго"; надалі - постачальник) та Державним підприємством «Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації» (надалі - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №62241 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Згідно п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності енергопостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; - із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; - забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Позивач на виконання умов договору протягом червня 2012 року-лютого 2014 року поставив відповідачу електричну енергію проте, останній порушив свої зобов'язання, оплату за використану (куплену) електричну електроенергію не провів, внаслідок чого станом на 01.02.2014р. утворилась заборгованість період з 01.06.2012р. по 01.02.2014. в сумі 109 866,01 грн. з якої 1692,77 грн. за реактивну електричну енергію.

Представником позивача була подана заява про зменшення позовних вимог (вх.№ 2238/14 від 05.05.2014р.), якою він просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ "Львівобленерго" 9 973,24 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, та 1692,77 грн. за реактивну електричну енергію.

Позивач керуючись умовами п.4.2.1. договору, у зв'язку із внесенням платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, нарахував пеню за період з серпня 2013р. по січень 2014р. включно, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 3425,48 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 2 330,64 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з ДП «Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації» 17 422,13 грн. з яких 9 973, 24 грн. заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 1692,77грн. заборгованість за реактивну електричну енергію, 3425,48грн. пені та 2330,64грн. 3 % річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1,ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. із змінами та доповненнями постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Між позивачем та відповідачем 13.04.2009р. укладено договір № 62241 про постачання електричної енергії.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Факт постачання позивачем електроенергії відповідачу-1 за період з 01.06.2012р. по 01.02.2014р. на суму 109 866,01 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків визначений сторонами у додатку №2 до договору.

Проте відповідач порушив умови договору, оплату за використану (куплену) електричну електроенергію повністю не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Слід зазначити, що станом на 01.02.2014р. борг відповідача складав 108 173,24 грн. за активну електроенергію та 1 692,77грн. за реактивну електричну енергію.

Як вбачається із долучених позивачем доказів часткової оплати відповідачем основного боргу станом на 14.03.2014р. ним було сплачено за активну електричну енергію 42 000,00 грн. (03.02.2014р. 7 000,00 грн.; 12.02.2014р. 25 000,00 грн. та 27.02.2014р. 10 000,00 грн.).

Відтак, станом на дату написання позовної заяви (14.03.2014р.) борг відповідача за активну електричну енергію складав 67 866,01 грн., за реактивну електричну енергію 1692,77 грн., всього 67 866,01 грн.

Отже, позивач подаючи позов, безпідставно просив стягнути 42 000,00 грн. боргу за активну електроенергію, який вже був сплачений відповідачем, відтак у задоволенні позову в цій сумі суд повинен би був відмовити.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 56 200,00 грн., що підтверджується поданими представником позивача витягами з клієнт-банку (24.03.2014р. 16 500,00 грн.; 27.03.2014р. 6000,00 грн., 31.03.2014р. 15 700,00 грн. та 09.04.2014р. 18 000,00 грн.).

Слід зазначити, що представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог від 30.04.2014р. №502-1311/2 (вх.№ 2238/14), в мотивувальній частині якої якій він просить припинити провадження у справі в сумі 98 200,00 грн. у зв"язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за активну електричну енергію, хоча не зазначає про це у прохальній частині, та стягнути з відповідача 9973,24 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1692,77грн. за реактивну електричну енергію, 3425,48грн. пені, 2330,64грн. 3 % річних та судовий збір в сумі 2 312,44грн.

Припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.п.4.4. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Водночас, подавши заяву про зменшення суми позову предметом спору стає вимога про стягнення суми у зменшеному розмірі. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється. Вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у абзаці 4 п.п.4.6. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, прийнявши до розгляду заяву про зменшення суми позову, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 9973,24 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1692,77грн. за реактивну електричну енергію, 3425,48грн. пені, 2330,64грн. 3 % річних, всього 17 422,13 грн. Отже підстави для припинення провадженя у справі в сумі 98 200,00 грн., як це просить позивач у мотивувальній частині заяви про зменшення суми позову, відсутні.

Станом на 14.05.2014р. борг відповідача за спожиту активну електричну енергію становить 9 973,24 грн., за реактивну електричну енергію становить 1 692,77 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на вищевикладені норми до стягнення з відповідача правомірно підлягає 9 973,24 грн. за спожиту активну електричну енергію та 1 692,77 грн. за спожиту реактивну електричну енергію, всього 11 666,01 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку підставності до задоволення 2 330,64 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3425,48 грн. пені за період з 01.08.2013р. по 01.02.2014р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку підставності до задоволення позову згідно заяви про зменшення ціни позову, повністю. До стягнення підлягає 17 422,13 грн. з яких 9 973,24 грн. за активну електричну енергію та 1 692,77 грн. за реактивну електричну енергію, 2 330,64грн. 3 % річних, 3 425,48 грн. пені.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, згідно п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Водночас, слід зазначити, що станом на 14.03.2014р. (дата складання позовної заяви) заборгованість відповідача становила 73 622,13 грн. (66 173,24 грн. борг за спожиту активну електричну енергію, 1 692,77 грн. борг за спожиту реактивну електричну енергію, 3425,48 грн. пеня, 2 330,64 грн. 3% річних). Отже при поданні позову позивач повинен був оплатити судовий збір в сумі 1827,00 грн., відтак наслідки передбачені п.1 ч.1 ст.7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на обидві сторони пропорційно з врахуванням того, що борг в сумі 56 200,00 грн. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі, а спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.11, 525, 528, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст.193, 230-232, 233 України та ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації» (79058, м.Львів, просп. Чорновола, буд. 57; код ЄДРПОУ 02736432) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 9 973,24 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 1 692,77 грн. за реактивну електричну енергію, 3 425,48грн. пені, 2 330,64грн. 3 % річних та 1 163,33 грн. судового збору.

3. Судовий збір в сумі 1 149,11 грн. покласти на позивача.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 19.05.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.