Ухвала

від 28.05.2014 по справі 826/15373/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15373/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ-Девелопмент» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НРБ-Девелопмент» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень 22 травня 2013 року № 0005392220 та від 06 серпня 2013 року № 0001792201.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 08 листопада 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було провдено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Евіт» за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року. В результаті даної перевірки, відповідачем було складено акт від 07 травня 2013 року №287/1-22-20-34866451 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НРБ-Девелопмент» (код за ЄДРПОУ 34866451) з питань перевірки вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Евіт» (код ЄДРПОУ 32307992) за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 22 травня 2013 року № 0005392220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 158 332,50 грн., в тому числі за основним платежем - 105 555,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 777,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2013 року № 0001792201 прийняте також з урахуванням рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25 липня 2013 року № 2451/10/26-15-10-04-04 про результати розгляду первинної скарги.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що протягом перевіреного періоду між ТОВ «НРБ-Девелопмент» (замовник) та ПП «Евіт» (виконавець) укладено наступні договори: від 03 серпня 2012 року № 030812, від 13 серпня 2012 року № 130812, від 14 серпня 2012 року № 140812, від 15 серпня 2012 року № 150812, від 22 серпня 2012 року № 220812, від 27 серпня 2012 року № 270812, від 28 серпня 2012 року № 280812, від 04 вересня 2012 року № 040912, від 06 вересня 2012 року № 060912, від 15 листопада 2012 року № 151112, від 30 листопада 2012 року № 301112, від 03 грудня 2012 року № 031212, від 04 грудня 2012 року № 041212, від 07 грудня 2012 року № 071212, від 13 грудня 2012 року № 131212, від 17 грудня 2012 № 171212, за умовами яких виконавець зобов'язується виконати для замовника послуги з проведення ряду заходів.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які датовані серпнем, вереснем, листопадом та груднем 2012 року, ПП «Евіт» надало обумовлені договором послуги з проведення заходів, заходу, що відбудеться 08-09 серпня 2012 року в с. Глібовка; заходу, що відбудеться 19-27 серпня 2012 року за адресою: місто Київ, вул. Юнкерова, 20, парк-готель «Київ»; заходу, що відбудеться 31 серпня 2012 року в с. В.Сорочинці; заходу 13-15 грудня 2012 року в Івано-Франківській області, м. Яблуниця; послуги з виробництва картонного задника сцени та послуги з технічного забезпечення заходу 25-28 грудня 2012 року в Чернігівській області, с. Снов'янка.

ПП «Евіт» виписало позивачу податкові накладні, що датовані серпнем, вереснем, листопадом та груднем 2012 року, на загальну суму 633 329,36 грн., у тому числі податок на додану вартість 105 554,87 грн.

В розрахунок за поставлені товар/послуги ТОВ «НРБ-Девелопмент» перерахувало на рахунок виконавця грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст Акту перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ «НРБ-Девелопмент» відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

Суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Що стосується інформації, зазначеній в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Евіт», керівник цього підприємства - ОСОБА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суд звертає увагу на те, що відповідач, на якого в силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування, не надав суду належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт смерті керівника ПП «Евіт», а саме відповідного свідоцтва про смерть.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет - http://www.nrb-development.com.ua/ ТОВ «НРБ-Девелопмент» здійснює діяльність у сфері діяльності туристичних агентств, організації конгресів і торгівельних виставок, є професійним агентством конференц-сервісу та івент-менеджменту.

У позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що послуги з організації заходів та з виробництва картонного задника сцени, замовлені у ПП «Евіт», використано у подальшій роботі із клієнтами - підприємствами фармацевтичної галузі, банківськими установами, юридичними фірмами та іншими.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Евіт» послуги з організації заходів та з виробництва картонного задника сцени замовлялися позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед підприємствами-замовниками, а саме: ТОВ «Арктур», ТОВ «Воєводино Групп», компанії «АМД Інтернешнл Сейлс енд Сервіс Лтд» (США), представництва «Егіс Нюрт в Україні», компанії «Астеллас Фарма Юроп Б.В.», представництва компанії «Астеллас Фарма Юроп Б.В.» в місті Москва, ТОВ «Байєр», ПАТ «Телеканал «Інтер», ТОВ «Монсанто Україна», ТОВ «Нутриція Україна», ТОВ «Артмаксима», ПАТ «Обрій Інк», АТ «Галичфарм», щодо організації обслуговування заходів, організації рекламних заходів, організації циклової наради, організації та проведення моно-конференції.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду копії договорів щодо організації та обслуговування заходів та рекламних компаній, укладених із замовниками; копії актів здачі-прийняття робіт, копії рахунків-фактур, рахунків на оплату та податкових накладних.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт та послуг вказує, що ТОВ «НРБ-Девелопмент» здійснювало витрати на придбання у ПП «Евіт» послуг з організації заходів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ПП «Евіт» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ПП «Евіт», у зв'язку з придбанням у нього послуг.

На момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Евіт» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Евіт» не приймаються до уваги, оскільки такий акт за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства, та не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

В частині висновків Акта перевірки про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Евіт», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Разом з тим, відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ «НРБ-Девелопмент» та ПП «Евіт», матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

З аналізу ст. 193, 198 Податкового кодексу України та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ПП «Евіт» послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Евіт» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки здійснення позивачем господарських операцій підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, як того вимагає п. 198.6, ст. 198, п. 201.4. п. 201.6, п. 201.10, ст. 201 ПК України та відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то твердження відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.