Рішення

від 26.05.2014 по справі 922/1736/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 922/1736/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Дипломат", м. Донецьк до ТОВ "Лікон-Трейд", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 211 552,76 грн за участю представників сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

за відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Дипломат", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків, заборгованість у сумі 206 481,08 грн., 4 542,58 грн. інфляційних, 529,10 грн. річних Також до стягнення з відповідача заявлені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 360/12 від 25 грудня 2012 року за умовами якого відповідач є боржником по договору поставки № 123/11 від 23 вересня 2011 року щодо оплати ним прийнятого на себе грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 206 481,06 грн. В якості правових підстав позову вказує на приписи ст. ст. 509, 526, 610, 612, 623, 624, 625, 762, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 193, 194, 199 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 травня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1736/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 травня 2014 року.

В призначене судове засідання 26 травня 2014 року представник позивача не з'явився, водночас до канцелярії суду позивачем за вх. № № 17171 та 17410 надано до матеріалів справи факсом клопотання про відкладення розгляду справи; супровідний лист з доданими до нього додатковими доказами, які витребовувались ухвалою суду про порушення провадження справі, та з клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника позивача мотивованим неможливістю представника прибути до м. Харкова у зв'язку з положенням в Державі. Надані позивачем документи долучено судом до матеріалів справи.

Відповідача в засідання суду не з'явився, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Разом з цим, 14 травня 2014 року до суду повернулось поштове повідомлення про отримання відповідачем 13 травня 2014 року ухвали суду про порушення провадження у справі № 922/1736/14 від 06 травня 2014 року.

Як визначено у п. п. 3.9, 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22 травня 2014 року, місцезнаходження відповідача - 61052, м. Харків, вул. Малиновського, буд. 3, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, з огляду на зауваження суду про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у разі нез'явлення в засідання суду, які містяться в ухвалі суду від 06 травня 2014 року, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 серпня 2011 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дипломат" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсим" (покупець) було укладено договір поставки № 123/11 відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар, в певній кількості та відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку, визначеному у пункті 5.4 договору.

У відповідності до умов договору, зокрема в період з 25 серпня 2011 року по 05 вересня 2012 року, позивачем було поставлено ТОВ "Будсим" товар на загальну суму 345 334,70 грн., факт отримання якого підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: № 1 від 25 серпня 2011 р. на суму 64 265,98 грн., № 1 від 25 серпня 2011 р. на суму 71 723,98 грн., № 1 від 05 вересня 2011 р. на суму 7 638,00 грн., № 2 від 05 вересня 2011 р. на суму 9 198,00 грн., № 6 від 09 вересня 201 р. на суму 5 280,00 грн., № 7 від 09 вересня 2011 р. на суму 5 280,00 грн., № 19 від 27 вересня 2011 р. на суму 37 134,00 грн. (з врахуванням акту про розбіжності від 29.09.2011 р.), № 2 від 01 листопада 2011 р. на суму 12 420,00 грн., № 5 від 07 грудня 2011 р. на суму 15 542,40 грн., № 6 від 07 грудня 2011 р. на суму 25 295,98 грн., № 19 від 15 грудня 2011 р. на суму 21 990,00 грн., № 20 від 15 грудня 2011 р. на суму 21 990,00 грн., № 6 від 14 серпня 2012 р. на суму 39 447,96 грн. (з врахуванням акту про розбіжності від 17.08.2012 р.), № 4 від 05 вересня 2012 р. на суму 3 790,80 грн., № 5 від 05 вересня 2012 р. на суму 4 338,00 грн. Надані накладні підписані обома сторонами (з доданням доручень на отримання ТМЦ) та скріплені печатками.

ТОВ "Будсим" здійснено часткове повернення товару на користь позивача на загальну суму 2 583,60 грн. та проведено часткову оплату.

25 грудня 2012 року між позивачем (кредитор), ТОВ "Будсім" (первісний боржник) та ТОВ "Лікон-Трейд" (новий боржник, відповідач у справі) було укладено договір про переведення боргу № 360/12 відповідно до умов якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг у розмірі 206 481,08 грн., що виник на підставі договору поставки № 123/11 від 23 вересня 2011 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (позивачем).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 123/11 від 22 серпня 2011 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором про переведення боргу № 360/12 від 25 грудня 2012 року у суму 206 481,08 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення на його користь 4 542,58 грн. інфляційних та 529,10 грн. річних за період березень 2014 року, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи порушення з боку відповідача встановлених умовами договору термінів на оплату, суд визнав позовні вимоги позивача в частині пред'явлених до стягнення 4 542,58 грн. інфляційних та 526,10 грн. річних (за період березень 2014 р.) обґрунтованими, підтвердженими наданим розрахунком, відповідаючими умовам договору та приписам закону та задовольняються судом. Решта позовних вимог позивача про стягнення на його користь 3,00 грн. річних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем, при їх нарахуванні, допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим вказана сума 3,00 грн. річних є безпідставно пред'явленою до стягнення.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 4 230,10 грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", 61052, м. Харків, вул. Малиновського, буд. 3 (в тому числі з п/р 26008000133067 в ХФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 37874381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат", 83096, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22 (р/р 26003310009501 в Ф АБ "Південний" м. Донецьк, МФО 377012, код ЄДРПОУ 32164879) 206 481,08 грн. основного боргу, 4 542,58 грн. інфляційних, та 526,10 грн. річних та 4 230,10 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29.05.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1736/14