Ухвала

від 22.05.2014 по справі 826/7286/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7286/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Корсар» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Корсар» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0013562204, 0013572204 від 05.12.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.12.2012 відповідачем, на підставі акта перевірки № 979/22-4/32308598 від 07.11.2012, прийнято наступні спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0013562204, яким позивачу за порушення п.198.3, 198.6, 201.4, 201.10 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 480грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 384грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 96грн.;

- № 0013572204, яким позивачу за порушення п.198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 ПК України зменшено розмір залишку від'ємного значення за жовтень 2011 у розмірі 54947 грн.

Так, відповідач посилається на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки прямого контрагента позивача ПАТ «Сервіснафтогаз», яким не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ПАТ «Сервіснафтогаз» з третіми особами (ТОВ «Інвестбудгруп Плюс», ТОВ ЮК «Гарантія Успіх»), з яким позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав.

В подальшому, як вбачається з акта перевірки, він містить в собі викладення обставин не знаходження ТОВ «Інвестбудгруп Плюс», ТОВ ЮК «Гарантія Успіх» за місцем реєстрації, підписанням первинних документів даних підприємств невстановленими особами, відсутністю факту реальної господарської діяльності даних підприємств.

Враховуючи зазначене, податковий орган приходить до переконання, що всі господарські взаємовідносини по ланцюгу постачання товарів (послуг) є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків.

Зокрема, як зазначено на ст. 11 акта перевірки, господарські відносини, які були здійснені від імені ПРАТ «Сервіснафтогаз», предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

У відповідності до ст. ст. 204, 228 Цивільного кодексу України, пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутність основних засобів у контрагента, відсутність постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації, висновків спеціаліста про підписання первинних документів невстановленими особами.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом першої інстанції вірно застосовано з урахуванням того, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин, на які посилається відповідач, а також з того, що санкції є похідними від вчинення нікчемного правочину, в даному випадку, вони (санкції) не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних правочинів на порушення публічного порядку, чого не було враховано ДПІ під час складання акта перевірки та винесенні спірних ППР.

Посилання відповідача в акті перевірки на укладення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності правочинів між позивач та ТОВ «Сервіснафтогаз», адже, доказом вини особи в порушенні публічного порядку або фіктивному підприємництві є виключно вирок суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2011 між ТОВ МПФ «Корсар» та ПАТ «СервісНафтоГаз» укладено Договір № Р-01/08 поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати на умовах ІНКОТЕРМС-2010 ЕХW склад постачальника за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-Д у власність покупцю товар, відповідно Додатку № 1 до Договору (Спеціфікація №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна сума Договору складає 237609,60 грн. товар повинен бути виготовлений та поставлений покупцю не пізніше 15.09.2011.

Відповідно до рахунку - фактури № СФ-0000002 від 22.08.2011 ТОВ МПФ «Корсар» сплатило у безготівковій формі на ПАТ «СервісНафтоГаз» 237609,60 грн. з ПДВ.

12.09.2011 ТОВ МПФ «Корсар» отримало від ПАТ «СервісНафтоГаз» товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-000001 від 12.09.2011.

Оскільки даний товар ТОВ МПФ «Корсар» поставило в Російську Федерацію, відповідно до укладених договорів, ТОВ МПФ «Корсар» отримало Експертний висновок № К-3547 від 13.09.2011 в Київській Торгово-Промисловій палаті, а також Заключення про походження товару № С-7158 від 15.09.2011, та Сертифікати про походження товару №№ 223950, 223949 від 15.09.2011.

При цьому, поставка товару до Російської Федерації представником відповідача не заперечується.

Сума ПДВ в розмірі 24601,60 грн. по податковій накладній № 17 від 12.09.2011, виданій ПАТ «СервісНафтоГаз» на користь позивача, була включена ТОВ МПФ «Корсар» до податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

В подальшому, 02.08.2011 між ТОВ МПФ «Корсар» та ПАТ «СервісНафтоГаз» укладено Договір поставки товарів № 02/08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати на умовах ІНКОТЕРМС-2010 ЕХW склад постачальника за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд.1-Д у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар: Обладнання для змішування розчинів (блок виготовлення дисперсних систем БПДС-5Н.

Загальна сума Договору складає 1200000,00 грн. товар повинен бути виготовлений та поставлений покупцю не пізніше 15.09.2011.

ТОВ МПФ «Корсар» сплатило у безготівковій формі на ПАТ «СервісНафтоГаз» 1200 000,00 грн. з ПДВ.

12.09.2011 ТОВ МПФ «Корсар» отримало від ПАТ «СервісНафтоГаз» товар в повному об'ємі, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 12.09.2011.

В той же день, 12.09.2011 між ТОВ МПФ «Корсар» та ПАТ «СервісНафтоГаз» підписано акт прийому-передачі технологічного обладнання БПДС-5Н (блок приготування дисперсних систем) до Договору № 02/08 від 02.08.2011.

Згідно даного акту, ПАТ «СервісНафтоГаз» передав, а ТОВ МПФ «Корсар» прийняло вищевказане обладнання.

На підтвердження фактичної наявності товару по операцій, позивач зазначив, що оскільки даний товар ТОВ МПФ «Корсар» поставило в Російську Федерацію, відповідно до укладених договорів, ТОВ МПФ «Корсар» отримало Експертний висновок № К-3508 від 08.09.2011 в Київській Торгово-промисловій палаті, Заключення про походження товару № С-7158 від 15.09.2011, а також Сертифікати про походження товару №№223950,223949 від 15.09.2011.

Сума ПДВ в розмірі 183333,33 грн. по податковим накладним № 15 від 09.09.2011, № 16 від 12.09.2011, що видані ПАТ «СервісНафтоГаз», була включена ТОВ МПФ «Корсар» до податкового кредиту у вересні 2011 та, в подальшому, скоригована уточнюючим розрахунком від 31.10.2011 №471475 шляхом зменшення податкового кредиту на 170833,33 грн., у зв'язку із відсутністю реєстрації податкової накладної № 165 від 12.09.2011 в ЄРПН.

Крім того, 01.08.2011 між ТОВ МПФ «Корсар» та ПАТ «СервісНафтоГаз» укладено Договір надання послуг № У-01/08, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором виконати Замовникові роботи з інтенсифікації свердловин родовищ на території Російської Федерації, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначену роботу.

Як зазначає позивач, виконання робіт по даному Договору триває по теперішній час.

ТОВ МПФ «Корсар» здійснило передоплату по Договору в безготівковій формі на рахунок ПАТ «СервісНафтоГаз», що підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та платіжним дорученням № 91 від 19.09.2011, про що зазначено на ст. 9 акта перевірки.

Сума ПДВ в розмірі 16500 грн. по податковій накладній № 22 від 19.09.2011, виданій ПАТ «СервісНафтоГаз» на позивача, була включена ТОВ МПФ «Корсар» до податкового кредиту у вересні 2011 року.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача та третіми особами, з якими, як вже зазначалось, позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні частини четвертої ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема наявність прізвища уповноваженої особи на податкових накладних, виписаних платником податку, дійсно, є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність, чого, в даному випадку, ДПІ не доведено.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по ПАТ «Сервіснафтогаз».

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Тобто, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом нікчемними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Товари та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів (послуг) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

На вимогу ст. 71 КАС України, апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Так, у відповідності до норм податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнято податковим органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 27.05.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.