Рішення

від 22.05.2014 по справі 905/2044/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2014 Справа № 905/2044/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колір», Донецька область, м.Харцизьк,

до відповідача: Міського відділу освіти Харцизької міської ради, Донецька область, м.Харцизьк,

про: стягнення 68458грн.44коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Ростапшева С.І. (довіреність №1 від 18.03.2014р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колір», Донецька область, м.Харцизьк, (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Міського відділу освіти Харцизької міської ради, Донецька область, м.Харцизьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 65865грн.05коп. та пені у розмірі 2593грн.39коп., що разом становить 68458грн.44коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 11 від 04.02.2013р. щодо своєчасної та повної оплати відповідачем отриманих від позивача послуг.

Ухвалою суду від 27.03.2014р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 15.04.2014р.

З метою надання відповідачу права на захист, розгляд справи було відкладено на 29.04.2014р.

29.04.2014р. у судове засідання з'явився уповноважений представник відповідача за довіреністю №1-15/579-07 від 24.04.2014р. Дружиніна О.Л., який визнав позовні вимоги частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 18.04.2014р., просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 1грн. 00коп. Заперечення на позов мотивовані тим, що рішеннями Харцизької міської ради відбулося коригування (зменшення) бюджетних асигнувань на 2013 рік. За поясненнями представника відповідача, в органі Державної казначейської служби зареєстровані фінансові зобов'язання та надане для виконання платіжне доручення №188 від 20.01.2014р. на оплату послуг позивача з перевезення учнів за вересень 2013р. у розмірі 17491,25грн., але оплата коштів в сумі 17491,25грн. казначейською службою не була здійснена з невідомих позивачу підстав, інші платіжні доручення за інші спірні періоди орган Державної казначейської служби не зареєстрував, так як це виходило за межі бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Під час судового засідання 29.04.2014р. представник відповідача підтвердив факт отримання послуг від позивача у вересні-грудні 2013 року на загальну суму 65865грн. 05коп., Пояснення представника відповідача відображені у протоколі судового засідання від 29.04.2014р.

Ухвалою суду від 29.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 22.05.2014р.

19.05.2014р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилаючись у відзиві на умови п.6.3.3., п. 4.2., п.6.1.2. договору № 11 від 04.02.2013р. та відсутність у спірних актах даних щодо предмету договору, відповідач вважає, що акти приймання-передачі виконаних робіт позбавлені сили доказу виконання позивачем послуг перевезення. За твердженнями відповідача, неналежне виконання позивачем своїх обов'язків по складанню актів приймання-передачі виконаних послуг стало причиною невиконання відповідачем зобов'язання з переведення оплати за договором. Відповідач також зазначив, що навіть при наданні позивачем належних доказів виконання послуг, бюджетне фінансування на оплату отриманих за договором послуг відділом освіти до цього часу не отримано.

Крім того, відповідач зауважив, що доданий до справи відзив юрисконсульта Дружиніної О.Л. не відповідає вимогам ст. 59 ГПК України, так як відзив підписано 18.04.2014р., в той час як довіреність на представника видана лише 24.04.2014р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 22.05.2014р., з'явився, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 65865грн. 05коп., звернувся до суду з письмовою заявою про відмову від позову в частині стягнення суми пені у розмірі 2593грн.39коп.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2014р. не з'явився, разом з тим на адресу суду 20.05.2014р. надійшла телеграма, в якій просить відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Представник позивача під час судового засідання 22.05.2014р. повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.02.2013р. між Міським відділом освіти Харцизької міської ради (замовник) в особі начальника Бикової Л.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛІР» (учасник) в особі директора Морозової С.Г. був укладений договір № 11 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору учасник зобов'язується у 2013 році відповідно до своєї пропозиції конкурсних торгів надати замовнику послуги по перевезенню учнів Зугреської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 Харцизької міської ради Донецької області (далі ЗОШ №10) та Троїцько-Харцизької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 Харцизької міської ради Донецької області (далі ЗОШ №18) за вказаними в п.1.2 договору маршрутами, а замовник-прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов р.4 договору на вказаний в 11 розділі договору розрахунковий рахунок «учасника».

У пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що розрахунки по отриманим за цим договором послугам «замовник» здійснює своїми платіжними дорученнями протягом 5-ти днів від дати отримання вказаних в п. 4.2 договору документів, шляхом перерахування відповідної грошової суми на вказаний в 11 розділі договору розрахунковий раунок «Учасника».

Пунктом 4.2 договору передбачено, що платіжне доручення оформлюється «замовником» на підставі рахунку «учасника» і акту приймання-передачі виконаних послуг, затвердженого підписами і печатками офіційних представників сторін та підписаного відповідним директором ЗОШ, вчителем, який безпосередньо супроводжував учнів під час перевезення за вказаним у п.1.2 договору маршрутом та водієм пасажирського транспорту, який виконував перевезення.

Відповідно до п. 4.3 договору, у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3-х робочих банківських днів від дати отримання «замовником» (на свій реєстраційний рахунок у державному казначействі м. Харцизька) бюджетного фінансування призначеного на оплату вказаних в договорі послуг.

У разі несвоєчасної оплати з вини «замовника» отриманих за договором послуг він сплачує «учаснику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, відповідно до п. 7.2 договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання офіційними представниками сторін і діє до 31.12.2013р. (п. 10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у якості Додатку № 1 до договору була укладена Специфікація, якою сторони погодили найменування послуг, їх кількість та вартість.

Договір та Додаток № 1 до нього підписані обома сторонами без будь-яких заперечень та скріплені печатками.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №11 від 04.02.2013р. надав відповідачу за період вересень-грудень 2013 року послуги з перевезення учнів, але послуги залишилися повністю неоплаченими, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 65865грн.05коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 11.02.2014р. здійснити оплату суми заборгованості в розмірі 65865грн.05коп.

Відповідач у відповіді від 11.03.2014р. на претензію повідомив позивача про те, що у жовтні 2013 року на підставі розпоряджень міського голови Харцизької міської ради відбулось коригування (зменшення) затверджених бюджетних асигнувань на 2013 рік, в казначейській службі м. Харцизька зареєстровані фінансові зобов'язання та надане платіжне доручення №188 від 20.01.2014р. на суму 17491грн.25коп. для сплати боргу лише за надані послуги у вересні 2013р.

Оскільки заборгованість у розмірі 65865грн.05коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу в розмірі 65865грн. 05коп. Підставою позову є договір № 11 від 04.02.2013р.

Договір №11 від 04.02.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №11 від 04.02.2013р. позивач у 2013 році зобов'язується надати послуги відповідачу з перевезення учнів за вказаними в п.1.2 договору маршрутами, а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів приймання-здачі виконаних робіт: №6 від 07.10.2013р. на суму 17491грн.25коп., №7 від 11.11.2013р. на суму 16148грн.30коп., №8 від 16.12.2013р. на суму 19693грн., №9 від 30.12.2013р. на суму 12532грн.50коп. відповідач отримав від позивача послуги з перевезення учнів на загальну суму 65865грн. 05коп.

Вказані акти приймання-передачі послуг підписані директором ТОВ «Колір» Морозовою С.Г. та начальником Міського відділу освіти Харцизької міської ради Биковою Л.В., скріплені печатками сторін.

До кожного спірного акту позивачем надані суду складені між сторонами графіки перевезення учнів, у яких сторони визначили період надання послуг з перевезення. Вказані графіки підписані без будь-яких заперечень директором ТОВ «Колір» Морозовою С.Г. та начальником Міського відділу освіти Харцизької міської ради Биковою Л.В., вчителем, який супроводжував учнів, водієм, графіки скріплені печатками обох сторін.

Висновок стосовно того, що послуги за вищевказаними актами були надані відповідачу саме на виконання умов договору № 11 від 04.02.2013р. суд робить виходячи з того, що надані за актами послуги відповідають предмету укладеного між сторонами договору, у спірних актах є безпосереднє посилання на те, що вони складені за договором № 11 від 04.02.2013р. Наразі, як свідчить наявний в матеріалах справи двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами станом на 25.04.2014р., у бухгалтерському обліку сторін спірні послуги за період вересень-грудень 2013р. обліковуються саме на підставі договору № 11 від 04.02.2013р.

З огляду на встановлені судом обставини, посилання відповідача у відзиві від 15.05.2014р. на те, що акти не містять даних щодо предмету договору, судом до уваги не приймаються, так як спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи у сукупності, суд дійшов до висновку, що вони є в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України належними доказами того, що відповідач отримав від позивача послуги за договором № 11 від 04.02.2013р. на загальну суму 65865грн. 05коп.

Господарський суд також приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань.

Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача в частині вартості отриманих від позивача послуг з перевезення учнів свідчить про те, що відповідач на момент підписання актів приймання-здачі виконаних робіт був обізнаний з сумою до сплати.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів прийняття-здачі виконаних послуг без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 11 від 04.02.2013р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки по отриманим за цим договором послугам «замовник» здійснює своїми платіжними дорученнями протягом 5-ти днів від дати отримання вказаних в п. 4.2 договору документів, шляхом перерахування відповідної грошової суми на вказаний в 11 розділі договору розрахунковий рахунок «Учасника».

Як вже зазначалося, згідно з п. 4.2 договору платіжне доручення оформлюється «замовником» на підставі рахунку «учасника» і акту приймання-передачі виконаних послуг, затвердженого підписами і печатками офіційних представників сторін та підписаного відповідним директором ЗОШ, вчителем, який безпосередньо супроводжував учнів під час перевезення за вказаним у п.1.2 договору маршрутом та водієм пасажирського транспорту, який виконував перевезення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛІР» зобов'язання за договором виконало, за період вересень-грудень 2013р. надало послуги з перевезення учнів Міському відділу освіти Харцизької міської ради, однак відповідач після отримання послуг у строки, передбачені п. 4.1 договору, їх вартість не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 65865грн. 05коп.

Враховуючи умови п. 4.1 договору, приймаючи до уваги те, що акти та графіки до них складені та підписані сторонами ще у 2013році, станом на час звернення позивача з позовом строк оплати отриманих послуг вже настав.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 65865грн. 05коп. суду не представлені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 65865грн. 05коп. підлягають задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що посилання відповідача на обмеженість місцевого бюджету та відсутність бюджетних асигнувань на оплату послуг як на підставу для відмови у позові, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст.627 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, чинної на час виникнення спірних правовідносин - в редакції станом на 2013рік), розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Отже, Міський відділ освіти Харцизької міської ради, уклавши договір № 11 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.02.2013р. та Додаткову угоду № 1 до нього, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати виконані послуги; забезпечити безперервне фінансування; здійснювати оплату отриманих послуг.

Доказів у підтвердження відсутності фінансування оплати послуг, які надані саме за договором №11 від 04.02.2013р., відповідач суду не надав.

Водночас, Міський відділ освіти Харцизької міської ради також не надав суду й доказів розроблення бюджетних запитів щодо включення зазначених видатків до відповідних кошторисів з метою отримання бюджетних асигнувань для здійснення оплати послуг позивача, наданих за договором №11 від 04.02.2013р.

Відповідно до ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст.525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд відзначає, що відповідно до приписів частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних асигнувань, що стосується зобов'язання відповідача, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог за відсутності нібито у відповідача бюджетних коштів у світлі приписів частини 2 ст.617 ЦК України не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, позивачем доведено факт надання спірних послуг та прийняття їх відповідачем на загальну суму 65865грн.05коп.

Отже, отримавши послуги від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо їх оплати.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №11/446 від 15.05.2012 р.

Приписами ст.82 ГПК України встановлено, що господарський суд, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 ГПК України, а саме: у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати наданих послуг позивач просив суд у позові стягнути з відповідача пеню в розмірі 2593грн. 39коп.

22.05.2014р. позивач через канцелярію суду звернувся до суду з заявою про відмову позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2593грн.39коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно частин 1,4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Заява про відмову від позову в частині стягнення пені подана за підписом уповноваженого на ці дії представника позивача Ростапшевої С.І. за довіреністю №1 від 18.03.2014р. та у встановленій діючим законодавством формі.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову у вказаній частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 2593грн.39коп., відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж самої правової позиції дотримується Пленум ВГСУ у своїй Постанові № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2593грн.39коп., судові витрати, сплачені позивачем у відповідній частині, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст. 49 ГПК судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 96, 509, 530, 627, 901, 903, 548, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колір», Донецька область, м.Харцизьк, до Міського відділу освіти Харцизької міської ради, Донецька область, м.Харцизьк, про стягнення основного боргу в розмірі 65865грн.05коп. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Міського відділу освіти Харцизької міської ради (86700, Донецька область, м. Харцизьк, провулок Мануїльського, буд. 2, код ЄДРПОУ 02142951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колір» (86700, обл. Донецька, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 50, код ЄДРПОУ 20396098) суму основного боргу в розмірі 65865грн.05коп., судовий збір у розмірі 1757грн.79коп.

У судовому засіданні 22.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення пені у розмірі 2593грн.39коп., у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова