Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/5645/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5645/14 12.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекком-К»

про стягнення 139 817,39 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Сивокінь С.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Окопов Р.В. - представник за довіреністю.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 139 817,39 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 було порушено провадження у справі № 910/5645/14, розгляд справи було призначено на 12.05.2014.

12.05.2014 позивачем через канцелярію суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на те, що відповідачем було частково погашено існуючу заборгованість, а саме: перераховано 3 200,00 грн., у зв?язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 136 617,39 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 12.05.2014 судом розглянуто подану позивачем заяву, і прийнято її до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв?язку з чим розгляд справи здійснюється в межах вимог вказаної заяви з новою ціною позову - 136 617,39 грн.

В судовому засіданні 12.05.2014 представник позивача позовні вимоги щодо стягнення 136 617,39 грн. підтримав, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що у відповідача перед позивачем наявне непогашене грошове зобов?язання в сумі 136 617,39 грн., яке виникло внаслідок неоплати відповідачем поставленої позивачем продукції на вказану суму по договору № 12/063 від 01.01.2012.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2014 позов визнав,. Також, відповідач у письмовому відзиві на позов вказував на те, що дійсно у нього перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 136 617,00 грн., яку він не сплачує у зв?язку з скрутним фінансовим становищем.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між позивачем - ТОВ «Керхер», як постачальником, та відповідачем - ТОВ «Рекком-К», як дистриб?ютором, було укладено договір № 12/063, відповідно до умов якого позивач зобов?язався передати у власність відповідача товар, визначений у прайс-листі позивача, а також невиключні права на збут, а відповідач зобов?язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1), позивач відвантажує товар відповідачу за цінами, що зазначаються в рахунках-фактурах на кожну окрему поставку товару та відповідають цінам, які зазначені в прайс-листах позивача, що діють на дату поставки, з урахуванням попередньо узгоджених умов (п. 4.1), розрахунки за договором між сторонами проводяться на підставі рахунків - фактур, шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок позивача, протягом 30 днів з дати поставки товару (п. 7.2).

Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось відповідачем, на даний час у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість за поставлений позивачем товар, який відповідачем не оплачено в сумі 136 617,39 грн. Наявність вказаної заборгованості в сумі 136 617,39 грн. відповідачем не заперечувалась і ним визнана у повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позов.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не було виконано свого зобов?язання по оплаті позивачу поставленого ним товару на суму 136 617,39 грн., доказів протилежного суду на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений, але не оплачений відповідачем товар на суму 136 617,39 грн. - є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в сумі 2 772,35 грн., а в сумі 24,00 грн. - на позивача, адже частину боргу в сумі 1 200,00 грн. відповідач сплатив до звернення позивача з позовом до суду (07.02.2014 згідно платіжного доручення № 21 від 07.02.2014).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекком-К» (код ЄДРПОУ 35734832; місцезнаходження: 02156 м. Київ, вул. Братиславська, буд. 8, кв. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» (код ЄДРПОУ 34003237, місцезнаходження: 01054 м.Київ, вул. Воровського, буд. 33) суму основного боргу в розмірі 136 617 (сто тридцять шість тисяч шістсот сімнадцять грн.) 39 коп., а також 2 772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 35 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.05.2014 р.

Суддя О.М. Спичак