Постанова

від 23.05.2014 по справі 821/1542/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2014 р.м. Херсон Справа № 821/1542/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі- Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - Димченко О.П.,

представників відповідача - Юсіфової Н.Ч., Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0008402200 від 25.12.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33820,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 27056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6764,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість за червень - липень 2013 року були заповнені всі належні до заповнення рядки в тому числі і рядок 25.1. Крім того, позивач самостійно сплатив визначену ним суму податкового зобов'язання в межах установленого законом строку. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, в обґрунтування заперечень зазначили, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень - липень 2013 року. За результатами даної перевірки складено акт №1518/21-03-22-04/35468782 від 25.11.2013 року.

З вищенаведеного акта перевірки вбачається, що перевіряючим зроблено висновок про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ за червень - липень 2013 року.

Такі висновки посадової особи податкового органу пов'язуються з тим, що позивач до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку подано податкові декларації з ПДВ за червень - липень 2013 року.

Камеральною перевіркою податкових декларацій з ПДВ встановлено, що в рядку 25 Товариство з обмеженою відповідальністю « Авто -Лайф» (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного (поточного) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) зазначило: у червні 2013 р. -12916,00 грн., у липні 2013 року - 14140,00 грн. Рядок 25.1 декларації платником не заповнено. Уточнюючого розрахунку підприємством не надано.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0008402200 від 25.12.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33820,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 27056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6764,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З досліджених в судовому засіданні податкових декларацій з податку на додану вартість за червень - липень 2013 року, судом встановлено, що позивачем було заповнено рядок 25 і рядок 25.1. Зазначене підтверджується письмовим варіантом відправлених до податкового органу декларацій, факт отримання заповнених позивачем декларацій підтверджується електронними квитанціями про їх доставлення до ДПІ у м. Херсоні від 16.07.2013 року та від 19.08.2013 року.

Крім цього, суд зазначає, що контролюючим органом прийнято зазначені податкові декларації без зауважень.

Рядок 25.1 повинен заповнюватись платниками, які сплачують ПДВ до загального фонду державного бюджету, а також платниками, які частково сплачують ПДВ до спеціального фонду державного бюджету, а рядок 25.2 заповнюється платниками, які перераховують ПДВ на спеціальний рахунок або залишають у власному розпорядженні.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1.

На підставі аналізу вказаної норми, а також назви рядку 25 декларації суд вважає, що платник податків не може вважатися таким, що не визначив податкове зобов'язання (занизив податкове зобов'язання), якщо він зазначив у рядку 25 певний показник, що має позитивне значення оскільки рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків. Виявлена суперечність у показниках податкової звітності утворює підстави для проведення перевірки платника податків згідно з положеннями статті 78 Податкового кодексу України і не може без перевірки призводити до висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу на те, що позивачем нараховані суми податку були в установлені законом строки сплачені до бюджету в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №133 від 29.08.2013 року на загальну суму 5140,00 грн., №135 від 29.08.2013 р. на загальну суму 7000,00 грн., №136 від 30.08.2013 р. на загальну суму 2000,00 грн., №118 від 29.07.2013 р. на загальну суму 12916,00 грн.

Таким чином, помилка в декларації, а саме, не заповнення рядка 25.1 має суто методологічний характер та жодним чином не призводить до заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0008402200 від 25.12.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33820,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 27056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6764,00 грн., є протиправним, а тому його слід скасувати.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0008402200 від 25.12.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33820,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 27056,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6764,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф"" ( код ЄДРПОУ 35468782) судовий збір в сумі 676,40 грн. (Шістсот сімдесят шість гривень 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 травня 2014 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3