Постанова

від 26.05.2014 по справі 925/179/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 925/179/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Лескін О.Є., довіреність № б/н від 04.11.2013;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Вікторія" на рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2014 у справі № 925/179/14 (ОСОБА_3) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Агро" до фермерського господарства "Вікторія" про стягнення 50 100,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-Агро" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" заборгованості в сумі 50 100,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.03.2014 у справі № 925/179/14 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 50 100,00 грн. заборгованості.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2014 у справі № 925/179/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що накладні від 30.06.2012р. № 37 та від 01.09.2012р. № 81 не можуть бути доказом отримання відповідачем товару, оскільки підписані невідомою особою.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у даній справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що по факту звернення фермерського господарства "Вікторія" до правоохоронних органів з заявою про шахрайські дії посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Агро", Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Враховуючи вищевикладене апелянт просить суд зупинити провадження у справі.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження обставин викладених у зазначеному клопотанні, відповідачем надано не засвідчену копію листа Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області, в якому повідомляється про те, що останнім по факту звернення фермерського господарства "Вікторія" внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення.

Згідно п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Як вже зазначалось вище, копія листа, на який посилається апелянт в обґрунтування свого клопотання, не засвідчена.

В минулому судовому засіданні суд запропонував представнику відповідача засвідчити копію листа або надати оригінал до огляду, на що представник повідомив про відсутність оригіналу, та як наслідок неможливість засвідчення копії, у зв'язку з отриманням цього листа через інтернет-зв'язок.

Тому, суд зобов'язав представника відповідача надати належним чином засвідчену копію зазначеного листа до справи, а оригінал цього документа - до огляду в наступному судовому засіданні.

Проте, вимоги суду виконані так і не були, а представник апелянта в судове засідання 26.05.2014 взагалі не прибув.

Відповідно до зазначеного вище пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги.

За наведених обставин, апелянтом не доведено обставин викладених у клопотанні про зупинення провадження у справі та відповідно необхідності здійснення судом такого процесуального заходу.

Крім того, за положеннями ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Кримінальна справа, про яку зазначає апелянт, до суду не передана.

Отже, процесуальна можливість зупинення провадження у справі за даною нормою відсутня.

Про направлення матеріалів справи до правоохоронних органів, наслідком чого могло б бути зупинення провадження за нормою п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, апелянт не просить.

Підстави для такої дії за ініціативою суду теж відсутні, оскільки, як зазначає апелянт, він вже самостійно звернувся до правоохоронних органів, а також у зв'язку з тим, що необхідність передачі матеріалів справи не доведена.

Отже, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.

В судовому засіданні 26.05.2014 року представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; в судовому засіданні 12.05.2014, в якому оголошувалась перерва до 26.05.2014, представник відповідача був присутній та розписався про ознайомлення з датою та часом наступного судового засідання.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи наведене вище, а також те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Агро", як продавцем та фермерським господарством "Вікторія", як покупцем 15.06.2012 укладено Договір купівлі-продажу № 26.

Згідно предмету даного договору продавець продає: багаторічні трави (люцерна) і однорічні трави (суданка), а покупець купує: багаторічні трави (люцерна) в кількості 60 тонн, за ціною 250,00 грн. за тону і однорічні трави (суданка) в кількості 100 тонн, за ціною 300,00 грн. за тону (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець розраховуються за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов даного договору, продавець передав покупцю товар на загальну суму 50 100 грн. 00 коп.

Факт прийняття відповідачем поставленого товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними (а.с. 8-9), а також податковими накладними.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару виконано так і не було.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" заборгованості в сумі 50 100 грн. 00 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, договором купівлі-продажу № 26 від 15.06.2012 не встановлено строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару.

Отже, враховуючи відсутність у договорі умови щодо строку оплати товару та встановлення його зазначеною спеціальною нормою права (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України), покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи відсутність у договорі умови щодо строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, факт отримання товару відповідачем та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Враховуючи положення ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був розрахуватись за отриманий від постачальника товар після його прийняття.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Оглядовому листі "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та постанові від 20.09.2012 по справі № 12/5026/556/2012.

Зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідачем виконано не було.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт поставки товару (що заперечується відповідачем) та відповідно наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладними.

Крім того, факт поставки товару відповідачу на спірну суму підтверджується також й податковими накладними.

Про те, що факт поставки товару може бути підтверджений також податковими накладними зазначається і в постанові Вищого господарського суду України від 22.10.2012 по справі № 5028/5/18/2012.

Доводи апелянта про те, що накладні від 30.06.2012р. № 37 та від 01.09.2012р. № 81 не можуть бути доказом отримання відповідачем товару, оскільки підписані невідомою особою, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, невикористані довіреності повинні бути повернуті підприємству не пізніше наступного дня закінчення строку дії довіреності.

Оригінали довіреностей на отримання товару за обома спірними накладними, знаходяться у позивача, тобто зазначена обставина підтверджує те, що товар відповідачем було отримано.

Видачу довіреностей відповідач не заперечує.

Слід також зазначити, що зазначені довіреності на отримання товару містять окрім підпису керівника відповідача ще й відбиток печатки фермерського господарства "Вікторія".

Крім того, як вже зазначалось вище, факт поставки товару відповідачу на спірну суму підтверджується також й податковими накладними.

До того ж апелянт посилаючись на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи, при цьому, двічі без жодних пояснень, не забезпечив явку в засідання суду апеляційної інстанції директора фермерського господарства "Вікторія" (підпис якого на накладних апелянт не визнає), викликаного з метою відібрання підписів для проведення експертизи.

Наведе свідчить про ухилення від проведення експертизи, спробу затягнути розгляд справи та додатково підтверджує необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неотримання товару відповідачем.

Таким чином, апелянтом належними засобами доказування не доведено, що товар за накладними від 30.06.2012р. № 37 та від 01.09.2012р. № 81 останнім одержано не було.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" заборгованості за поставлений товар в сумі 50 100 грн. 00 коп.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Вікторія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 20.03.2014 у справі № 925/179/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 925/179/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко